Моя казка незвичайна, Для дітей вона повчальна. Тож почну розповідати.
Слайд #3
Знають всі на цій землі, І дорослі і малі - Щоб розумними нам стати, Треба в школу завітати.
Слайд #4
Діти в школі нашій різні. Хтось слухняний і привітний, Але є ще школярі, Ні не злі, а просто неслухняні. Вони на партах пишуть слова не гарні, Клеють жуйки й пластилін
Слайд #5
Ну і ось коли закінчились уроки, Настала ніч місячна й глибока. Місяць проникнув крізь вікна тонкі, Прокинулись від сяйва парти шкільні.
Слайд #6
Почувся у темряві шепіт ласкавий: Ось гляньте на мене, яка я стала. Розмальована, брудна Я ще такого вигляду не мала. - Так, так! – підтримала подруга враз. - Ось плями від фарби, стала кольорова я враз.
Слайд #7
Тут голос почувся: Є вихід у нас! Якщо ці діти не охайні І кривдять нас так старанно, Давайте їх покинемо, Ходімо відпочинемо. Щоб більше не відчувати болю, Та бути нам в неволі.
Слайд #8
Та ось прийшов привітний ранок, Завітало сонечко на ганок. Парти почали потихеньку засинати.
Слайд #9
А мораль у нас така: Щоб навчатись на відмінно, Треба діти постаратись. Ніколи вам не лінуватись. Слухать завжди вчителів. І берегти школу – як рідний дім!