Слайд #6
Сповідь
На білій подушці виділялись оченятка маленької новонародженої дівчинки. В них ще світилося життя, але,здавалося, що малятко було вже далеко від цього світу. Життя відлічувало Олі останні дні. Поряд сиділа мати. Олена Миколаївна тримала в руці прозору ручку донечки і шепотіла лише єдине: « Господи, помилуй її, помилуй…Це ж я винна, що ця крихітка йде від мене. Хотілося жити красиво, багато, мати валюту, житло, тому й « перейшла» на іноземців. Коли завагітніла, вирішила народити. Тоді і почула це страшне слово – СНІД! Не вірила, плакала, кричала. Так хочеться жити, радіти, мені ж немає ще й тридцяти! Купила квартиру, нові меблі, мріяла колисати дитину. А тут як грім серед білого дня – СНІД.
Бог покарав мене за мої гріхи. Господи, як хочеться жити! Доню, я вбила тебе, я… Боже прошу тепер тільки єдиного: з'єднай мене з моєю донею, моєю єдиною втіхою у цьому житті».