Слайд #6
висновки
Забезпечення охорони життя та здоров'я людей від небезпечних інфекційних хвороб довгі століття не було предметом кримінального права. . Перші передумови встановлення кримінальної відповідальності за винне зараження іншої особи інфекційною хворобою відносяться до XIХ століття.
Кожна людина має законодавчо закріплене право на охорону життя та здоров'я, в тому числі від інфекційних хвороб. Зазначене право засноване, насамперед, на нормах Конституції України (зокрема, ст. 27, ст. 49), законах України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» (12 грудня 1991 р.), «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (19 листопада 1992 р.), «Про захист населення від інфекційних хвороб» (6 квітня 2000 р.), «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»
Основним кримінологічним чинником, що обґрунтовує встановлення і збереження кримінальної відповідальності за зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, є суспільна небезпечність.
Предметом (соціальною цінністю) суспільних відносин, що утворюють основний безпосередній об'єкт розглядуваного злочину, є душевне і соціальне благополуччя людини стосовно її здоров'я.