Презентація на тему «Особливості українського народного костюма» (варіант 1)

Слайд #1

Особливості українського народного костюма:
Київщина

Слайд #2

Чоловік з Київщини.
Сорочка з вишитою манишкою; шаровари з тонкого синього сукна;
широкий пояс, зав'язаний з лівого боку; свита з брунатного сукна,
обведена жовтим шнурком; сіра
смушева шапка; чоботи з юхтової шкіри.

Слайд #3

Молодиця з Київщини.
Сорочка вишита настилом і
хрестиками; ткана плахта і фартушок;
червоний пояс з китицями, що
звисають збоку; вишитий очіпок;
намисто з дукачами; юпка з ковтун-
цями; червоні сап'янці.

Слайд #4

Дівчина з Київщини.
Вишита сорочка; крилата плахта;
тканий у смужки червоний фартушок;
червоний пояс, зав'язаний з двох
боків ключками; вінок середньої
величини; впорядковане намисто;
червоні черевики.

Слайд #5

Три узори для рукавів. Перший
виконано прямим настилом, середній
— скісним настилом і хрестиками,
нижній — прямим настилом і хрестиками.
Червоний узір обкинений
чорними нитками. Вузькі узори для
подолу сорочки, обшивки й манжетів.

Слайд #6

Жіноче вбрання

Слайд #7

Зачіска й убір голови
Дівчина заплітала одну або дві коси. У будень до роботи пов'язувала хустку, а в свято прикрашала
голову стрічкою з квітами або вінком зі стрічками.
Заміжня жінка ховала волосся під шапочку ,,чушку”. В хаті
пов'язувалась хусткою, а коли виходила, прикривала голову
очіпком.

Слайд #8

Сорочка
Головний орнамент вишито на уставці й
,,підполиччі”, здебільшого чорним
і червоним кольором. Нижче на рукавах покидані мотиви з того орнаменту або вишито досить
густо більший узір. Комір
стоячий, манжети доволі широкі.
Зав'язували сорочку спереду
довгою червоною стрічкою.

Слайд #9

Фартушок (запаска)
До плахти вбирали вишивану
запаску з червоного шовку. До
ситцевої спідниці добирали у
дрібні квіти, а до вовняної —
вишиту відповідним кольором.

Слайд #10

Безрукавка (керсетка)
Керсетку до роботи шили з ситцю на підшивці. Святкову — з тоншого сукна або грубшого шовку;
довжина її до стеген. Поли керсетки прикрашали зубцями з
оксамиту. На правій полі був гаптований узір — ,,наріжник” .
Молодші жінки добирали колір
синій, червоний, зелений. Старші
жінки воліли темніші відтінки.

Слайд #11

Взуття
У будень носили черевики з чорної шкіри. У свято взували
чоботи з червоного або жовтого сап'яну чи черевики з червоної
шкіри.

Слайд #12

Верхній одяг
У переходову пору року носили
юпку, подібну як на Полтавщині,
тільки коротшу й більш приталену.
Шили її з білого сукна, прикрашали
чорним шнуром; на полі був вишитий
,,наріжник” .
Взимку носили кожух — одяг з
овечої шкури хутром до середини;
він сягав до щиколоток; у кутку
правої поли був прикрашений
,,наріжником” .
Носили також кожушки або
кожушанки, себто короткі
кожухи, прикрашені вишивкою
спереду, а у кутку правої поли
,, наріжником” .

Слайд #13

Поясний одяг
Найдавніший одяг складався з двох доморобних сукняних запасок — чорної довшої задньої та коротшої синьої передньої. У свято зодягали плахту, яку в новіші часи стали
заступати спідницею. До роботи була вона з ситцю у дрібні квіти, а святкова та узимку — з вишневої вовни, прикрашена на висоті колін чорним оксамитом.

Слайд #14

Чоловічий одяг

Слайд #15

Чоловічий національний одяг складається з сорочки, штанів або шароварів, свити, жупана, кунтуш, головного убора.

Слайд #16

Біла чоловіча сорочка з віками змінила свій вигляд: із довгої, до колін, на випуск, вона стала короткою, з вишитим коміром та манжетами на кінці рукавів; завжди заправляється в штани. Така сорочка має розріз посередині на грудях, із петельками для застіжок, які робляться з шовкового шнурка або стрічки.

Слайд #17

З давніх – давен їх в Україні було два типи – вузькі штани та широкі шаровари. Вузькі штани шиються до паска і застібаються на гудзики, а шаровари – підперізуються очкуром. Кожен з цих двох типів штанів відповідає певному типові сорочки: з вузькими штанами носять довгу сорочку на випуск, а до сорочки, що заправляється в штани, носять шаровари.

Слайд #18

З давніх – давен їх в Україні було два типи – вузькі штани та широкі шаровари. Вузькі штани шиються до паска і застібаються на гудзики, а шаровари – підперізуються очкуром. Кожен з цих двох типів штанів відповідає певному типові сорочки: з вузькими штанами носять довгу сорочку на випуск, а до сорочки, що заправляється в штани, носять шаровари.

Слайд #19

Свити, як правило, мали неглибокий захід наліво і застібалися на гаплики . Конструктивною особливістю, пов'язаною із бажанням підкреслити талію, було вставляння з боків спинки, починаючи від талії, двох трикутних клинів — «вусів», які закладали двома-трьома опуклими складками. Звичайна свита коміра не мала; горловину обшивали або приставляли до неї дуже низьку стійку. Рукав нормальної довжини, вшитий у пряму пройму, неширокий, дещо звужений унизу; біля кисті його теж обшивали.

Слайд #20

Носили свиту підперезаною широким поясом, схожим на пояс, яким підв'язували штани.

Слайд #21

Іншим поширеним верхнім чоловічим одягом був жупан, який відрізнявся від свити тим, що мав іншу систему вставок з боків — «ряси»
Як і свиту, жупан неодмінно підперізували широким поясом.
Свити і жупани шили з різного матеріалу (залежно від соціальної приналежності їхніх господарів) — від простого грубого сукна, а іноді навіть і цупкої бавовняної тканини (перкалю), до шовку, у тому числі й узорчатої парчі.

Слайд #22

Жупан використовували як основний верхній одяг головним чином серед українського дворянства й заможних міщан також серед козацької старшини; у селян він майже не зустрічався.

Слайд #23

Кунтуш за конструкцією мало чим відрізнявся від жупана; він був так само досить міцно стягнутий у талії і мав бічні клини з системою складок – «ряс». Його особливість становили довгі, досить широкі рукава з розрізами в центрі напроти ліктів, завдовжки приблизно 25-30 см, у які просовували рукава жупана таким чином, що низ рукавів вільно спадав до середини лядов.
Внизу рукав мав або невеликий обшлаг (часто хутряний), або розріз, обшитий тасьмою, галуном чи хутром.

Слайд #24

кунтуш поверх свити; кунтуш з розрізаними рукавами;
Шили кунтуші з кольорового сукна і з дорожчих тканин, у тому числі й з узорчатих штофних шовків та парчі; нерідко підбивали хутром. Оздоблювали їх шнурковим гаптуванням і кантовою обшивкою тасьмою або галуном.

Слайд #25

У народі північної частини українських земель взимку надівали і звичайний суконний тривух, тобто шапку-вушанку, підбиту й облямовану овчиною або яким-небудь іншим хутром.
Типово українськими чоловічими головними уборами були капелюхи з широкими крисами, насамперед повсюдно поширений серед народних мас літній солом'яний бриль з широкими крисами й невисоким плоским або опуклим наголовком і повстяний або кайстровий (фетровий) закарпатський капелюх з трохи загнутими догори крисами й досить плоским наголовком, прикрашеним стрічкою, а в святковому вбранні — ще й квітами, помпонами, пір'ячком і металевими бляшками

Слайд #26

ширококрисі брилі;
хутряний тривух
кайстровий (фетровий) капелюх

Слайд #27

Підготувала
учениця групи К-013
КЗ МНВК ЛМР
Семенюк Рита