Презентація на тему «Микола Вінграновський» (варіант 2)
163
Слайд #1
Микола Вінграновський
Слайд #2
Мико́ла Степа́нович Вінграно́вський (7 листопада 1936, Первомайськ — 27 травня 2004, Київ) — український письменник-шістдесятник, режисер, актор,сценарист і поет.
Слайд #3
Микола Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в селі Богопіль (ниніПервомайськ) Миколаївської області. Згадуючи своє дитинство, письменник стверджує, що змалечку пам'ятав лише степ: «скрізь, куди не глянь степ, степ і степ». Не знав він тоді ще ні Дніпра, ні Довженка. А потім була війна, тяжкі повоєнні роки.
Дитячі роки
Дитячі роки
Слайд #4
Навчався на акторському відділі Київського інституту театрального мистецтва. Після першого курсу, його забрав із собою у ВДІКдо Москви Олександр Довженко. Однокурсниками Вінграновського були Георгій Шенгелая, Лариса Шепітько, Отар Іоселіані,Роллан Сергієнко, Віктор Туров.[1] Ще студентом зіграв головну роль у художньому фільмі «Повість полум'яних літ», автором якого був Олександр Довженко.
Писати вірші почав у студентські роки. Перші вірші з'явилися 1958 року на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень» («Дзвін»).
7 квітня 1961 року «Літературна газета» вийшла із заголовком на всю четверту сторінку: «Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої», де було надруковано аж п'ятнадцять віршів молодого автора. Перша поетична збірка «Атомні прелюди» вийшла в 1962 році, а через п'ять років побачила світ друга поетична збірка «Сто поезій». Щоправда, завдяки старанням цензорів в остаточному варіанті поезій залишилося 99…[2]
Помер 26 травня 2004 року в Києві[3]. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).
Літературна діяльність
Писати вірші почав у студентські роки. Перші вірші з'явилися 1958 року на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень» («Дзвін»).
7 квітня 1961 року «Літературна газета» вийшла із заголовком на всю четверту сторінку: «Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої», де було надруковано аж п'ятнадцять віршів молодого автора. Перша поетична збірка «Атомні прелюди» вийшла в 1962 році, а через п'ять років побачила світ друга поетична збірка «Сто поезій». Щоправда, завдяки старанням цензорів в остаточному варіанті поезій залишилося 99…[2]
Помер 26 травня 2004 року в Києві[3]. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).
Літературна діяльність
Слайд #5
Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984) за збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівко біля вікна», «На добраніч».[4]
Почесна Грамота Президії Верховної Ради України
Лауреат літературної премії «Благовіст»
Лауреат премії Фундації Антоновичів (США)
Нагороди
Почесна Грамота Президії Верховної Ради України
Лауреат літературної премії «Благовіст»
Лауреат премії Фундації Антоновичів (США)
Нагороди
Слайд #6
Атомні прелюди (1962)
Сто поезій (1967)
Поезії (1971)
На срібнім березі (1978)
Київ (1982)
Губами теплими і оком золотим (1984)
Цю жінку я люблю (1990)
З обійнятих тобою днів (1993)
Любове, ні! не прощавай! (1996)
Твори
Збірки віршів
Сто поезій (1967)
Поезії (1971)
На срібнім березі (1978)
Київ (1982)
Губами теплими і оком золотим (1984)
Цю жінку я люблю (1990)
З обійнятих тобою днів (1993)
Любове, ні! не прощавай! (1996)
Твори
Збірки віршів
Слайд #7
Світ без війни (1958)
Президент (1960)
Первінка (1971)
Сіроманець (1977)
У глибині дощів (1979)
Літо на Десні (1983)
Кінь на вечірній зорі (1986)
Чотирнадцять столиць України (1997, історичний нарис)
Манюня (2003, повість)
Повісті
Президент (1960)
Первінка (1971)
Сіроманець (1977)
У глибині дощів (1979)
Літо на Десні (1983)
Кінь на вечірній зорі (1986)
Чотирнадцять столиць України (1997, історичний нарис)
Манюня (2003, повість)
Повісті
Слайд #8
Северин Наливайко (1996)
Роман
Роман
