Презентація на тему «Сальвадор Далі» (варіант 20)
1622
Слайд #1
Сальвадор далі
(11 травня 1904 — † 23 січня 1989) — іспанський художник, один з найвидатніших сюрреалістів ХХ століття.
(11 травня 1904 — † 23 січня 1989) — іспанський художник, один з найвидатніших сюрреалістів ХХ століття.
Слайд #2
Дитинство
Сальвадор Далі народився 11 травня 1904 року . Дитинство Далі пройшло в Каталонії, на північному сході Іспанії. Ще у ранньому дитинстві, судячи з поведінки і пристрастей маленького Сальвадора, можна було відзначити його нестримну енергію та ексцентричність . Часті вередування й істерики гнівили батька Далі, але мати, навпаки, всіляко намагалася догодити улюбленому синові. Вона прощала йому навіть найогидніші витівки. Як наслідок, батько став для сина втіленням зла, а мати — символом добра.
Талант Сальвадора до живопису проявився у досить юному віці. Першу свою картину Далі намалював, коли йому було 6 років. Це був невеликий імпресіоністський пейзаж, написаний на дерев'яній дошці олійними фарбами. Далі цілими днями просиджував у маленькій, спеціально виділеній йому кімнаті, малюючи картини. У містечку Фігерасі Далі брав уроки малюнка у професора Жоана Нуньєса. Серед улюблених картин молодого Далі була композиція французького художника Мілле «Анжелюс», вечірня молитва про померлих.
Улюблена картина Далі
Мілле «Анжелюс»
Сальвадор Далі народився 11 травня 1904 року . Дитинство Далі пройшло в Каталонії, на північному сході Іспанії. Ще у ранньому дитинстві, судячи з поведінки і пристрастей маленького Сальвадора, можна було відзначити його нестримну енергію та ексцентричність . Часті вередування й істерики гнівили батька Далі, але мати, навпаки, всіляко намагалася догодити улюбленому синові. Вона прощала йому навіть найогидніші витівки. Як наслідок, батько став для сина втіленням зла, а мати — символом добра.
Талант Сальвадора до живопису проявився у досить юному віці. Першу свою картину Далі намалював, коли йому було 6 років. Це був невеликий імпресіоністський пейзаж, написаний на дерев'яній дошці олійними фарбами. Далі цілими днями просиджував у маленькій, спеціально виділеній йому кімнаті, малюючи картини. У містечку Фігерасі Далі брав уроки малюнка у професора Жоана Нуньєса. Серед улюблених картин молодого Далі була композиція французького художника Мілле «Анжелюс», вечірня молитва про померлих.
Улюблена картина Далі
Мілле «Анжелюс»
Слайд #3
Юність
Вже в 14 років годі було й сумніватися в здатності Далі до малювання. В 15 його вигнали з чернечої школи за погану поведінку. Але він зміг успішно скласти всі іспити і вступити до інституту. Інститут йому вдалося закінчити з чудовими оцінками. Потім Далі вступив у Мадридську художню академію. У шістнадцять років він почав викладати свої думки на папері. З цього часу живопис і література стали рівноцінними частинами його творчого життя. У 1919 році в саморобному виданні «Студіум» він публікує нариси про Веласкеса, Гойю, Ель Греко, Мікеланджело і Леонардо да Вінчі. Бере участь у студентських виступах, за що на добу потрапляє у в'язницю.
На початку 20-х років Далі захоплювався роботами футуристів, але все-таки був сповнений рішучості створити власний стиль у живописі. Екстравагантний вигляд художника дивував і шокував пересічних мадридців. Це приводило самого юнака в захват. У 1921 році помирає мати Далі.
У 1923 році за порушення дисципліни був на рік відсторонений від занять в академії. У цей період інтерес Далі був прикутий до творів Пікассо. У картинах Далі того часу можна помітити вплив кубізму («Молода дівчина», 1923). У 1925 році проходить перша персональна виставка його робіт. Школа живопису, у якій він навчався, поступово розчаровувала його, і в 1926 році Далі покинув академію. У цьому ж році Сальвадор Далі виїхав до Парижа. Він почав створювати свої перші сюрреалістичні роботи («Кров солодша від меду» 1928; «Світлі радощі» 1929). На початку 1929 року відбулася прем'єра фільму «Андалузький пес» за сценарієм Сальвадора Далі і Луїса Бунюеля. Сценарій створили лише за шість днів.
«Кров солодша від меду»
Кадр із фільму
«Андаулазький пес»
Вже в 14 років годі було й сумніватися в здатності Далі до малювання. В 15 його вигнали з чернечої школи за погану поведінку. Але він зміг успішно скласти всі іспити і вступити до інституту. Інститут йому вдалося закінчити з чудовими оцінками. Потім Далі вступив у Мадридську художню академію. У шістнадцять років він почав викладати свої думки на папері. З цього часу живопис і література стали рівноцінними частинами його творчого життя. У 1919 році в саморобному виданні «Студіум» він публікує нариси про Веласкеса, Гойю, Ель Греко, Мікеланджело і Леонардо да Вінчі. Бере участь у студентських виступах, за що на добу потрапляє у в'язницю.
На початку 20-х років Далі захоплювався роботами футуристів, але все-таки був сповнений рішучості створити власний стиль у живописі. Екстравагантний вигляд художника дивував і шокував пересічних мадридців. Це приводило самого юнака в захват. У 1921 році помирає мати Далі.
У 1923 році за порушення дисципліни був на рік відсторонений від занять в академії. У цей період інтерес Далі був прикутий до творів Пікассо. У картинах Далі того часу можна помітити вплив кубізму («Молода дівчина», 1923). У 1925 році проходить перша персональна виставка його робіт. Школа живопису, у якій він навчався, поступово розчаровувала його, і в 1926 році Далі покинув академію. У цьому ж році Сальвадор Далі виїхав до Парижа. Він почав створювати свої перші сюрреалістичні роботи («Кров солодша від меду» 1928; «Світлі радощі» 1929). На початку 1929 року відбулася прем'єра фільму «Андалузький пес» за сценарієм Сальвадора Далі і Луїса Бунюеля. Сценарій створили лише за шість днів.
«Кров солодша від меду»
Кадр із фільму
«Андаулазький пес»
Слайд #4
У 1930 році картини Сальвадора Далі почали приносити йому популярність («Час, що розплився», «Постійність пам'яті»). Незмінними темами його творінь були руйнування, тлінність, смерть та світ сексуальних переживань людини (вплив книг Зиґмунда Фройда).
У січні 1931 року в Лондоні відбулася прем'єра другого фільму Далі — «Золоте століття».
Постер до фільму
«Золоте століття»
«Постійніть пам'яті»
У січні 1931 року в Лондоні відбулася прем'єра другого фільму Далі — «Золоте століття».
Постер до фільму
«Золоте століття»
«Постійніть пам'яті»
Слайд #5
Муза
Гала Елюар (ім'я при народженні — Олена Делувіна-Дьяконова) здавалася Далі витонченою і самовпевненою жінкою. Вона довгий час перебувала у вищих мистецьких колах Парижа, тоді як він був лише простим хлопцем з провінційного містечка. Він не знав, як поводитися з нею, але потай визнавав, що вона йому подобалася. «Перший поцілунок, — писав Далі пізніше, був лише початком того голоду, який змусив нас гризти один одного до самої суті нашого буття». Такі образи часто з'являлися в наступних роботах Далі: відбивні котлети на тілі людини, смажені яйця, канібалізм — усі ці образи нагадують про шалене кохання Далі та Гали. Коли ця пара вперше втекла разом, вони замкнулися у своїй кімнаті в замку Карі-ле-Руе неподалік від Марселя і відрізали себе від решти світу. Це втеча тривала все їхнє подружнє життя, навіть тоді, коли Далі став скандально відомим. Гала стала для Сальвадора не просто жінкою, яка задовольняла його пристрасть. Вона виявила себе як чудовий організатор, менеджер і патронеса. А коли 1934 року вони нарешті одружилися, колишній чоловік Гали Поль Елюар був одним зі свідків на весільній церемонії.
Щоб висловити свої почуття до цієї дивовижної жінки, Далі зобразив її у вигляді Градиви, героїні популярного роману Вільяма Дженсена, в яку закохався юнак, що, в врешті-решт, змінило його життя. На передньому плані зображена Градива, моделлю для якої послужила Гала.
Особливістю цих стосунків було вміння відчувати і розуміти одне одного. Гала буквально жила життям Далі, а він захоплювався нею все життя.
Наприкінці 60-х років стосунки між Далі і Галою стали прохолодними. На прохання Гали, Далі змушений купити їй замок, де вона багато часу проводила в товаристві молодих чоловіків. Подальші роки їхнього спільного життя нагадували собою жевріння вуглинок.
«Градива»
Подружжя Далі
Гала Елюар (ім'я при народженні — Олена Делувіна-Дьяконова) здавалася Далі витонченою і самовпевненою жінкою. Вона довгий час перебувала у вищих мистецьких колах Парижа, тоді як він був лише простим хлопцем з провінційного містечка. Він не знав, як поводитися з нею, але потай визнавав, що вона йому подобалася. «Перший поцілунок, — писав Далі пізніше, був лише початком того голоду, який змусив нас гризти один одного до самої суті нашого буття». Такі образи часто з'являлися в наступних роботах Далі: відбивні котлети на тілі людини, смажені яйця, канібалізм — усі ці образи нагадують про шалене кохання Далі та Гали. Коли ця пара вперше втекла разом, вони замкнулися у своїй кімнаті в замку Карі-ле-Руе неподалік від Марселя і відрізали себе від решти світу. Це втеча тривала все їхнє подружнє життя, навіть тоді, коли Далі став скандально відомим. Гала стала для Сальвадора не просто жінкою, яка задовольняла його пристрасть. Вона виявила себе як чудовий організатор, менеджер і патронеса. А коли 1934 року вони нарешті одружилися, колишній чоловік Гали Поль Елюар був одним зі свідків на весільній церемонії.
Щоб висловити свої почуття до цієї дивовижної жінки, Далі зобразив її у вигляді Градиви, героїні популярного роману Вільяма Дженсена, в яку закохався юнак, що, в врешті-решт, змінило його життя. На передньому плані зображена Градива, моделлю для якої послужила Гала.
Особливістю цих стосунків було вміння відчувати і розуміти одне одного. Гала буквально жила життям Далі, а він захоплювався нею все життя.
Наприкінці 60-х років стосунки між Далі і Галою стали прохолодними. На прохання Гали, Далі змушений купити їй замок, де вона багато часу проводила в товаристві молодих чоловіків. Подальші роки їхнього спільного життя нагадували собою жевріння вуглинок.
«Градива»
Подружжя Далі
Слайд #6
Розрив із сюрреалістами
На початку 30-х років Сальвадор Далі вступив у конфлікт із сюрреалістами на політичному підґрунті. Його захоплення Адольфом Гітлером і монархічні прихильності розходилися з їх ідеями.
Після приходу до влади Фрáнко у 1936 році Далі свариться із сюрреалістами, які займають ліві позиції, і його виключають з групи. У відповідь Далі не без підстав заявляє: «Сюрреалізм - це я». Насправді Сальвадор був аполітичним, і навіть його монархістські погляди слід було розуміти сюрреалістично, так само, як і постійно рекламовану ним сексуальну пристрасть до Гітлера. Так, 1933 року він намалював картину «Загадка Вільгельма Телля», де зобразив Вільгельма Телля в образі Леніна з величезним задом.
Між 1936 і 1937 роками Сальвадор Далі пише одну з найвідоміших картин «Метаморфоза Нарциса». Одночасно виходить його літературна праця під назвою «Метаморфози Нарциса. Параноїдна тема». Раніше, 1935 року, в праці «Викорінення ірраціонального» Далі сформулював теорію параноїдально-критичного методу.
«Загадка Вільгельма Телля»
«Метаморфоза Нарцисса»
На початку 30-х років Сальвадор Далі вступив у конфлікт із сюрреалістами на політичному підґрунті. Його захоплення Адольфом Гітлером і монархічні прихильності розходилися з їх ідеями.
Після приходу до влади Фрáнко у 1936 році Далі свариться із сюрреалістами, які займають ліві позиції, і його виключають з групи. У відповідь Далі не без підстав заявляє: «Сюрреалізм - це я». Насправді Сальвадор був аполітичним, і навіть його монархістські погляди слід було розуміти сюрреалістично, так само, як і постійно рекламовану ним сексуальну пристрасть до Гітлера. Так, 1933 року він намалював картину «Загадка Вільгельма Телля», де зобразив Вільгельма Телля в образі Леніна з величезним задом.
Між 1936 і 1937 роками Сальвадор Далі пише одну з найвідоміших картин «Метаморфоза Нарциса». Одночасно виходить його літературна праця під назвою «Метаморфози Нарциса. Параноїдна тема». Раніше, 1935 року, в праці «Викорінення ірраціонального» Далі сформулював теорію параноїдально-критичного методу.
«Загадка Вільгельма Телля»
«Метаморфоза Нарцисса»
Слайд #7
Американський період творчості
Після окупації Франції німцями в 1940 році Далі їде у США (Каліфорнію), де відкриває нову майстерню.
В американський період Далі приступив до циклу картин на релігійну тематику. «Спокуса Святого Антонія» (1946), «Мадонна порту Льїгат» (1949), «Відкриття Америки Христофором Колумбом» (1959) та інші полотна створили йому славу «католицького живописця». Сам він говорив, що в католицькій релігії його полонило «рідкісна досконалість задуму». У 1949 році Далі навіть удостоївся аудієнції у Папи Римського Пія XII. Але при цьому художник уважно стежив і за досягненнями науки. Він написав «Атомну Леді» (1949) та «Ядерний хрест» (1952).
У 1942 році Сальвадор Далі випускає белетризовану автобіографію «Таємне життя Сальвадора Далі, написане ним самим». Його літературні спроби, як і художні твори, як правило, виявляються комерційно успішними.
Він співпрацює з Уолтом Діснеєм. Той пропонує Далі випробувати свій талант у кіно. Але запропонований Сальвадором проект сюрреалістичного мультфільму Destino був визнаний комерційно недоцільним, і робота над ним була припинена. Далі працює з режисером Альфредом Хічкоком і малює декорації для сцени сну з фільму «Заворожений». Однак сцена увійшла в фільм дуже урізаною — знову ж таки з комерційних міркувань.
Далі також знайшов час, щоб написати роман «Приховані обличчя» про групу аристократів на порозі Другої світової війни.
«Відкриття Америки Христофором Колумбом»
«Ядерний хрест»
Після окупації Франції німцями в 1940 році Далі їде у США (Каліфорнію), де відкриває нову майстерню.
В американський період Далі приступив до циклу картин на релігійну тематику. «Спокуса Святого Антонія» (1946), «Мадонна порту Льїгат» (1949), «Відкриття Америки Христофором Колумбом» (1959) та інші полотна створили йому славу «католицького живописця». Сам він говорив, що в католицькій релігії його полонило «рідкісна досконалість задуму». У 1949 році Далі навіть удостоївся аудієнції у Папи Римського Пія XII. Але при цьому художник уважно стежив і за досягненнями науки. Він написав «Атомну Леді» (1949) та «Ядерний хрест» (1952).
У 1942 році Сальвадор Далі випускає белетризовану автобіографію «Таємне життя Сальвадора Далі, написане ним самим». Його літературні спроби, як і художні твори, як правило, виявляються комерційно успішними.
Він співпрацює з Уолтом Діснеєм. Той пропонує Далі випробувати свій талант у кіно. Але запропонований Сальвадором проект сюрреалістичного мультфільму Destino був визнаний комерційно недоцільним, і робота над ним була припинена. Далі працює з режисером Альфредом Хічкоком і малює декорації для сцени сну з фільму «Заворожений». Однак сцена увійшла в фільм дуже урізаною — знову ж таки з комерційних міркувань.
Далі також знайшов час, щоб написати роман «Приховані обличчя» про групу аристократів на порозі Другої світової війни.
«Відкриття Америки Христофором Колумбом»
«Ядерний хрест»
Слайд #8
Останні роки
Ближче до 80-х років у Далі почалися проблеми із здоров'ям. Смерть Франко приголомшила й налякала Далі. Будучи патріотом, він не міг спокійно переживати зміни в долі Іспанії. 10 червня 1982 року померла Гала. Хоча їхні стосунки не можна було назвати близькими, Далі сприйняв її смерть як жахливий удар.
Через сильне бажання бути поруч з її духом, Далі переїхав в замок Пубол, майже припинивши з'являтися у суспільстві. Попри це, його репутація зростала.
Серед нагород, які посипалися на Далі, було членство в Академії витончених мистецтв Франції. Іспанія удостоїла його найвищої честі, нагородивши Великим хрестом Ізабелли-католички, який йому вручив король Хуан Карлос I. Далі був оголошений маркізом де Пубол у 1982 році. Незважаючи на все це, Далі був нещасний і почував себе погано. Він багато працював. Сальвадор почав малювати картини в манері, ближчій до стилю епохи Відродження.
У кінці 1983 року його настрій, як здавалося, трохи покращився. Він почав іноді прогулюватися садком, писати картини. Але це тривало не довго. Старість брала верх над геніальним розумом. 30 серпня 1984 року в будинку Далі сталася пожежа. Він уже кілька днів був прикутий до ліжка, коли якимось чином воно загорілося. Запалала вся кімната. Йому вдалося доповзти до дверей. Опіки на тілі художника займали 18% шкіри.
Але в листопаді 1988 року Далі поклали в клініку з діагнозом «серцева недостатність». Серце Сальвадора Далі зупинилося 23 січня 1989 року. Його тіло забальзамували, на його прохання, і протягом тижня він лежав у музеї в Фігуерасі. Тисячі людей приїхали, щоб попрощатися з великим генієм. Сальвадора Далі поховали в центрі музею його імені під плитою, що немає жодних позначок.
Замок Пубол
Ближче до 80-х років у Далі почалися проблеми із здоров'ям. Смерть Франко приголомшила й налякала Далі. Будучи патріотом, він не міг спокійно переживати зміни в долі Іспанії. 10 червня 1982 року померла Гала. Хоча їхні стосунки не можна було назвати близькими, Далі сприйняв її смерть як жахливий удар.
Через сильне бажання бути поруч з її духом, Далі переїхав в замок Пубол, майже припинивши з'являтися у суспільстві. Попри це, його репутація зростала.
Серед нагород, які посипалися на Далі, було членство в Академії витончених мистецтв Франції. Іспанія удостоїла його найвищої честі, нагородивши Великим хрестом Ізабелли-католички, який йому вручив король Хуан Карлос I. Далі був оголошений маркізом де Пубол у 1982 році. Незважаючи на все це, Далі був нещасний і почував себе погано. Він багато працював. Сальвадор почав малювати картини в манері, ближчій до стилю епохи Відродження.
У кінці 1983 року його настрій, як здавалося, трохи покращився. Він почав іноді прогулюватися садком, писати картини. Але це тривало не довго. Старість брала верх над геніальним розумом. 30 серпня 1984 року в будинку Далі сталася пожежа. Він уже кілька днів був прикутий до ліжка, коли якимось чином воно загорілося. Запалала вся кімната. Йому вдалося доповзти до дверей. Опіки на тілі художника займали 18% шкіри.
Але в листопаді 1988 року Далі поклали в клініку з діагнозом «серцева недостатність». Серце Сальвадора Далі зупинилося 23 січня 1989 року. Його тіло забальзамували, на його прохання, і протягом тижня він лежав у музеї в Фігуерасі. Тисячі людей приїхали, щоб попрощатися з великим генієм. Сальвадора Далі поховали в центрі музею його імені під плитою, що немає жодних позначок.
Замок Пубол
Слайд #9
Цікаві факти
Енріке Бернат назвав свою карамель «Чупсом». Популярність «Чупса» росла. Карамель уже не могла залишатися в початковій скромній обгортці, потрібно було придумати щось оригіналье, щоб «Чупс» упізнавали всі. Енріке Бернат звернувся до свого земляка Сальвадора Далі з проханням намалювати щось таке, що буде добре запам'ятовуватися. Геніальний художник менше, ніж за годину, накидав йому картинку, де була зображена ромашка «Чупа Чупс», яка в дещо зміненому вигляді сьогодні впізнається як логотип «Чупа Чупс» у всіх куточках планети. Відмінністю нового логотипу було і його місцезнаходження: він був не збоку, а вгорі цукерки.
З 1965 року в головній їдальні комплексу в'язниці на острові Рікерс (США) на видному місці висів рисунок Далі, який той написав як вибачення ув'язненим за те, що не зміг бути присутнім у них на лекції з мистецтва, як обіцяв. У 1981 році малюнок перевісили в хол «з метою збереження», а в березні 2003 року він був замінений на підробку, а оригінал викрадений, у цій справі висунули звинувачення чотирьом працівникам в'язниці. Незважаючи на те, що троє з них визнали себе винними, а четвертого було виправдано, оригіналу так і знайшли.
Сальвадор Далі дуже любив солодощі і в обмін на логотип компанії «Чупа-Чупс» вимагав не грошей, а коробку льодяників кожного дня.
Далі був дуже прив'язаний до свого екзотичного друга - гігантського мурахоїда вигулював його вуличками Парижа та навіть брав із собою на світські вечори.
Приїхавши в Нью-Йорк в 1934 році, в якості аксесуару він ніс у руках батон хліба довжиною 2 метри, а відвідуючи виставку сюрреалістичного творчості в Лондоні, одягнувся в костюм водолаза.
Овосіпед, який придумав Далі - прозора куля з закріпленим всередині сидінням для однієї людини. Цей «транспорт» став одним з пристроїв, який Дали успішно використовував, щоб шокувати публіку.
У своєму житті Далі сам повністю завершив роботу тільки над одним фільмом - «Враження від верхньої Монголії» (1975), в якому він розповів історію про експедицію, яка вирушила на пошуки величезних галюциногенних грибів. Більшу частину відеоряду складають мікроскопічні плями сечової кислоти на латунній смужці
Енріке Бернат назвав свою карамель «Чупсом». Популярність «Чупса» росла. Карамель уже не могла залишатися в початковій скромній обгортці, потрібно було придумати щось оригіналье, щоб «Чупс» упізнавали всі. Енріке Бернат звернувся до свого земляка Сальвадора Далі з проханням намалювати щось таке, що буде добре запам'ятовуватися. Геніальний художник менше, ніж за годину, накидав йому картинку, де була зображена ромашка «Чупа Чупс», яка в дещо зміненому вигляді сьогодні впізнається як логотип «Чупа Чупс» у всіх куточках планети. Відмінністю нового логотипу було і його місцезнаходження: він був не збоку, а вгорі цукерки.
З 1965 року в головній їдальні комплексу в'язниці на острові Рікерс (США) на видному місці висів рисунок Далі, який той написав як вибачення ув'язненим за те, що не зміг бути присутнім у них на лекції з мистецтва, як обіцяв. У 1981 році малюнок перевісили в хол «з метою збереження», а в березні 2003 року він був замінений на підробку, а оригінал викрадений, у цій справі висунули звинувачення чотирьом працівникам в'язниці. Незважаючи на те, що троє з них визнали себе винними, а четвертого було виправдано, оригіналу так і знайшли.
Сальвадор Далі дуже любив солодощі і в обмін на логотип компанії «Чупа-Чупс» вимагав не грошей, а коробку льодяників кожного дня.
Далі був дуже прив'язаний до свого екзотичного друга - гігантського мурахоїда вигулював його вуличками Парижа та навіть брав із собою на світські вечори.
Приїхавши в Нью-Йорк в 1934 році, в якості аксесуару він ніс у руках батон хліба довжиною 2 метри, а відвідуючи виставку сюрреалістичного творчості в Лондоні, одягнувся в костюм водолаза.
Овосіпед, який придумав Далі - прозора куля з закріпленим всередині сидінням для однієї людини. Цей «транспорт» став одним з пристроїв, який Дали успішно використовував, щоб шокувати публіку.
У своєму житті Далі сам повністю завершив роботу тільки над одним фільмом - «Враження від верхньої Монголії» (1975), в якому він розповів історію про експедицію, яка вирушила на пошуки величезних галюциногенних грибів. Більшу частину відеоряду складають мікроскопічні плями сечової кислоти на латунній смужці
Слайд #10
Інші картини далі
Слайд #11
Дякую за увагу!
