Презентація на тему «Полтавщина у 1939-1945 рр»

Полтавщина у 1939-1945 рр.

У переддень війни
Як і всі області УРСР, Полтавщина відігравала надзвичайну роль як у культурному, політичному, так і в економічному плані.
Станом на 1937 р. на території Полтавської області значилось 224 промислових підприємства та 312 кооперативних промислових артілей. У передвоєнні роки в області створювалися нові галузі промисловості, особливо машинобудівна і легка. Працювали такі великі промислові підприємства, як Крюківський вагонобудівний завод, Полтавський паровозоремонтний та машинобудівний ("Метал") заводи, Лубенський "Комунар", Лохвицький цукровий завод, Кременчуцький завод шляхових машин, Полтавська прядильна фабрика, Кременчуцька суконна фабрика. За даними Всесоюзного перепису 1939 р. в області налічувалось 2 263 159 жителів. 

У 1939 р. в місті працювали 83 промислових підприємства, обсяг продукції яких у 20 разів перевищував дореволюційний рівень. З 1935 р. розпочалася реконструкція міста і до 1941 р. в ньому було збудовано 25 багатоповерхових будинків, розширено водопровід, споруджено електростанцію і каналізацію, на вулицях з'явилися автобуси, а в будинках залунало радіо. Полтавці були забезпечені доступною системою охорони здоров'я: 7 поліклініками та більш ніж 40 іншими медичними закладами. Було створено національну державну систему освіти з 5 інститутів, 8 технікумів і 38 середніх шкіл. В 60 різноманітних навчальних закладах училося близько 30 тис. чол. Крім того, працювало 35 бібліотек, 11 клубів, 4 музеї, 2 театри і 2 кінотеатри, капела бандуристів на чолі з Г. Хоткевичем (на її основі у Києві згодом створили капелу бандуристів України), 2 науково-дослідних інститути (кормів і свинарства) та гравіметрична станція астрономічних досліджень. Місто прикрасили пам'ятники Т. Шевченку (1926 р.) і М. Гоголю (1934 р.).

Територіальні зміни
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 р. були утворені Кіровоградська та Сумська області. До Кіровоградської обл. від Полтавської відійшли райони: Новогеоргіївський та Онуфріївський, а до Сумської —Липоводолинський і Синівський.
У липні 1939 року утворився Полтавський сільський район (виділився з Полтавської міськради).
19 вересня 1940 р. Полтава поділена на 3 міські райони: Київський, Ленінський і Жовтневий, а в Кременчуці того ж року виділився один район — Крюківський. Завдяки цим змінам область поділялася на 44 сільські та 4 міські райони.
Станом на 15 жовтня 1939 р. до складу області входили такі 44 сільські райони. У такому складі Полтавська область існувала до Великої Вітчизняної війни.

Друга світова війна
18 вересня 1941 р. Полтаву було захоплено військами «Вермахту». Місто стало адміністративним центром Полтавського ґебіту.
Лихо нацистської окупації Полтави, яка також стала штабним центром групи армій «Південь» і яку відвідав Адольф Гітлер, перетворило значну частину досягнень в руїни. Було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, 2/3 житлового фонду, навчальні і медичні заклади, театри, бібліотеки… За даними часів радянської пропаганди було розстріляно і закатовано 18200 полтавців (переважно жиди), в тому числі 5087 дітей. До Німеччини вивезено 20800 осіб. Серед мешканців міста антифашистську боротьбу вело 5 підпільних груп. Так, робітники паровозоремонтного заводу зірвали всі спроби окупантів налагодити ремонт паровозів для своїх потреб.
 На смертний бій із фашистськими загарбниками з 23 червня 1941 р. по травень 1945 р. пішло 269 442 полтавці, зокрема 2 500 жінок.

Вересень 1942. Німецькі танки в Полтаві

Як вже йшлося, під час окупації території (вересень-жовтень 1941 р. — вересень-листопад 1943 р.) гітлерівці значну частину України включили до складу райхскомісаріату «Україна» з центром у м. Рівне. 
Райхскомісаріат поділявся на генеральні округи, а вони, своєю чергою, на округи (ґебіти), які об'єднували кілька районів. Територія Київської та Полтавської областей входила до складу генеральної округи Київ, яка складалася з 26 округ (ґебітів). Полтавщина була поділена на 12 ґебітів, до кожного з яких входило по 3-4 райони. Тільки Пирятинський включав 6 районів.
Проте, з окупацією краю не припинилася боротьба населення проти німецько-фашистських загарбників. У тилу ворога упродовж 1941-1943 рр. діяло 39 партизанських загонів і груп, понад 70 підпільних та патріотичних організацій. У Полтаві, наприклад, діяли підпільні групи на чолі з Т.Сіриченком, П.Токарем, А.Тараном, Я.Мисецькою, молодіжна група "Нескорена полтавчанка". У Кременчуці боротьбу проти окупантів вели 6 підпільних груп, серед них "Набат" та "Патріот Батьківщини". 

Полтава. 1942 р. Третій зліва 
Ф. Паулюс, крайній праворуч - 
А. Гітлер
У штабі групи армій "Південь". Полтава. 1 червня 1942 р.

На території області окупанти створили 48 таборів для полонених. Найбільші з них - у Полтаві, Кременчуці, Градизьку, Хоролі, Лохвиці, Лубнах, Котельві, Чорнухах. Найстрашнішою серед цих катівень була так звана «Хорольська яма», де загинуло понад 100 тис. полонених. За період окупації було спалено 355 населених пунктів, знищено 221895 чол., понад 156 тис. цивільних
громадян було вивезено гітлерівцями на
каторжні роботи до Німеччини. Особливо постраждали Полтава, Кременчук, Диканський, Чутівський, Полтавський, Шишацький, Котелевський та Решетилівський райони. Німецько-фашистські загарбники завдали збитків Полтавщині більш ніж на 50 мільярдів карбованців у вимірах того часу. 
Жителі Полтави біля дошки оголошень окупаційної влади

Табір біженців біля Полтави

На полтавському базарі

Руїни південного вокзалу

Червоноармійців, захоплених в полон під Харковом,проводять вулицею Полтави (1942 р.)

Руїни водонапірної башти біля Південного вокзалу
Руїни Полтави

Дзвіниця 
Успенського собору (1943 р.)
Преображенська церква (1943 р.)

З 1941 по 1943 в Полтаві та області також діяло підпілля ОУН. Підпільники обмежувались пропагандою та невеликими диверсіями, а більшість готових військових кадрів відправляли на Західну Україну де велася кровопролитна війна. Агітаційна справа підпілля йшла добре — невдоволення колгоспами, пам'ять голодоморів та жахи окупації на Полтавщині забезпечили націоналістам свіжі кадри, які бажали боротися проти СРСР та проти окупанта — Німеччини. Нелегально видавався журнал «Сурма», «Україна в боротьбі», книга «Симон Петлюра». Полтавське підпілля тримало тісні зв'язки з Харковом, Запоріжжям, Сумами. У кінці 1942 року підпілля ОУН мало тісні зв'язки із групою радянських підпільників «Набат». Остання спроба закріпитися на Полтавщині ОУН та УПА належить, вірогідно, до 1944 року. Всі охочі продовжити боротьбу проти Німеччини та СРСР влилися до УПА, а незначні підпільники, що не були знищені НКВС і гестапо, розчинились в області.

У червні — вересні 1944 року Полтавський аеродромний вузол було залучено у спільній радянсько-американській військовій операції «Френтік». За період операції авіабази 169 АБОН було використано для обслуговування і підготовки 1030 американських літаків, зокрема 529 «Літаючих фортець», 395 «Мустангів», 106 «Лайтнінгів». За 18 рейдів здійснено 2207 літако-вильотів, на об'єкти противника скинуто 1955 тонн авіабомб. Ударів зазнали 12 важливих об'єктів у глибокому тилу противника, у повітряних боях знищено щонайменше 100 німецьких літаків, на землі — понад 60.
Американський літак B-17 сідає на полтавське летовище, Україна, 2 червня 1944

Після звільнення Полтави від фашистів Червоною Армією 23 вересня 1943 р., вже з грудня відновив роботу паровозоремонтного заводу один з цехів, а в 1944 р. завод запрацював на повну потужність. У грудні 1943 р. до Полтави було завезено 12 тис. шкільних підручників і 4 тис. наукових та художніх книг. У 7 школах відновили навчання понад 10 тис. учнів. Повернулися з евакуації і розпочали заняття педагогічний, інженерів сільськогосподарського будівництва і сільськогосподарський інститути (в січні 1945 р. в них уже навчалося 1,5 тис. студентів).
З перших днів визволення Полтавщини почалася відбудова народного господарства області і до кінця 1943 року в області вже почали працювати 327 підприємств, 2484 колгоспи, 77 МТС, 53 радгоспи, 1422 школи, 356 лікувальних закладів. 

На відбудові Полтави