Презентація на тему «Бернард Шоу» (варіант 5)

-ірландський драматург, письменник, романіст, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури і один з найбільш відомих ірландських літературних діячів. Громадський діяч, один із засновників Лондонської школи економіки і політичних наук. Другий (після Шекспіра) за популярністю драматург в англійському театрі.
Джордж Бернард Шоу

Я став літератором тому, що автор рідко зустрічається зі своїми клієнтами і не повинен пристойно одягатися.Дж. Б. Шоу

Джордж Бернард Шоу народився в Дубліні 26 липня 1856 в родині Джорджа Шоу, торговця зерном, і Люсінди Шоу, професійної співачки. У нього було дві сестри, Люсінда Франсес, театральна співачка і Елінор Агнес, яка померла від туберкульозу на 21 році життя.

Будівля, в якому пройшло дитинство і юність талановитого генія, побудовано в вікторіанському стилі і розташоване на Сінг Стріт в Дубліні.

У 1876 році він переїздить до Англії, в Лондон де живе його мати. Тут він продовжив самоосвіту. У 1884 році Шоу став членом Фабіанського товариства,метою якого було сприяння нереволюційному перетворенню капіталістичного суспільства на соціалістичне. Вступивши до Фабіакського товариства, Шоу виявив непересічні здібності мітингового оратора і пропагандиста. У словесних баталіях із опонентами він вигострював свою грізну зброю – в'їдливі жарти.

Його ранні романи не мали успіху до 1885 року, коли він став відомий як творчий критик. Його рецензії були прямолінійні, дотепні і критичні. Не упускав можливості Бернард писати і про свої особисті пристрасті - композитора Вагнера, драматурга Генріка Ібсена і художника Вістлера. У першій половині 1890-х років працював критиком в журналі «London World».

У 1885 році Шоу створює свою першу п'єсу "Дома удівця", з якої почалася "нова драма" в Англії. Потім з'явилися "Волокита" (1893) і "Професія місіс Воррен" (1893-1894),- всі вони ввійшли до циклу "Неприємних п'єс". У передмові до збірки "Неприємних п'єс" Шоу писав, що глядач "стикається в них із жахливими і потворними виявами суспільного устрою Англії". Такими ж гостросатиричними були й п'єси наступного циклу - "П'єс приємних": "Зброя і людина" (1894), "Кандида" (1894), "Обранець долі" (1895), "Поживемо - побачимо" (1895- 1896).

В Фабіанському суспільстві він зустрів свою майбутню дружину Шарлотту Пейн-Таунсхенд, на якій він одружився в 1898 році.  

В 1914 році в Лондонському Королівському театрі поставили «Пігмаліон». Шоу писав «Пігмаліон» для конкретної актриси. Квіткарку Елізу Дуліттл повинна була зіграти Стелла Патрік Кемпбелл, в яку Шоу був давно закоханий! Ці почуття вщухали в ньому майже сорок років.

Моя слава зростала з кожною моєю невдачею.Дж. Б. Шоу

У 1925 році він отримав Нобелівську премію. Ексцентричний Шоу заявив, що від грошей, належних за премію, він відмовляється, а саму премію оголосив «знаком подяки за те полегшення, яке він доставив світу, нічого не надрукувавши в поточному році». І додав ще: «Я готовий пробачити Альфреду Нобелю винахід динаміту, але тільки диявол в людському обличчі міг вигадати Нобелівську премію».

У 1925 році він отримав Нобелівську премію. Ексцентричний Шоу заявив, що від грошей, належних за премію, він відмовляється, а саму премію оголосив «знаком подяки за те полегшення, яке він доставив світу, нічого не надрукувавши в поточному році». І додав ще: «Я готовий пробачити Альфреду Нобелю винахід динаміту, але тільки диявол в людському обличчі міг вигадати Нобелівську премію».

Письменницька хатина (її площа всього 5,9 м2), де Шоу написав велику частину своїх творів, у тому числі і «Пігмаліон», могла обертатися навколо своєї осі, так що сонячні промені весь час світили в віконце. Шоу називав свою хатину «Лондон». Коли приходили незвані відвідувачі, їм чесно говорили: «Письменника немає, він працює в Лондоні».

У 1940 році померла Стелла, яка все життя палко кохала Шоу. Через три роки не стало Шарлотти. А в 1950 році він сам опинився прикутим до ліжка.Помер Шоу 2 листопада 1950 року у віці 94 років, в своєму будинку в Ейот-Сент-Лоренсі, де він жив ​​з 1906 року.

Тепер, коли ми навчилися літати по повітрю, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного: навчитися жити на землі, як люди.Дж. Б. Шоу