Презентація на тему «Історія та розвиток українського кобзарства»

Історія та розвиток українського кобзарства
Підготували:
Покачайло Анастасія
Мальцева Наталія

Кобза́р — український народний співець і музикант.
Кобзарі були творцями, хранителями і передавачами епічної традиції у формі історичних пісень, дум (мелодійних речитативів змінюваних форм), релігійних піснеспівів, моралізаторських пісень, а також казок та переказів.
О.Г.Сластіон Портрет кобзаря Самійла Яшного

Кобзарство — унікальне явище не лише української, а й світової культури, коріння якого губиться в історичних глибинах древньої Русі.. Попередниками кобзарів були військові співці-гуслярі, які в часи Київської Русі піднімали бойовий дух ратників, звеличуючи у билинах бойову славу руських князів та їх непереможних дружин.
Вони грали на кобзі, лірі або бандурі, звідки інша їхня назва — лірники або бандуристи.

Перші кобзарі
Кобзарство своїм корінням сягає часів Київської Русі. "Генеалогічне дерево наших українських бандуристів дуже високе, — писав Гнат Хоткевич. — Прямий їх попередник — се віщий Боян, «соловій старого времені».
Попередниками кобзарів були також музиканти, зображені на фресках у Софії Київській. З князівських часів дійшло до нас ім'я Мануйла, «певца гораздого».
У Галицько-Волинському літописі згадується, що у 1240 році жив і творив при дворі галицького архієпископа співець Митуса.

Безіменні народні співці передавали з покоління в покоління своє мистецтво, яке виховувало в народу патріотизм, почуття національної гордості, високу духовність. Недаремно Тарас Шевченко, який зізнавався, що як поет зростав на думах та піснях кобзарських, з поваги до цих народних співців назвав збірник своїх творів «Кобзар».

Незрячі співці утворювали братства або гурти на взірець ремісничих цехів. У братствах існували майстри й учні, які впродовж двох років опановували не тільки кобзарську майстерність, а й таємну так звану «лебійську» мову й мали дотримуватися встановлених корпоративних правил, порушення яких каралося. Незрячі кобзарі були не жебраками, що випрошують милостиню, а професійними виконавцями, які грою на бандурі та співом заробляли собі на життя.

Відомі кобзарі
Остап Вересай(1803-1890)
Був блискучим імпровізатором. Його репертуар, порівняно з репертуаром інших кобзарів, невеликий шість дум:
«Як три брати з Азова втікали», «Отчим», «Невольницька», «Про бурю на Чорному морі», «Про вдову і трьох синів», «Дума про Хведора Безрідного».

Гончаренко Гнат (1835—1917)
Епічний репертуар Г. Гончаренка складався з 3-х дум: “Олексій Попович”, “Про вдову”, “Про сестру і брата”. Ходив кобзарювати «на пару» з незрячим товаришем-стихівничим (зі Змійова) та хлопчиком-поводарем.

Кравченко Михайло Степанович (1858 -1917)
До репертуару М. Кравченка входять думи - «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі», «Бідна вдова і три сини», два невольницькі плачі; сатиричні пісні - «Дворянка», «Чечітка», «Сусідка» та інші, а також пісні різноманітного змісту.

Радянські кобзарі
Кушнерик Федір (1875-1841)
Думи :
«Втеча братів з Озова»
«Олексій Попович»
«Самійло Кішка»
«Федір безрідний»
«Про сестру та брата»
«Маруся Богуславка»
Портрет сліпого бандуриста Ф. Кушнерик в 1928 р. Робота
О. Сластіона

Сучасні кобзарі
Тарас Компаніченко
Перепелюк Володимир Максимович
Василь Григорович Нечепа
Білий Дмитро Дмитрович
Тарас Компаніченко на «Країні мрій» — 2009р. виконує кант

Кобзарська «пісенна наука» містила:
Молитви, псальми і канти;
«Журні» пісні»;
«Запросницькі» пісні;
«Причити»;(серед цього й голосіння);
«Сердешні подяки»;
«Битовщини» — співані оповідання про життя буття;
«Старини» (билини) — співані оповіді про «богатирські часи»;
«Козацькі псальми», або «козацькі пісні»;
«Звичайні» — світські та обрядові пісні;
«Гуртоправські», «пияцькі», «гультяйські» та сороміцькі пісні.

Значення народних співців:
зберігали і передавали наступним поколінням найважливіші знання про минуле і світогляд їхніх предків, у найдоступнішій формі, яка легко запам'ятовується — пісень-оповідань.
закликали до боротьби за соціальне і національне визволення

Висновок
Непроста історія кобзарства, багато в ній славних героїчних сторінок, багато сумних та гірких, а ще більше недосліджених та втрачених. Але незважаючи на все кобзарське мистецтво стало невід'ємною частиною життя українського народу, а кобза та бандура назавжди залишаються символом України.