Презентація на тему «Битва за Дубно-Луцьк-Броди»
413
Слайд #1
Битва за Дубно-Луцьк-Броди
Битва за Дубно-Луцьк-Броди
Битва за Дубно-Луцьк-Броди
Слайд #2
Найбільшою в історії світових війн вважається танкова битва на Курській дузі - під Прохоровкою в 1943-му. Проте під час Великої Вітчизняної війни відбулися і інші масштабні танкові битви. Мало хто знає про битву під Сінно Вітебської області (6-10 липня 1941-го), в якій взяли участь 2070 танків. Не люблять згадувати наші історики ще про одну з головних битв Другої Світової війни, що сталася в трикутнику: Луцьк-Рівно-Броди 23-27 червня 1941-го.
Слайд #3
Битва під Дубно 1941-го до цих пір залишається однією з найзагадковіших сторінок вітчизняної історії і згадується як контрудар мехкорпусів Південно-Західного фронту. Тоді цілий тиждень шість радянських корпусів протистояли п'яти панцердивізіям 1 танкової групи Німеччини. У смертельній сутичці, в нещадному вогневому двобої зійшлися більше чотирьох тисяч танків. Плавилася від вогню броня, палала земля, гинули танкісти.
Слайд #4
Битва під Дубно 1941-го до цих пір залишається однією з найзагадковіших сторінок вітчизняної історії і згадується як контрудар мехкорпусів Південно-Західного фронту. Тоді цілий тиждень шість радянських корпусів протистояли п'яти панцердивізіям 1 танкової групи Німеччини. У смертельній сутичці, в нещадному вогневому двобої зійшлися більше чотирьох тисяч танків. Плавилася від вогню броня, палала земля, гинули танкісти.
Слайд #5
Увечері 22 червня штаб фронту отримав нездійсненний наказ - ударами механізованих корпусів і інших військ оточити і знищити угрупування противника, які наступали в напрямі Володимира-Волинського, Дубно, і 24 червня оволодіти районом Любліна.
Слайд #6
Історики наводять цифри кількісного складу сторін, що відрізняються, але і усереднені дані вимушують перейматися грандіозністю події.
Радянські війська мали 3695 бойових машин, з них 258 танків КВ, 546 одиниць Т-35 і Т-34, останні машини відносилися до категорії легких танків. Вермахт тут мав 728 танків і 71 самохідну гармату.
Радянські війська мали 3695 бойових машин, з них 258 танків КВ, 546 одиниць Т-35 і Т-34, останні машини відносилися до категорії легких танків. Вермахт тут мав 728 танків і 71 самохідну гармату.
Слайд #7
Співвідношення 4,8:1, при цьому радянські танки, в основному, перевершували німецькі бронею і калібром.
Слайд #8
Радянські танки
Середній танк Т-34, зразка 1941 року
Середній танк Т-34, зразка 1941 року
Слайд #9
Радянські танки
Середній танк Т-34, зразка 1941 року
Середній танк Т-34, зразка 1941 року
Слайд #10
Швидкохідний танк БТ-7
Слайд #11
Радянські легкі танки Т-26 ( з циліндричною та конусовидною баштою)
Слайд #12
Важкий радянський танк Т-35
Слайд #13
Важкий радянський танк Т-35
Слайд #14
кв-2
Слайд #15
кв-1
Слайд #16
Т-40
Слайд #17
Німецькі танки
Т-І
Т-І
Слайд #18
Т-ІІ
Слайд #19
Т-ІІІ
Слайд #20
T-IV найпотужніший танк Вермахту
зразка 1941 р.
зразка 1941 р.
Слайд #21
Здавалося, контрнаступ мав бути успішним. Але у гітлерівських танкістів була перевага в бойовому досвіді і виучці, отриманих при захваті європейських країн, та й діяли вони зосередженими силами і при повній підтримці з повітря.
Слайд #22
У складі Південно-Західного фронту знаходилося вісім мехкорпусів, що мали різну міру укомплектованості. Згодом в бій вступила ще одна танкова дивізія РККА.
Але три корпуси армій прикриття були вже задіяні в прикордонні битви і мали втрати. А мехкорпуси фронтового підпорядкування знаходилися в 200-400км від вихідних рубежів для наступу і піддавалися ударам ворожої авіації.
Але три корпуси армій прикриття були вже задіяні в прикордонні битви і мали втрати. А мехкорпуси фронтового підпорядкування знаходилися в 200-400км від вихідних рубежів для наступу і піддавалися ударам ворожої авіації.
Слайд #23
Позначилися наслідки дурості або зради командирів, відповідальних за авіацію. Перед самою війною більшість прифронтових аеродромів стали модернізувати, і багаточисельну авіацію зібрали на декількох майданчиках, що були придатними, причому був наказ поставити літаки щільними рядами, крилом до крила "для кращої охорони від диверсантів".
Удосвіта 22 червня 1941-го це дуже допомогло фашистським бомбардувальникам знищити значне число наших літаків.
Удосвіта 22 червня 1941-го це дуже допомогло фашистським бомбардувальникам знищити значне число наших літаків.
Слайд #24
Командуючі радянськими механізованими корпусами Південно-Західного фронту
Кирпонос Михайло
Петрович
Іван Миколайович
Музиченко
Кирпонос Михайло
Петрович
Іван Миколайович
Музиченко
Слайд #25
Командуючі 1-им танковим з'єднанням групи фашистських армій "Південь"
Герд фон Рундштедт
Евальд фон Клейст
Герд фон Рундштедт
Евальд фон Клейст
Слайд #26
Командування фронту вирішило створити два ударні угрупування по три механізованих і одному стрілецькому корпусу в кожній. Але з-за прориву німецької танкові групи Е. Клейста довелося змінити план і перейти в контрнаступ, не чекаючи повного зосередження всіх сил. Тому з'єднання і частини вступали в бій у різний час у міру підходу, не маючи можливості здійснити повне зосередження власних сил та загальновійськових з'єднань підтримки. Техніка на марші виходила з ладу, не було нормального зв'язку. І хоча не було суцільного фронту, але накази з штабу фронту вимушували їх йти вперед. І весь час над ними висіла німецька авіація, тоді як радянської не було.
Слайд #27
Деякі частини в контрударі участі так і не брали. Чималі сили, помилково оцінивши розвіддані, направили на прикриття Ковеля від німецького угрупування з боку Бреста, де вони виявилися незатребуваними. Четвертий мехкорпус у повному складі участі в контрударі не приймав, оскільки був направлений для ліквідації прориву противника в районі Мостіська.
Слайд #28
Зустрічна танкова битва почалася вранці 23 червня, коли німецькі війська продовжували наступ на Луцьк, Берестечко. Усвідомивши неефективність проведення контрударів, штаб фронту вирішує закріпитися на оборонному рубежі Луцьк, Кременець, а мехкорпуси відвести для підготовки нового контрудару. Ставка ж наказала з ранку 27 червня продовжувати атаки.
Слайд #29
Зустрічна танкова битва почалася вранці 23 червня, коли німецькі війська продовжували наступ на Луцьк, Берестечко. Усвідомивши неефективність проведення контрударів, штаб фронту вирішує закріпитися на оборонному рубежі Луцьк, Кременець, а мехкорпуси відвести для підготовки нового контрудару. Ставка ж наказала з ранку 27 червня продовжувати атаки.
Слайд #30
Незважаючи на сміливі дії наших танкістів під час контрударів, яким вдавалося провести немало переможних боїв, дивізії Вермахту продовжували наступ, поклавши боротьбу з нашими танками на піхоту і протитанкову артилерію. Гудеріан, до речі, придумав використовувати проти танків зенітні гармати FLAK 88, хоча підбити КВ з першого снаряда не вдавалося і їм.
88-мм зенітна гармата FlaK
Гайнц Вільгельм
Гудеріан
88-мм зенітна гармата FlaK
Гайнц Вільгельм
Гудеріан
Слайд #31
29 липня за наказом командування почався відхід, а наступного дня загальний відступ мехкорпусів за лінію старого радянсько-польського кордону. Але війська, до цього часу втратили боєздатність, втративши 2648 танків (близько85%). У корпусах збереглося від 10 до 30% справних танків.
Слайд #32
Перелому в бойових діях досягти не вдалося. Та контрудари мехкорпусів Південно-Західного були для німців несподіваними, завдали істотних втрат фашистам, на тиждень затримали наступ і зірвали ворожі плани прорватися до Києва і оточити три Армії фронту на Львівському виступі. Німецько-фашистське командування вимушене було використовувати основні сили для відбиття контрудару і передчасно ввести в дію резерви. Танкові з'єднання противника були до кінця червня затримані на рубежі Рівного, Дубно. Німецькі втрати до 4 вересня склали 408 машин (з них 186 - безповоротні), трохи більше половини. Тоді вороги вперше заговорили про перевагу Т-34 і КВ, проти яких були безсилі німецькі протитанкові гармати.
Слайд #33
Проте із 391 танком і самохідними гарматами, що залишилися, Клейст зумів прорвати лінію укріпрайонів і вийти в тил радянським військам. 10 липня німецькі війська захопили Житомир, а до 15 вересня з'єдналися з Гудеріаном і замкнули кільце оточення довкола Південно-Західного фронту. Битва завершилася катастрофою.
Слайд #34
Наші танкісти билися як герої, не шкодуючи ні сил, ні життя. Вони недаремно горіли в танках і проливали свою кров, але командування не зуміло належним чином організувати управління. Погана організація у результаті привела до повного розгрому.
Слайд #35
Одна з головних причин поразки криється в небувало великих не бойових втратах танків, що склали 40-80%. Їх залишали через нестачу паливно-мастильних матеріалів, поломок, й такі що впали з моста, повгрузали в болоті і тому подібне. Все відбувалося в динаміці, у великому темпі і всі ці танки дісталися німцям. Кількість зниклих безвісти і таких, що відстали на марші бійців теж помітно перевищувала кількість убитих і поранених.
Слайд #36
Радянські танкісти поступалися панцерваффе в підготовці. Оцінюючи дії військ Південно-Західного фронту, німецьке командування відзначало вкрай невміле проведення контрударів. Німецький генерал Меллентін писав про бої 1941 і 1942 років: "Щільними масами танки зосереджувалися перед фронтом німецької оборони, в їх русі відчувалася невпевненість і відсутність всякого плану. Вони заважали один одному, натрапляли на наші протитанкові засоби, а у разі прориву наших позицій припиняли рух і зупинялися, замість того, щоб розвивати успіх. У ці дні окремі німецькі протитанкові і 88-мм зенітні гармати діяли найефективніше: інколи одна гармата виводила з ладу понад 30 танків за годину. Нам здавалося, що росіяни створили інструмент, яким вони ніколи не навчаться володіти".
Слайд #37
Меллентін мав рацію. На нараді в грудні 1940-го нарком Тимошенко, оцінюючи дії німецької армії в Європі, заявив: "З точки зору стратегії, нічого нового нам цей досвід не дає". Та у німців тоді з'явилася практика "танкових клинів", "броньованих кулаків" і багато чого іншого, що дозволило їм поставити на коліна Європу. Взагалі, невдалою виявилася сама структура мехкорпусів, які вже в середині липня 1941-го були розформовані на менш громіздкі формування.
Тимошенко Семен
Костянтинович
Тимошенко Семен
Костянтинович
Слайд #38
Про ту битву пишеться мало тому, що під Бродами і Сінно наші війська зазнали поразки, а під Прохоровкою перемогли. Умовчували через невміння пояснити: як маючи в початковий період війни перевагу в кількості танків, не зуміли зупинити німців. Пояснення про перевагу німців у техніці і застарілі типи наших бойових машин нікого не переконувало. Тому місця в офіційній радянській історіографії про битву під Бродами не знаходилося, а про знищення танкової армади вважали за краще не говорити, віддавши танкову першість Прохоровці.
