Цусіма - Сторінка 159

Це трималось у величезному секреті від безпосередніх учасників походу на Дале* кий Схід. Але точно знали шлях нашої ескадри в1 Петербурзі, знали за 'кілька місяців до бою. Старший флаг-офіцер, лейтенант Свенторжецький, в приватному листі, адресованому Павлу Михайловичу Вавилову, .штабс-капітану по Адміралтейству, молодшому діловоду головного морського штабу, писав із Носсі-Бе: "В цій битві через недостатню тактичну підготовку ми зазнаємо немало втрат, які те збільшаться при прориві повз Цусіму, базу японського мінного флоту". Цей лист не повністю, без зазначення адресата, надруковано в 6-й книзі "Русско-японская война", а потім повністю олубліковано в томі шістдесят сьомому історичного журналу "Красный архив", 1934 р.

16 В своєму свідченні перед слідчою комісією контр-адмірал Небогатов написав про Рожественського: "Багато хто з командирів на мові адмірала мали такі прізвиська, які межують з вуличною лайкою, і адмірал нітрохи не соромився вимовляти ці прізвиська вголос на верхній палубі в присутності суднових офіцерів і команди" (див.: "Действия флота", документи, відділ IV, книга 3-я, с. 51).

17 В книзі "Путь к Цусиме" професора П. К. Худякова наведені листи нестройових офіцерів. Беру з них уривки. Ось думка інженер-механіка Михайлова, що плавав на броненосці "Наварин": "Лютість Рожественського була невимовна. Коли це з ним буває, він вискакує на палубу, і спочатку з грудей його, як у звіра, вириваються дикі звуки: "У-у-у-у-у" або: "О-о-о-о". Присутнім здається, що цей рев чути на всій ескадрі. А потім починається добірна лайка", (с. 211).

Думка інженер-механіка П. С. Федюшина, що плавав на "Суворове": "Це дуже суворий і^ лютий пан. Що не день, то новий арешт для кого-не-будь з офіцерів, } "за найдрібніші. провини. Його звуть тут... (недобре)" (с. 198).

Найцікавіші відомості про Рожественського трапляються в приватному листуванні моряків із * своїми родичами. Тут автори не бояться говорити всієї правди.

Ось як висловлюється про нього лейтенант П. П. Шмідт у листі до дружини своєї від 17 жовтня 1904 року:

"Випадок з Рожественським ("Гулльський інцидент") викликає великі побоювання і підозри. Я особисто мало вірю в те, що були міноносці. Рожественський їхав звідси з усіма ознаками буйного божевілля і цілковитої шаленої ненормальності і, може, його вихватка з рибалками саме була припадком його несамовитої люті. Адже він на ревельському рейді стріляв з револьвера в свого суднового лікаря, при чому кричав до вартового "цілься в голову" за те, що лікар неголосно кричав пароль," хоч добре бачив, що це його чекає лікар; щось подібне могло бути і з рибалками".

Лейтенант барон Косінський (старший флаг-офіцер штабу адмірала Фелькерзама на "Ослябе"), в листі від 17 березня 1905 року на ім'я своєї дружини каже: "Нічого... Вантаження вугілля відмінено вранці. "Суворов" не робить ніяких сигналів, ні телеграми, ні доТан, ні лайки... Що це сталося з Рожественським? Він не хворий, бо його сьогодні бачили, коли він сидів на юті в кріслі. Може, нездужається, і тому ескадра йде... без лайки".

Це здавалося йому дивним тому, що п'ять днів тому—12 березня, проходячи Індійським океаном, лейтенант барон Косінський писав дружині зовсім про інше: "...невидима для нас лють Рожественського стає відчутною, бо і вдень, і вночі працюють телеграф і семафори безперервно. Рідко коли щогли "Суворова", хоч би на кілька хвилин, залишаються без сигналів прапорами— і майже виключно догани і погрози, догани і погрози".

Ще різкіше писав про Рожественського молодший мінний офіцер броненосця "Князь Суворов", лейтенант Вирубов, в листах до батька:

"На інших кораблях адмірал не бував з самого виходу з Росії. ...Командирів та офіцерів поголовно вважає пройдисвітами і шахраями. Адмірал і далі навісніє і робить грубі помилки. Ми всі давно вже розчарувались у ньому і путнього нічого від нього не ждемо. Це продукт сучасного режиму, та ще сильно роздутий рекламою. Кар'єра його чисто випадкового характеру. Можливо, він добрий придворний, але як флотоводець — гріш йому ціна". (Архів війни, шафа № 4, справа № 305).

Старший артилерист флагманського броненосця "Князь Суворов", лейтенант П. Є. Владимирський, в листах до своєї дружини, Софії Петрівни, пише:

Від 3 листопада 1904 року.— "Рожественський, як і раніш, завдає всім чосу..." і /

Від 20 вересня.— "Наш адмірал, мабуть, нікуди не збирається їхати (я думав, що він знову поїде в Петербург), горлає щосили і всім досить набрид". 4 '

Від 4 жовтня.— "Адмірал, як і раніш, лається і призвів своїми вибриками Базіля (прізвисько старшого офіцера, капітана 2-го рангу Македонсько* го 2-го) до того, що и той став кидатись на всіх, як собака".

Від 13 грудня.— "Поводиться (адмірал) дуже непристойно і, щоб передати що-небудь на передній місток командирові, горлає до своїх флаг-офіцерів: "Передайте в кабак те-то", або "Передайте цим дурням на передній місток", і все в такому ж роді".

Від 8 січня 1906 року.— "Адмірал, здається, скоро зовсім з глузду з'їде: вночі йому все ввижаються ракети, тобто, що атакують міноносці, а в своєму поводженні з підлеглими дійшов до того, що одного командира міноносця, капітана 2-го рангу, схопив за комір. Мабуть, скоро почне кусатися".

Для характеристики Рожественського автор цієї книги мусить додати ще одну рису. На "Суворове" перед тим, як рушили в плавання, був великий запас біноклів і підзорних труб. Але під час кожного вибуху гніву адмірал розбивав їх або об матроські голови, або об палубу, а іноді просто викидав за борт. А що це траплялося майже щодня, то на той час, коли стали на якір біля острова Мадагаскар, судно залишилось без біноклів і підзорних труб. Рожественський послав на ім'я управляючого морським міністерством телеграму від 3 лютого 1905 року № 45 з вимогою:

"Прошу дозволу вашого превосходительства про вислання головним гідрографічним управлінням для потреб ескадри: труб далекоглядних — 50, біноклів— 100". (Архів війни, шафа № 4, справа № 10, с. 131).

Якби адмірал захотів висловитись точніше, то довелося б-написати, що ці біноклі і підзорні труби потрібні йому для особистих цілей. Це. було б вірніше.

18 Адмірал Рожественський в листі з Носсі-Бе від ЗІ березня признався своїй дружині: "Колонга я змучив украй, буває, плаче". (Журнал "Море" за 1911 р., № 6, с. 54). ' ,

19 Це був, як з'ясувалося після бою, японський допоміжний крейсер "Сі-нано-мару", що був у нічній розвідці. Перед світанком він натрапив на одне наше госпітальне судно, приваблений його яскравими вогнями. Через деякий час японці виявили і всю нашу ескадру. Командир названого розвідувального крейсера, капітан 2-го рангу Нарікава, зараз же телеграфував адміралові Того: "Ворог у квадраті № 203 і, очевидно, йде в Східну протоку".

20 Адмірал Рожественський потім, у слідчій комісії, свідчив, що "Урал" просив у нього дозволу перешкодити японцям телеграфувати не 14 травня, а 13-го. "Я,— говорить він далі,— не дозволив "Уралу" цієї спроби тому, що мав підставу сумніватися в тому, що ескадру >виявлено". ("Русско-японская война", книга 3-я, випуск IV, с. 21).

Коли б це було справді 13 травня, то розпорядження 'адмірала мало б рацію. Але в тому-то й лихо, що такий випадок стався 14 травня, коли нас уже супроводили японські розвідники. Так зазначено в моїх особистих записах. Це підтверджують і офіцери з "Орла". Ось що лейтенант Славінський написав у своєму донесенні: "Близько пів на дев'яту ранку (14 травня) "Урал" сигналом просив дозволу адмірала перешкодити телеграфувати японським розвідникам, але на "Суворове" було піднято у відповідь: "Не зава-

жати". ("Русско-японская война", книга 3-я, випуск І, с 55). Тегсаме написав і мічман Щербачов (в тій же книзі, с. 64). Навіть така віддана адміралові людина, як капітан 2-го рангу Семенов, змушений був у слідчій комісії засвідчити, що це було саме 14 травня вранці. ("Русско-японская война", книга 3-я, вип. IV, с. 97). Але в своїй книзі "Расплата", де автор раз у раз заявляє про точність своїх записів, він про це мовчить.

Внаслідок того, що ми не заважали японським розвідникам телеграфувати, адмірал Того знав про нашу ескадру все, що треба було знати командуючому морськими силами. В рапорті про бій 14 травня він так писав про свою розвідку: "Незважаючи на густу імлу, яка обмежувала видимість горизонту всього п'ятьма милями, одержані донесення дозволили мені, перебуваючи за кілька десятків миль, мати ясне уявлення про положення ворога. Таким чином, ще не бачачи його, я вже взнав, що ворожий флот складається з усіх суден 2-ї і 3-ї ескадр, що їх супроводить сім транспортів, що судна ворога йдуть в строю двох — кільватерних колон..." ("Опис воєнних дій на морі в 37—38 pp. Мейдзі", с. 178).

21 Цікаво відзначити, що в жовтневі дні того самого року петербурзький градоначальник генерал Трепов у боротьбі з повсталими російськими робітниками діяв якраз навпаки, видавши відомий, наказ: "Патронів не шкодувати!"

22 Див. додані в кінці книги креслення — фіг. і.

28 Нащо ж все-таки був пророблений цей безглуздий, маневр? В штабі Рожественського лише заднім числом придумали пояснення. От що говорить прибічник адмірала, капітан 2-го рангу В. Семенов, у своїй книжці "Бой при Цусиме" (вид-во Вольфа, 1911 р., с. 25—26).

"Підозріваючи план японців — пройти у нас під носом і понакидати плавучих мін (як це вони зробили 28 липня), адмірал вирішив розгорнути перший загін фронтом вправо, щоб загрозою вогню п'яти кращих своїх броненосців відігнати ворога.

Для цього перший броненосний загін спочатку повернув "послідовно" вправо на вісім румбів (90°), а потім мав повернути на вісім румбів уліво."всі враз". Перша пфювина маневру удалася прекрасно, але на другій сталося непорозуміння з сигналом: "Александр" пішов у кільватер "Суворову", а "Бородино" і "Орел", які вже почали повертати "враз", подумали, що помилилися, повернули і пішли за "Александром". В результаті замість фронту перший загін опинився в кільватерній колоні, паралельній колоні з другого і третього загонів і трохи висунутій уперед".

Абсурдність версії, висунутої Семеновим, ясна сама собою і притягнута лише для виправдання дій Рожественського. У нас на броненосці точно розібрали сигнал командуючого.