Презентація на тему «Купрін Олександр Іванович»

Купрін Олександр Іванович
(1870-1938)
Сакун Анжеліка

Героями його творів були люди різних класів.
Він писав “про всіх і для всіх”.
Для його творчості характерні гнучкість інтонації, багата мова, яскравість, сила і цілісність характерів.
О.І. Купрін – письменник початку 20-го століття

Олекса́ндр Іва́нович Купрі́н
народився 26 серпня (7 вересня) 1870року в глухому містечку Наровчат Пензенської губернії.

Народився в родині дрібного чиновника. Рано залишившись без батька, провів безрадісне «казенне» дитинство спершу в Будинку для вдів у Москві, де перебувала його мати, потім у Розумовському благодійному сирітському пансіоні.
У 10 років Купріна віддали у 2-гу московську військову гімназію, реорганізовану незабаром у кадетський корпус із суворим солдатським режимом і тілесними покараннями.

У вісімнадцятирічному віці Купрін вступив до московського Олександрівського військового училища. Тут він написав і анонімно опублікував перше оповідання «Останній дебют». Цей твір про красу й силу почуттів простої людини визначив наперед одну з провідних тем у творчості Купріна.
З дитинства Купрін зненавидів насильство, став чуйним до чужого страждання. Осудом сваволі і мрією про свободу перейнято вже перші вірші Купріна-кадета.

У 1897 році Купрін познайомився з І. А. Буніним, трохи пізніше - з А. П. Чеховим, а в листопаді 1902 р. - з М. Горьким, давно вже пильно стежили за молодим письменником. Наїжджаючи до Москви, Купрін відвідує започатковане М. Д. Телешовим літературне об'єднання «Середа», зближується з широкими письменницькими колами. Демократичне видавництво «Знання» випускає в 1903 році перший том купрінскіх оповідань, позитивно зустрінутих критикою.
1901 Купрін подарував Чехову «з почуттям великої нерішучості» свою першу збірку «Мініатюри».

1902 році письменник одружується з  Давидовою Марією Карлівною,  народилась дочка Лідія Деякий час він співпрацює у «Світі Божому» як редактор, а також друкує там ряд своїх творів: «У цирку», «Болото» (1902), «Кір» (1904), «З вулиці» (1904).

У 1907 р. шлюб Купріна з Марією Карлівною розпався, і його дружиною стає Єлизавета Гейнріх , яка стала вірним другом письменника.
Вони обвінчалися влітку 1909 р.
В них народилася дочка Ксенія

У 1919 р. разом з армією Юденича покидає родину. Спочатку Естонія, потім Фінляндія.
Вже у 1920 р. він живе в Парижі.

Твори письменника – це психологічні етюди з гострою постановкою філософських питань.
1896р. - повість “Молох”
1898р. – повість “Олеся”
1903р.- повість “Поєдинок”
1907-1911р.р.- цикл нарисів “Лістригони”
1911р.-розповідь “Гранатовий браслет”

Зацікавити читача приголомшливим сюжетом , вразити неочікуваною розв'язкою – ось головне правило письменника Купріна.

Після захоплення влади більшовиками письменник не прийняв політику військового комунізму і зв'язаний з нею терор. У 1918 році ходив до Леніна з пропозицією видавати газету для села - «Земля». Працював у видавництві «Всесвітня література » , заснованому Горьким. Був заарештований , три дні просидів у в'язниці , був випущений і внесений до списку заручників
Жив у Гатчині. Восени 1919 року , з приходом білих , поступив в чині поручика в Північно- Західну армію , отримав призначення редактором армійської газети « Пріневской край» , яку очолював генерал П. Н. Краснов.

Розповідь “Олеся”
Трагедія двох сердець на узліссі
"Олеся " - одне з перших великих творів автора і , за його ж словами, одне з найулюбленіших . 
. У 1897 році Олександр Купрін служив керуючим маєтком у Рівненському повіті Волинської губернії. Молоду людину вразили краса Полісся та складні долі жителів цього краю. На основі побаченого був написаний цикл « Поліських оповідань» , окрасою якого стала повість «Олеся ».Незважаючи на те , що твір було створено молодим автором , воно приваблює літературознавців складною проблематикою , глибиною характерів головних героїв , дивовижними пейзажними замальовками . По композиції повість «Олеся » є ретроспективою . Оповідання йде від імені оповідача , який згадує події минулих днів.

“Гранатовий браслет”
В основу оповідання « Гранатовий браслет» був покладений реальний випадок: у дружину одного з російських губернаторів Людмилу Іванівну Любимову був безнадійно закоханий телеграфний чиновник Желтіков , який одного разу послав подарунок коханій жінці - простеньку позолочену ланцюжок з кулоном у вигляді пасхального яйця. За словами її сина , це був « курйозний випадок , швидше за все , анекдотичного характеру». Однак під пером Купріна цей « курйозний випадок » перетворюється на трагічну історію кохання. А позолочена ланцюжок - в гранатовий браслет. До речі , а чому в гранатовий ?
     « Це камінь любові , гніву і крові. На руці людини , нудиться в лихоманці або сп'яненого бажанням , він стає тепліше і горить червоним полум'ям ... Якщо потовкти його а порошок і приймати з водою , він дає рум'янець особі , заспокоює шлунок і веселить душу. Носить його забирає владу над людьми. Він лікує серце , мозок і пам'ять »- так в оповіданні « Суламіф » цар Соломон , даруючи своїй коханій коштовності , говорить про« внутрішній природі каменів , про їх чарівні властивості і таємничих значеннях ».

В 1937 году по приглашению правительства СССР вернулся на родину. В ночь на 25 августа 1938 года умер после тяжёлой болезни. Похоронен в Ленинграде на Литераторских мостках, рядом с могилой Тургенева.

Дякую за увагу!