Слайд #4
У свій перший бій я вступив на території Молдови. У цьому бою ми понесли великі втрати, бо сили були нерівними. Тоді я був поранений, потрапив на міну, довго і важко пробирався на другий берег річки, в безпечне місце. Мої бойові товариші пішли шукати ноші, щоб забрати мене, але не повернулися. Німці постійно стріляли. Мене знайшли хлопці з трофейної команди, які збирали зброю і трупи солдат, щоб похоронити їх під селом. За селом була злітна смуга, де після огляду поранених, їх відправляли літаком до шпиталю. Після операції я ще 2 місяці перебував на лікуванні, а потім повернувся додому. Мати мені дуже зраділа, а потім показала похоронку, яку отримала на мене. Навіть на Стелі пам'яті нашого села я знаходжуся в списку тих, хто загинув. Маю нагороди: ордени «За мужність», «Великої Вітчизняної війни», медаль в честь 25-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
(Спогад зі слів Г.С.Смілянця записав директор школи с. Оксанина Б.Б.Бондар 15.04.2010 року).