Слайд #8
Вірш
СІМ'Я
Засни. Уже алеї потемніли,
Війнуло холодом і вогкістю землі.
Засни в моїй душі, моєму тілі –
Спи, хлопчику. Алеї потемніли,
І смутно, й ніжно в нашому теплі,
Де ми нарешті вірили й любили.
Що ж нам лишалося у просторі нічному,
Між цих зірок, між атомних пожеж?
Як не любити нам цей образ дому
Після дороги, втоми і безмеж –
Ці чисті стіни... Стіни – а потому
Цю музику, цю свіжість, де лилось
Це розгортання вимитих волось!
...Надвечір чоловік читає книгу,
А юна мати розгорта шиття.
Снується повість, нитка в'ється, тихо
Сидить охайне, плекане дитя.
Чому його сьогодні не втішає
Ні котик, ні собачка – сам не знає;
А в глибині зіниць тремтить навхрест –
Так, наче бунт,– і виклик, і протест?..