Презентація на тему «Графіка» (варіант 2)

Графіка 
-розділ мовознавства, який вивчає сукупність умовних знаків для передачі на письмі усного мовлення.
Пігготувала учениця 11-І класу
Черкаської спеціалізованої школи №13
Білокінь Анастасія

Традиційно для запису української мови використовували кириличні літери. Це пов'язано зі східним обрядом української церкви, яка довгий час була єдиним впроваджувачем освіти. До XVIII ст. століття вживали класичний кириличний шрифт, у XVI—XVII ст. паралельно використовували також «козацький скоропис», в якому написання літер було іншим («хвилястим» або «бароковим»). У XVII ст. Петро Могила розробив спрощений кириличний шрифт, який пізніше в Російській імперіїт запровадив Петро I  під назвою «гражданка». З Росії використання цього шрифту поширилося на інші народи, що вживали кириличне письмо. Таким чином творення нової української орфографії відбувалося на базі гражданки.

Сьогодні для запису української мови використовують адаптовану кириличну абетку із 33 літер. Особливостями українського алфавіту порівняно з іншими кириличними є наявність букв Ґ, Є та Ї(щоправда Ґ вживають також в урумській та іноді в білоруській абетках).

Голосні звуки позначаються буквами а, о, у, е, и, і. Літери я, ю, є, ї теж служать для передачі на письмі голосних звуків, але в їх­ньому поєднанні з приголосним [j] або ж для позначення м'якості попереднього приголосного (виняток становить буква ї, яка завжди позначає сполучення двох звуків:[j] та [і]). На позначення приголосних звуків уживаються літе­ри, кожна з яких має свою назву: 
б – бе, в - ве, г - ге, ґ – ґе, д– де, ж – же, з - зе, 
й – йот, к - ка, л - ел, м- ем, н - ен, п – пе, р - ер, 
с – ес, т – те, ф - еф, х - ха, ц – це, ч – че, ш – ша.
Літера щ (ща) завжди позначає два звуки: [ш] і [ч], а ь (м'який знак) зовсім не позначає звука і служить для передачі м'якості попереднього приго­лосного.

В українській графіці більшості літер притаманний один звук. Проте повної відповідності між звуками й літерами немає. М'які приголосні звуки, крім [й], позначаються тими самими літерами, що й парні з ними тверді. М'якість приголосних позначається по-різному: літерами і, я, ю, є, м'яким знаком.Одна літера може позначати два звуки: щирий — [шчирий], яблуко — [йаблуко]. Один звук може позначатися кількома літерами: дзвінок — [цзв'інок], лінь — [л'ін']. В українській абетці є також ь (м'який знак), що не передає звуків, а тільки вказує на м'якість приголосного, та знак надрядковий — апостроф, який позначає тверду вимову попереднього приголосного.

Сукупність літер мови, розташованих у певному усталеному порядку, називають алфавітом. Слово «алфавіт» належить грецькій мові,— це фактично перелік перших літер грецького алфавіту, «альфи» і «бети» (віти). Українським варіантом цієї назви є «абетка».
До графічних знаків належать букви алфавіту, апостроф, знак наголосу, дефіс (риска), крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки, три крап­ки та ін.

В різні історичні епохи для запису української мови використовували також  латинську абетку різних редакцій. Сьогодні українська латинка не має єдиного стандарту та офіційного статусу (на офіційному рівні закріплено лише правила транслітерації з кирилиці на латинку). Її вживання вкрай обмежене (як правило це публікації на тему власне української латинки). Дискусії щодо уніфікації та можливого впровадження латинки в український правопис відбувалися спочатку в Галичині та Буковині у 1830-их, 1850-их рр., згодом у 1920-ті роки в УСРР, а після 1991 року вони відновилися вже в незалежній Україні.

Взагалі в українській графіці немає букв для фіксації на письмі м'яких приголосних. Проте існують спеціальні способи позначення м'якості:
вживання після букви, яка позначає приголосний, м'якого знака: батько, льон, коваль;
вживання в аналогічній ситуації букв я, ю, є (у цьому випадку вони позначають голосні звуки і м'якість попереднього приголосного): теля, нюх, синє;
вживання після літери на позначення приголосного звука букви і: літо, ріка, тісто.
Графічний знак «'» (апостроф) використовується для позначення на письмі твердої вимови приголосних звуків перед сполученням [j] з голосними [а], [у], [е], [і] (графічно – я, ю, є, ї).
М'яка вимова
Тверда вимова