Презентація на тему «Художня культура Київської Русі»

Слайд #1

Художня культура Київської Русі: архітектурні споруди, монументальний живопис (мозаїки та фрески)

Слайд #2

На Русі тривалий час домінувала дерев'яна архітектура.
Для неї були характерни-
ми багатоярусність будівель, завершення їх башточками й теремами, наявність різноманітних прибудов — клітей, переходів, сіней.
Вигадливе художнє різьблення по дереву було традиційною прикрасою руських дерев'яних будівель.

Слайд #3

Перша кам'яна будівля на Русі з'явилася наприкінці X ст. — це легендарна Десятинна церква в Києві, яка не збереглася. Проте досі стоїть знаменитий собор Софії Київської, зведений за часів правління Ярослава Мудрого.

Слайд #4

Софійський собор
у Києві втілив поєднання слов'янських та візантійських традицій: на основу хрестово-баневого храму були поставлені тринадцать глав нового храму.
Ця східчаста піраміда Софійського собору воскресила стиль руського дерев'яного зодчества.

Слайд #5

Софія Київська — це повторення хрестово-баневого храму Святої Софії в Константинополі, що було зумовлено прийняттям християнства з Візантії.

Слайд #6

Софійський собор. м. Новгород, Росія
І виросли Софійські собори в інших важливих центрах
Русі — Новгороді, Полоцьку. По всій Русі були побудовані монументальні багатобаневі храми
з товстими стінами, маленькими віконцями — свідчення могутності та краси нової християнської держави.

Слайд #7

Іншою рисою, що об'єднує всю руську архітектуру тієї доби, стало органічне поєднання архітектурних споруд із природним ландшафтом. Прикладом цього є церква Покрови на Нерлі та багато інших руських храмів, органічно вписаних в природний пейзаж.

Слайд #8

Іншою рисою, що об'єднує всю руську архітектуру тієї доби, стало органічне поєднання архітектурних споруд із природним ландшафтом. Прикладом цього є церква Покрови на Нерлі та багато інших руських храмів, органічно вписаних в природний пейзаж.

Слайд #9

Іншою рисою, що об'єднує всю руську архітектуру тієї доби, стало органічне поєднання архітектурних споруд із природним ландшафтом. Прикладом цього є церква Покрови на Нерлі та багато інших руських храмів, органічно вписаних в природний пейзаж.

Слайд #10

Монументальний живопис (мозаїки та фрески)
Уже в XI ст. сувора аскетична візантійська манера живопису завдяки майстерності руських митців перетворюється на живі та камерні образи, хоча вони
й продовжують нести в собі риси умовного іконописного письма.

Слайд #11

Фрески Софійського собору в Києві демонструють манеру письма грецьких
і руських майстрів, намір передати ідею спасіння людства.

Слайд #12

Фрески Софійського собору в Києві демонструють манеру письма грецьких
і руських майстрів, намір передати ідею спасіння людства.

Слайд #13

Мозаїка «Богоматір Оранта». Собор Софії Київської

Слайд #14

Зображення апостолів, святих у руському живописі втратили візантійську суворість: їхні образи стали більш м'якими, живими.

Слайд #15

Зображення апостолів, святих у руському живописі втратили візантійську суворість: їхні образи стали більш м'якими, живими.

Слайд #16

ОБЛАДНАННЯ Й СИМВОЛІКА ПРАВОСЛАВНОГО ХРАМУ

Слайд #17

У християнській вірі храм був символом Неба і Землі, образом сходження від земного світу до божественного.
Із прийняттям християнства на Русі утвердився візантійський тип храму — хрестово-баневий.

Слайд #18

В основу архітектурного плану взято хрест — головний символ християнства; його утворюють чотири стовпи, що тримають баню і з'єднані арками.

Слайд #19

Чотири стіни храму об'єднані однією главою — чотири сторони світу під владою єдиної Всесвітньої церкви.

Слайд #20

Іноді храми мають круглу основу, коло символізує вічне життя на небесах.

Слайд #21

Характерна форма бані, нагадує полум'я свічки — символ безперестанного молитовного звертання до Бога.

Слайд #22

Глави православних храмів обов'язково увінчані хрестом. Це знак рятівної жертви Христа. Піднесенням у небо він указує віруючим шлях до Царства Небесного.

Слайд #23

Часто в основі хреста видно півмісяць—образ якоря. Ще в стародавні часи якір був символом порятунку.

Слайд #24

Кількість глав храму теж має символічне значення.
Одна глава храму означає, що Бог єдиний.
Три глави означають Трійцю.

Слайд #25

П'ять глав (одна вища від інших) символізують Христа і чотирьох євангелістів.

Слайд #26

Сім глав — сім днів творіння, сім церковних таїнств (хрещення, миропомазання, причастя, покаяння, священство, шлюб
і соборування).

Слайд #27

Дев'ять глав — дев'ять ангельських чинів.
Тринадцять — Христос
і дванадцять апостолів.

Слайд #28

Головний вхід у храм завжди розташований із західного боку.При вході в храм людина звернена обличчям до сходу — там розміщений вівтар, найважливіша частина храму.

Слайд #29

Вівтар храму завжди розташований біля східної стіни і зорієнтований на святе місто Єрусалим із горою Голгофою, на якій був розп'ятий Христос.
Крещальня при вході
в храм символізує прихід
у християнство, початок шляху спасіння через хрещення.

Слайд #30

Перед входом у храм розташована паперть — майданчик, на якому повинні бути жебраки або грішники, що каються.

Слайд #31

Вхід у храм оформлює притвор. У ньому мають перебувати нехрещені люди, грішники, що каються, та люди іншої віри для «слухання й повчання».

Слайд #32

Найбільша частина храму — місце для парафіян. Тут розташований центр храму — простір під склепінням.
Це символ Неба,
з якого Христос дивиться на тих, хто молиться. Тому
у склепінні й барабані зображували Христа, Богоматір, ангелів
і апостолів.

Слайд #33

Найбільша частина храму — місце для парафіян. Тут розташований центр храму — простір під склепінням.
Це символ Неба,
з якого Христос дивиться на тих, хто молиться. Тому
у склепінні й барабані зображували Христа, Богоматір, ангелів
і апостолів.

Слайд #34

Над колонами, що підтримують склепіння, розміщували зображення чотирьох євангелістів.
Ці частини в храмі — перехід до склепіння — називають вітрилами.

Слайд #35

Нижче на стінах майстри писали сцени з життя Христа.
Дотримуючись церковного календаря, розміщували зображення церковних свят.

Слайд #36

Найближче до вірян, внизу стін і колон, містяться образи святих пророків, мучеників
і праведників.
Перебуваючи на рівні людського зросту, вони немов беруть участь
у богослужінні, доносячи до Бога молитви людей.
Постаті святих
і подвижників — символ того, що саме на них тримається Церква.

Слайд #37

Найголовніша східна частина храму — вівтар (від лат. «піднесене місце»). Він символізує Рай.
Вівтарний престол — головна святиня храму. Це високий чотирикутний стіл, на якому завжди лежать Євангеліє
й хрест — знак присутності Бога.

Слайд #38

Стіна, що закриває священний простір вівтаря, називається іконостасом (від гр. «образ, місце стояння»).
В іконостасі є три брами, що ведуть
у вівтар.
Середня називається Царською брамою, через неї під час богослужіння незримо проходить Христос. У дні великих свят Царська брама широко відкрита, щоб нагадати людям про повернутий Рай.

Слайд #39

Східчасте піднесення перед іконостасом називається солея. Усередині солеї, напроти Царської брами, розташований напівкруглий виступ — амвон (від гр. «піднесення»).
Читаючи на амвоні проповідь, священик символізує Христа, що звертався до своїх учнів
з піднесених місць, наприклад, з гори.
У південних
і північних кінцях солеї розташовані кліроси — місця для читців і хору.

Слайд #40

Архітектура й оздоблення храму без слів роз'ясняють людям богослужіння, його високий зміст.