Презентація на тему «Даліда»

Даліда

Даліда народилася 17 січня 1933 року в Каїрі. Батьки її були італійцями. Коли Йоланді було 4 роки їй зробили операцію на очах. Через лікарську помилку в неї з'явилася косоокість.

У 1951 році вона взяла участь в конкурсі «Міс Ундіна», в якому зайняла друге місце, а у 1954 році перемогла на конкурсі «Міс Єгипет».

Після перемоги на конкурсі «Міс Єгипет» Йоланді запропонували зніматися в кіно. Тоді ж вона і бере псевдонім «Даліла» на честь героїні біблійної притчі «Самсон і Даліла». У 1954 році вона знімається в невеликих ролях у фільмах «Маска Тутанхамона» і «Склянка та цигарка». Для фільму «„Склянка та цигарка“» вона записує свою першу пісню «Чорний місяць» (La luna negra).

24 грудня 1954 Йоланда переїздить до Парижа.

На конкурсі «Номер один завтрашнього дня», де вона виконувала пісню Глорії Лассо «Незнайомка в раю» (L'inconnue au paradis), її помітили директор радіостанції «Європа 1» Люсьєн Моріс і власник звукозаписної фірми Едді Барклай. Однак її перша платівка «Мадона» (Madona) з іспанськими піснями Глорії Лассо не мала успіху.

В 1956 Даліда записала свій перший хіт «Бамбіно» ( Bambino) і підписала свій перший контракт з фірмою «Барклай». До 1957 року продано 300 000 копій платівок із піснею «Бамбіно», і Даліда отримала свій перший Золотий диск. Далі з'явилися її хіти «Гондольєр» ( Gondolier), «Як колись» ( Come prima), «Прощай, прощай Крихітко» ( Ciao, ciao Bambina). Даліда отримує незліченні музичні нагороди, а її ім'я та фото не сходять з обкладинок журналів. Вона здійснює турне по всій Франції, а потім і Європі. У 1958 році Даліда вперше виступає в Америці, де імпресаріо Елли Фіцджеральд запропонував зробити їй блискучу кар'єру в США, але вона відмовилася. В 1959 році вона з тріумфом повертається в Каїр.

8 квітня 1961 Даліда вийшла заміж за Люсьєна Моріса, на той час їх роман тривав вже 5 років. Під час гастролів Даліда познайомилася в Каннах з молодим художником Жаном Собескі, в якого відразу закохалася. Люсьєн Моріс не зміг змиритися зі зрадою й вони розлучилися.

У грудні 1961 року Даліда вперше виступає в «Олімпії» як зірка, після чого вирушає в турне у Гонконг та В'єтнам. Влітку 1962 року Даліда придбала віллу на Монмартрі, в якій вона жила до кінця свого життя.

Даліда була першою, хто виявив його тіло, це послужило причиною її першої спроби самогубства. В паризькому готелі «Принц де Галь» (Prince de Galles) вона прийняла смертельну дозу барбітуратів. Проте її вдалося врятувати. Вона провела в комі 90 годин у реанімації шпиталю Фернанд-Відаль. На деякий час Даліда втратила голос, і через некроз на руках їй треба було перенести кілька операцій з пересадки шкіри. Було скасовано її концерти й виступи.

У 1968 році Даліда отримала медаль міста Парижа, а Шарль де Голль вручив їй Медаль Президента Республіки.
У вересні 1970 року застрелився Люсьєн Моріс, що страждав від важкої хвороби. Даліда повністю змінює репертуар і стиль. У 1973 році Даліда й Ален Делон записують знаменитий дует «Слова, слова» ( Paroles paroles). Через кілька тижнів пісня «Слова, слова» займає першу сходинку хіт-парадів у Франції, Італії, Бельгії, Швейцарії та Японії. Наступні пісні мали грандіозний успіх не тільки у Франції, але й у всьому світі.

У 1972 році Даліда познайомилася з художником і авантюристом Рішаром Шамфре, також відомим під псевдонімом Граф Сен-Жермен, з ним вона проживе 9 років.
У 1977 році Даліда записує відому народну єгипетську пісню Salma ya Salama. Сингл займав перші місця в 17 країнах світу. Пісню записано 4-ма мовами — арабською, французькою, німецькою й італійською. У 1978 році з програмою «Salma ya Salama» Даліда дає великі концерти на всьому Близькому Сході, де її чекає величезний успіх.

У березні 1981 року вона представляє в «Олімпії» свою поставу, створену 1980 року. У день прем'єри вона отримує діамантовий диск за 80 мільйонів проданих дисків у всьому світі.
На початку 1982 року вона підтримала на президентських виборах свого давнього друга Франсуа Міттерана, за що отримала прізвисько «Рожева пантера». Критики й політичні діячі суворо критикували Даліду за цей учинок.

20 липня 1983 Рішара Шамфре знайдено мертвим у своїй машині в Сен-Тропе. Ця подія серйозно похитнуло душевну рівновагу співачки. У пресі її стали називати «чорною вдовою». Восени 1985 року Даліда перенесла ще дві болісні операції на очах, так як яскраве світло прожекторів стало завдавати їй нестерпний біль, і вона не могла виступати на сцені. У цей період вона стала рідше виступати і записувати пісні.

З початку 1987 року Даліда перебувала в постійній депресії, однак не припиняла творчу діяльність: вона була присутня на премії «Сезар», зрідка з'являлася на телебаченні, а у кінці квітня дала останній концерт в Анталії, що пройшов з аншлагом; провела традиційну зустріч зі своїм фан-клубом, розглядала сценарій мюзиклу «Клеопатра», де Даліді відводили головну роль. Зовні для шанувальників і простого глядача нічого не віщувало трагедії. Проте співачка чимраз гостріше відчуває свою самотність і щоразу чіткіше усвідомлює, що, досягнувши неймовірного успіху як співачка, вона зазнала повного фіаско в особистому житті: у неї немає ні чоловіка, ні дитини, а роки починають обтяжувати її.

"Я чимало прожила і багато досягла. Але в моєму житті щось не спрацювало ", — сказала якось співачка. В ніч з другого на 3 травня 1987 Даліда покінчила життя самогубством, прийнявши велику дозу снодійного та запивши його віскі. На столі залишилася записка: «Життя для мене стало нестерпним. Пробачте мені». Її серце зупинилося 3 травня близько 11:00 ранку. 7 травня відспівування і похорони співачки на кладовищі Монмартр набули воістину національного масштабу — попрощатися з легендою прийшов майже весь Париж.

"Я чимало прожила і багато досягла. Але в моєму житті щось не спрацювало ", — сказала якось співачка. В ніч з другого на 3 травня 1987 Даліда покінчила життя самогубством, прийнявши велику дозу снодійного та запивши його віскі. На столі залишилася записка: «Життя для мене стало нестерпним. Пробачте мені». Її серце зупинилося 3 травня близько 11:00 ранку. 7 травня відспівування і похорони співачки на кладовищі Монмартр набули воістину національного масштабу — попрощатися з легендою прийшов майже весь Париж.

Підготувала
учениця 11 класу
Юрченко Таїсія