Презентація на тему «Княгиня Ольга»

Княгиня
Ольга

Ольга -  дружина князя Ігоря ,
київська княгиня, канонізована Православною Церквою.

Велика княгиня Ольга (скандінавською — Хельга) відома,як свята й рівноапостольна церковна діячка. Стародавні літописці, без сумніву, симпатизували княгині — дружині Ігоря ,вони часто описують її як вродливу, енергійну, хитру й передусім мудру правительку.
Та найбільший комплімент робить цій жінці літописець-чоловік, повідомивши про її «чоловічий розум». 

Версії походження:
Болгарська версія. Становище Ольги при київському дворі було винятковим: літопис зафіксував дату її шлюбу, у неї був окремий двір у Вишгороді, її посол на рівні послів «світлих» князів з місцевих династій брав участь у переговорах з Візантією у 944 р., полководці Ігоря одностайно визнали її регентшею, а юного сина Святослава спадкоємцем. Отже Ольга навряд чи могла бути дочкою посадника Пскова чи іншого боярина. Стан відносин з Болгарією та джерела також не дають можливості вважати її дочкою болгарського кагана Симеона I Великого, народженою бл. 896 р. у Плисці. Інша, більш детально аргументована версія — що Ольга, яку князь Олег привіз з Болгарії, була онукою болгарського князя Бориса I, дочкою його сина Володимира I, попередника на болгарському престолі і брата Симеона.
Олегівська версія. Оскільки ім'я Ольга прямо пов'язане з Олегом, існує версія, що вона була його прийомною дочкою. Літопис: «…яко Ольгови дщи бе Ольга».
Псковська версія. Походження княгині Ольги невідоме, як і хронологія її життя, де безперечною датою можна вважати лише дату смерті, зафіксовану церковним літописцем. Повість временних літ відносить шлюб Ольги та Ігоря до 903 року. При цьому літописець вагається, описуючи її походження: «от Плескова», «… Неци же глаголють, яко Ольгови дщи бе Ольга». За пізнішим Іоакимовим літописом Ольга була родом з Ізборська з роду Гостомисла. «Кроник псковский», що зберігся в списку 1689 р., представляє Ольгу не уродженкою, а лише засновницею Пскова.

Київська версія. Походження Ольги залишається загадковим, існує навіть версія, що вона була останнім нащадком Аскольда, чия сім'я могла бути вивезена уПсков.Також є версія про походження княгині з Плискова, який лежав на межі полянських, древлянських і уличських земель на притоці р. Росі(нині — с.ПлисківПогребищенського р-н., Вінницької обл., приблизно 170 км від Києва).
Галицька версія. За нею, майбутня правителька Русі народилась у Пліснеську (тепер с. Підгірці, Бродівського р-ну, Львівської обл.). Її батьками були Олег, внук данського правителя Гельґи, та донька східнослов'янського князя Будимира.

«Літопис руський» свідчить: «Коли Ігор виріс, він ходив у походи вслід за Олегом, і кожен слухався його. І привели йому жону із Пскова, на ім'я Ольга».

Ольга (904 — † 24 липня 969) — дружина князя Ігоря I, київська княгиня, канонізована Православною Церквою. 913-го року вийшла заміж за Ігоря , у віці 9-ти років . Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою бл. 945 року над деревлянами, які його вбили. Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до 964). Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости). 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним. Там же в ніч з 17 на 18 жовтня 957 року прийняла християнство, але не змогла зробити його державною релігією.

Згідно з літописом, у 945 році князь Ігор гине від рук древлян після кількаразового стягування з них данини.
Спадкоємцеві престолу Святославу тоді було тільки 3 роки, тому фактичним правителем Київської Русі в 945 році стала Ольга.

Княгиня Ольга - це образ руської героїні, мудрої, розумної і в теж час хитрої жінки, яка як справжня войовниця змогла помститися за смерть свого чоловіка.

Древляни послали до Ольги двадцять послів з ​​пропозицією бути дружиною їхнього князя Мала. Ольга удавано погодилася і нібито заради честі послам влаштувала так, щоб послів древлян несли до неї урочисто в їх човнах.
Перша помста княгині Ольги

А слугам своїм Ольга веліла вирити у дворі глибоку яму, куди і скинули послів, засипавши їх землею.

Ошукані посли сказали, що їх смерть - гірше ніж Ігореві.
Це була перша помста Ольги.

Друга помста княгині Ольги
Потім на запрошення Ольги від древлян прибуло друге посольство з кращих мужів древлянськой землі. Княгиня
веліла приготувати їм спочатку баню, а як тільки посли опинилися в лазні, їх замкнули, а баню запалили, і всі вони
згоріли. Це була друга помста древлянам.

Третя помста княгині Ольги
Потім Ольга сама відправляє послів до деревлян, кажучи:
«Ось я йду до вас, приготуйте меди многая у міста, де вбили чоловіка мого, Хай поплачу на могилі його і сотворю тризну* мужеві».
* Тризна - це поминальна трапеза
язичників на могілах-
курганах померлих.

Коли древляни напились вином, Ольга відійшла геть, а дружинникам своїм звеліла посікти древлян, і вбили
тоді п'ять тисяч людей. Це була третя помста Ольги.

У 945 Ольга встановила розміри «полюддя» - податей на користь Києва, терміни і періодичність їх сплати - «оброки» і «статути». Підвладні Києву землі виявилися поділені на адміністративні одиниці, в кожній з яких був поставлений княжий адміністратор - «тіун».

На річці Пскові, де народилася Ольга, за переказами, заснувала місто Псков. На місці де сподобилася велика княгиня, був споруджений храм Святої Живоначальної Трійці.

За княгині Ольги в Києві починається кам'яне будівництво.

Об'їхавши всі землі росіян з кінця в кінець і побачивши різницю в житті і звичаях язичників і християн, княгиня Ольга у 955р. сама вирішується прийняти християнську віру.

Хрещення княгині Ольги
Уже готова прийняти святе хрещення, вона отримує запрошення з Константинополя від візантійського імператора
і прямує в столицю Візантії.

Тут і хрестив княгиню Ольгу Константинопольський патріарх.

Повернувшись до Києва, княгиня Ольга насамперед намагалася навернути до християнства свого сина Святослава. «Якщо ти користуєшся, то і все зроблять те ж», - говорила вона синові. Але войовничий Святослав боявся глузувань з боку дружини і не хотів розлучатися з язичницькими звичаями.

У своїх володіннях вона ставила хрести і будувала храми, готуючи тим самим Руську землю до ухвалення християнської віри.

Княгиня Ольга померла в 969 році .Перед смертю вона заповідала поховати її за православним звичаєм і не робити над її могилою язичницьких поховальних обрядів.
Каменная гробница святой княгини Ольги

«І плакали над нею плачем великим син її і внуки її, і всі люди, - каже літописець.