Презентація на тему «Ґійом Апполінер»

ҐІЙОМ АПОЛЛІНЕР

французький поет польського походження, художник, критик. Провідник авангардної паризької літератури (член руху кубістів і футуристів). Натхненник сюрреалізму. Основні збірки: «Алкоголі. Вірші 1898—1913» , «Каліграми. Вірші Миру і Війни».
Гійом Аполлінер (справжнє ім'я — Вільгельм-Альберт-Володимир-Олександр-Аполлінарій Вонж-Костровицький, 1880—1918) —

Вільгельм Аполлінарій Костровицький народився у Римі в 1880 році, його рідними мовами були польська та італійська, а французьку він опанував у монастирських школах на півдні Франції.
Позашлюбний син італійського офіцера і польської дворянки (Анжеліки Кастровицької, російської підданої, дочки польського офіцера Михайла Аполлінарія Кастровицького)з'явився на світ 26 серпня 1880 р. в Римі під ім'ям Вільгельма Аполлінаріса Костровицького.
Автопортрет Аполлінера

Спочатку він відвідував школу в Монако, куди переїхав разом з матір'ю. У 1899 році він перебрався в Париж, де обертався серед авангардистів від мистецтва (серед його друзів були художники Марлен Андре Дерен, Рауль Дюфі, Пабло Пікассо, письменники Макс Жакоб і Альфред Жаррі) і політиків. Костровицький, почавши писати, взяв псевдонім - Гійом Аполлінер.
Каліграма Аполлінера “Ейфелева вежа”

1887 — разом з матір'ю і молодшим братом Аполлінер переїжджає в князівство Монако, де вчиться в монакському релігійному коледжі Св. Карла.
1896—1897 — протягом п'яти місяців відвідує ліцей в Ніцці, потім вступає в ліцей Станіслава в Каннах.
1899 — родина Кастровицьких переїжджає в Париж. Аполлінер влаштовується службовцем банківської контори.
1901 — публікує вірш «Місто і серце», в якому сполучається любовна лірика з урбаністичними мотивами, що буде характерно для всієї творчості Аполлінера.
1901—1902 — працює в Німеччині як вихователь в німецькій родині.

1902 — повертається в Париж; стає редактором фінансового видання «Супутник рантьє». Займається журналістською діяльністю, пише статті для журналів «Європеєць», «Сонце», «Мессідор», «Соціальна демократія».
В тому ж році публікує кілька віршів і оповідань, один з яких — «Єресіарх» («L'eresiarque») був вперше підписаний псевдонімом Гійом Аполлінер.
Відправляється в один з рейнських замків. Як домашнього вчителя зустрів і полюбив англійську гувернантку Анні Плейден, що так і не стала його дружиною. Нещаслива любов була темою багатьох віршів Аполлінера.
Каліграма Аполлінера “Дівчина”

1905 — знайомство з Пабло Пікассо.
Друкується в журналі «Вірші і проза», який видавався поетом-символістом П.Фором.
Травень 1909 — публікує поему «Пісні нещасливого в любові» («La Chanson du mal-aime»), у грудні поетичну прозу «Гниючий чарівник» 1910 — виходить збірник розповідей «Єресіарх і компанія».
Березень 1911 — опублікована віршована збірка «Бестіарій, чи Кортеж Орфея».
Відкриває в «Французькому Меркурії» розділ «Курйози», що веде до самої смерті.

7 вересня 1911 — по підозрі в співучасті в крадіжці «Джоконди» Леонардо да Вінчі з Лувра посаджений у паризьку в'язницю Санте; 12 вересня відпущений за відсутністю складу злочину.
1912 — разом із друзями засновує журнал «Паризькі вечори» (з 1913 р. його директор), покликаний інформувати публіку про нові тенденції в поезії і живописі.

Лютий 1912 — друкує найліричніший зі своїх віршів «Міст Мірабо», а в грудні — поему «Зона», що висуває його на перше місце серед сучасних йому поетів.
У травні 1913 випускає книгу «Художники-кубісти: міркування про мистецтво» де доводить право кожного художника на творчий пошук.
1913 — виходить збірник віршів 1898—1913 р. «Алкоголі».
1914 — публікує кілька експериментальних віршів, набраних у формі малюнків (каліграм).
1915 — під час Першої світової війни Аполлінер іде добровольцем на фронт, де одержує важке поранення в голову. Після демобілізації повертається в Париж, де займається активною творчою діяльністю.

1916 — випускає збірник розповідей «Убивство поета»; в одному з них змоделював універсальний образ поета, відданого на розтерзання юрбі.
Червень 1917 — здійснює постановку своєї п'єси «Груди Тирезія», що викликали суспільний скандал. П'єса «за допомогою ірреальності, що відбувається, особливих декорацій, танців, акробатики і шумів була покликана показати Аполлінерове уявлення тотального театру». Ця п'єса, на підставі нової естетичної форми, вважається початком театру абсурду. Для такого роду драматургії Аполлінер першим висунув поняття сюрреалізму.

1917—1918 — активно публікується в журналах, готує декілька сценаріїв для фільмів, пише дві п'єси і комедію «Казанова».
У 1918 році з'явилися «Каліграми». Аполлінер організував вірші візуально і, таким чином, уперше створив так звані ідеограми, у яких текст і текстові образи сплавляються воєдино. У тому ж році 38-літній поет помер в Парижі від грипу.
Пам'ятник Аполлінеру

Творчість
Аполлінерові належать кілька збірників віршів, новел, оповідань, буфонна п'єса «Груди Тиресія» (1917) і опублікований посмертно роман «Сидяча жінка» (1920). Перший виданий поетичний збірник називається «Бестіарій, чи Кортеж Орфея» (1911).
Зрілішим є збірник «Алкоголі» (1913), у якому Аполлінер змінює камерну символістську естетику на епос, роблячи предметом поетичного дослідження повсякденність, за якою ховається могутній і трагічний ритм століття, що почалося. Лірична епічність поезії Аполлінера не суперечить музикальності.
Портрет Аполлінера з жінкою