Презентація на тему «Київська Русь» (варіант 1)

Слайд #1

Київська Русь

Слайд #2

Ки́ївська Русь (Русь або Давньору́ська держа́ва) (давньорус. Роусь) — середньовічна держава на території Східної Європи з центром в Києві. Існувала з кінця 9-го до середини 13-го століття. Була об'єднанням східно-слов'янських племен під владою династії Рюриковичів. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моряна півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході

Слайд #3

Утворення Київської Русі.
За літописним переказом князь Кий разом з братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю заснував Київ — майбутню столицю східнослов'янської держави та сучасної України. У середньовічних джерелах Київську Русь називали Руссю або Руською землею. Давньоруська держава постала внаслідок об'єднання розрізнених східнослов'янських племен у племінні союзи та племінні княжіння навколо території Середньої Наддніпрянщини (Русі у вузькому або етнічному значенні) та Великого Новгорода.
князь Кий
Скульптурна композиція на честь легендарних фундаторів Києва — Кия, Щека, Хорива і їх сестри Либіді

Слайд #4

Перші князі
Аско́льд (в Ніконовському літописі — Осколд) — напівлегендарний київський князь, володар давньоруської держави, або скоріше — лише Києва. Здобув владу можливо перед 860, загинув у 882 році.

Слайд #5

напівлегендарний князь Київської Русі. Здобув владу не пізніш882, загинув між 912 і 922 роками.
Олег Віщий

Слайд #6

Великий Князь Київський (913-945). За деякими даними – основоположник київської династії князів (що їх пізніше назвали Рюриковичами). Після смерті Олега київський престол перейшов до сина Рюрика Ігоря, який народився 875 р. У 903 р. Ігор одружується на псковитянці Ользі.
Ігор Рюрикович , (912—945)

Слайд #7

(хрещене ім'я Олена; †11 липня 969, нов. ст. — †24 липня 969) дружина князя Ігоря, київська княгиня, канонізована Православною Церквою. Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою бл. 945 р. над деревлянами, які його вбили.
Ольга

Слайд #8

(*бл. 935 — †березень 972) — Великий князь київський (княжив з 945, самостійно з 964 по 972 рр.). Значно розширив територію Київської Русі, провадив активну зовнішню політику.
Великий Князь Київський Святослав Ігорович
Князь Святослав «Іду на ви!» худ. Лео Хао

Слайд #9

Мапи Київської Русі

Слайд #10

Мапи Київської Русі

Слайд #11

Споруди
Багатокупольні храми з випуклими округлими куполами та плоскими рельєфами.

Слайд #12

Софійський собор
(макет)

Слайд #13

Десятинна церква
У 1828-42 роках за проектом В. Й. Стасова на місці Десятинної церкви був збудований однойменні храми, зруйнований більшовиками в 1928 році.

Слайд #14

Золоті ворота

Слайд #15

Церква Св. Пантелеймона
(1194 р.)

Слайд #16

Зображення виконувалися широкими, великими колірними площинами. Створювався ефект мерехтіння за рахунок фіксування дрібних шматочків смальти під різними кутами.
Мозаїка

Слайд #17

Фрески
Зображення ликів святих втрачають візантійську суворість, набуваючи більшої м'якості та округлості, передаючи людське тепло та душевність. В допоміжних приміщеннях зустрічаються розписи на світські побутові сюжети.

Слайд #18

Ікони
Не відходячи від візантійських канонів, надавали зображенням індивідуальних рис та передавали справжні почуття.

Слайд #19

«Алімпій Печерський (Аліпій, Олімпій) (бл. 1050–1114) — ієромонах Києво-Печерського монастиря, перший відомий давньоруський іконописець, мозаїст і ювелір. Канонізований православною церквою як преподобний. Його ікони прославилися як чудотворні.

Слайд #20

Ближні печери
Нестор-літописець

Слайд #21

Повість врем'яних літ — літописне зведення, складене у Києві на поч. ХІІ ст, пам'ятка літератури Київської Русі.
Оригінал «Повісті врем'янних літ» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки: Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський, переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції «Повісті врем'яних літ»: перша — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором з літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113; друга — ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116; третя виготовлена у Видубицькому монастирі 1118 для Мстислава— сина Володимира IІ Мономаха.

Слайд #22

Найдавнішою працею, що дійшла до нас у письмовому вигляді від часів Київської Русі, є «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона. Він був наближеною до князя Ярослава Мудрого людиною, пресвітером княжої церкви у Берестові, якого в 1051 р. обрано першим Київським митрополитом руського походження. «Слово про закон і благодать» написане й виголошене ним з нагоди закінчення будівництва собору св. Софії у Києві

Слайд #23

Слово о полку Ігоревім (Слово о плъку Игоревѣ; «Слово про Ігорів похід», «Слово о полку Ігореві, Ігоря сина Святославля, внука Ольгова») — давньоруська героїчна поема кін. XII ст., поетичний твір невідомого автора княжої доби історії України.

Слайд #24

Над перекладом, переписуванням і оформленням Євангелія працював Михайло Василієвич зі Сянока, що на Лемківщині. Крім нього, в записі до книги згадується ще архімандрит Пересопницького монастиря Григорій, щоправда його роль у створенні книги залишається нез'ясованою.
Робота була розпочата 15 серпня 1556 р. в заславському Святотроїцькому монастирі на Волині (нині місто Ізяслав Хмельницької області), завершена — 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі

Слайд #25

Написання заголовних літер яскраво червоною кіновар'ю. На відміну від візантійського стилю мініатюри мають повчальний характер. За манерою виконання схожі з фресками, а деколи й іконами.
Книжкова мініатюра

Слайд #26

Широке застосування емалей з домінуванням яскравих локальних кольорів (синього, червоного, зеленого) на характерному білому тлі. Використання великих плоскісних зображень.
Ювелірні вироби

Слайд #27