Слайд #2
У Російській армії він пройшов усі щаблі служби від волонтера до адмірала. У 1780 році був призначений командиром Маріупольського легкого кінного полку, а під час війни з Туреччиною 1787-1791 років став черговим генералом при князі Григорія Потьомкіна.Разом з підполковником Головатим, де Рибас брав участь в оволодінні Березанської фортецею (1788), Аккерманом (1789) і фортецею Хаджибей (1789), на місці якої за його проектом незабаром виникла нинішня Одеса.
За Ясському мирному договору 1791 року між Туреччиною і Росією територія від Бугу до Дністра відійшла до володінь Російської імперії. Генерал-губернатором нових земель був призначений фаворит Катерини II, граф Платон Зубов. За указом імператриці в 1793 році контр-адмірал де Рибас був призначений командувачем всім Чорноморським флотом гребним, а указом від 27 травня 1794 вже в чині віце-адмірала призначався Головним начальником, який буде керувати будівництвом порту і міста Хаджибей (у січні 1795 перейменованого в м. Одесу). Чому ж саме йому була доручена ця робота? Де Рибас був людиною дивного розуму і підприємливості.Крім того, він прекрасно знав ці місця. Ще в 1793 році, спільно з голландським військовим інженером Ф. де Воланом, де Рибас склав план будівництва порту в Хаджибеї, вказавши, що це місце має природну затоку, де море замерзає в рідкісні роки. Віце-адмірал у своєму проекті врахував всі, навіть фінансові витрати. 22 серпня 1794 було урочисто закладено заснування міста, фундамент порту, корабельна верф, дві купецькі пристані і дві церкви в ім'я покровителів мореплавців св.Миколая і Св.Катерини. На честь І.М. де Рибаса головна вулиця міста була названа Дерибасівській.