Презентація на тему «Ядерний статус України»

Ядерний статус України.Міф чи реальність?

Держава, яка не володіє ядерною зброєю,
коли інші володіють цією зброєю,
не володіє власною долею.
Шарль де Голль.
Ядерне роззброєння України – одна з найбільш міфологізованих сторінок новітньої української історії. Переважна більшість українців досі точно не знає: Що відбулося 20 років тому? А нове покоління може навіть і не здогадуватися, що Україна володіла третім у світі ядерним потенціалом.

Озброєна агресія Російської Федерації по відношенню до України продемонструвала неспроможність систем захисту. Вони не змогли забезпечити територіальну цілісність держави і знецінили гарантії безпеки країнам, що відмовилися від ядерної зброї.
Правові гарантії безпеки вичерпали себе, але зміцнили позиції «атомної дипломатії». Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), до якого з 189 країн світу приєдналася і Україна, розділив світ на дві категорії держав – ядерні та без'ядерні.

Події у стосунках з Росією показали наскільки непродуманим і злочинним по відношенню до своєї країни виявився подібний крок. Постійні торговельні війни, питання про територіальну цілісність України і відверто ворожі заяви показали, що Росія не збирається виконувати свої зобов'язання згідно умов договору, як гарант нашої недоторканності. У цих умовах все частіше постає питання про повернення ядерного потенціалу і статусу ядерної держави, як фактор отримання агресивних заяв і дій наших сусідів.

На сьогодні ядерних країн у договорі лише п'ять – Великобританія, Китай, Росія, США, Франція. Ці країни взяли на себе зобов'язання не застосовувати ядерну зброю проти неядерних держав, окрім відповіді на ядерну атаку або звичайну атаку в союзі з іншою ядерною державою.

Сучасний переділ світу і його ресурсів триває між обмеженим колом держав “ядерного клубу”, які сповідують політику подвійних стандартів. Під різними приводами вони зберігають ядерний статус і використовують його як аргумент у міжнародних відносинах.
Джефф Гун (колишній міністр оборони Великобританії) ясно говорив про можливість застосування ядерної зброї у відповідь на напад з боку держави, яка не визнає міжнародних норм. У січні 2006 року президент Франції Жак Ширак попереджав, що приводом для застосування ядерної зброї може стати терористична діяльність у Франції, організована іншою державою.

Гарантами безпеки України виступили саме країни «ядерного клубу», коли підписали Будапештський меморандум 1994 року. Проблема тільки в тому, що країни зі складу «ядерного клубу» не мають впливу один на одного – всі вони володіють однаковим за руйнівною силою аргументом. Військові дії між країнами з ядерним статусом малоймовірні.
Відмовившись від ядерного статусу, Україна сама визначила своє місце в сучасній історії. Війна ведеться не в Україні, а за Україну. Питання в тому, до якої міри країни «ядерного клубу» дозволять один одному втручатися у внутрішні справи інших неядерних країн.
Зараз Україна опинилася в критичній ситуації, коли всі легальні інструменти захисту стали неефективними, а загроза національній безпеці продовжує зростати. Саме тому потрібно терміново шукати механізми захисту від подальшої агресії.

У відповідь на цю заяву генеральний секретар Яап де Хооп Схеффер на підсумковій прес-конференції за результатами саміту в Бухаресті проголосив, що, поза всяких сумнівів, Україна приєднається до НАТО. Щоправда, тоді вступ до Північноатлантичного альянсу не підтримувала більшість наших громадян.
Наша країна могла б розпочати процес вступу в НАТО. На сьогодні цей військовий блок залишається практично єдиним дієвим інститутом колективної безпеки. Тим більше, що Україна вже вела інтенсивний діалог щодо членства в НАТО.

«Наш сигнал чіткий: перспектива членства – не в полі зору. Йдеться про співпрацю, технічну підтримку України, щоб модернізувати армію».

У такому випадку Україна повинна захищати себе самостійно: скористатися правом виходу з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї і повернутися до ядерного статусу. Інтервенція Росії надає нашій країні для цього всі юридичні підстави. Оскільки країна-гарант не виконала зобов'язання утриматися від зазіхань на територіальну цілісність і політичну незалежність України, то і Україна стає вільною від зобов'язань.
Процедура і підстави виходу з договору про нерозповсюдження ядерної зброї передбачені статтею 10 цього документа. Так, кожен учасник договору в порядку здійснення свого державного суверенітету має право вийти з договору, якщо він вирішить, що пов'язані з його змістом виняткові обставини ставлять під загрозу вищі інтереси країни. Про вихід необхідно повідомити за три місяці всім учасникам договору і Радбезу ООН. У повідомленні має міститися заява про ті самі виняткові обставини.
Простіше кажучи, керівництву України достатньо прийняти політичне рішення про вихід держави з договору і направити відповідну заяву.

Фахівці стверджують, що Україна ще не втратила технології створення ядерної зброї і в досить короткий термін здатна їх відновити. Зокрема, керівник Дніпропетровської університету Анатолій Шевцов вважає, що за наявності політичної волі і $1 млрд на це знадобиться всього півроку. На думку вченого, Україна здатна створити ядерні боєприпаси – як на основі збагаченого урану, так і на основі плутонію.
Forbes спробував з'ясувати у фахівців перспективи відновлення Україною статусу ядерної держави. Опитані експерти з числа військових і представників атомної галузі навідріз відмовилися говорити на цю тему, назвавши її відверто провокаційною. Мотив був один: будь-яка спроба України повернути цей статус зробить нас країною-ізгоєм. Тим більше, в нинішній політичній обстановці, коли держава шукає в світі фінансову і моральну підтримку.

Тези,що лунали найчастіше:

Створення ядерного потенціалу для гарантії безпеки територіальної цілісності, на жаль, є вимушеною необхідністю і, очевидно, єдиним дієвим механізмом захисту нашої держави в світі «атомної дипломатії».
Де-факто ядерний статус розширює можливості держави у міжнародних відносинах і захищає не тільки від агресії інших держав, а й від опору агресивним діям самої ядерної держави.
Але, на думку опитаних Forbes експертів, у світі вже існують боєприпаси, набагато ефективніші, аніж ядерні боєголовки. Вони мають таку ж руйнівну силу, але не знищують живий світ навколо. Можливо, на них Україні і слід було б звернути увагу.
Висновок

Дякуємо за увагу!;3