Презентація на тему «Жінки у житті Івана Франка»

ЧИ ТРИЧІ ЯВЛЯЛАСЯ ЙОМУ ЛЮБОВ…
Жінки у житті Івана Франка

Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса. Небезпечне оружжя — жіноча краса. Ані мудрість, наука, ні старші літа не дають проти неї міцного щита. І.Франко

Усю правду про себе може знати хіба сама людина та ще Господь Бог. Сам Франко про себе писав: «Значний вплив на моє життя, а значить, також на мою літературу мали мої зносини з жіноцтвом».

Першою була «одна несміла, як лілея, біла, з зітхання й мрій уткана» попівна Ольга Рошкевич
“Наша любов тяглася десять літ, батьки зразу були прихильні мені, але по моїм арешті заборонили зустрічі, присилували панну вийти заміж за іншого… Се був для мене важкий удар.”

Ольга Рошкевич
Першим сильним почуттям юного Франка було його кохання до попівни Ольги Рошкевич. Вона добре володіла німецькою і французькою мовами, захоплювалась збиранням етнографічних матеріалів, мала друковані праці. На початках юнак із бідної сім'ї Франків, який уперше зіткнувся з жінкою із інших сфер, навіть не знав, як з Ольгою поводитися. Не вмів сидіти за столом, між першою і другою стравами зривався, не вмів танцювати. До того ж думав, що дівчина, в яку закохався, має говорити якось незвично, а тому перші листи до неї писав німецькою мовою.
 Батьки Ольги спочатку заохочували її дружбу з Іваном, сподіваючись, що він зробить блискучу кар'єру. На той час Франко навчався у Львівському університеті, навколо нього гуртувалася прогресивна молодь. Однак невдовзі на гурток демократичної молоді здійснила наліт поліція, заарештувавши Франка та його прихильників. Поета виключили з університету, сім місяців він пробув в ув'язненні.
Після цих подій батьки Ольги заборонили молодому поетові з'являтися в їхньому домі. Хоч напередодні двадцятирічний Франко уже офіційно попросив батьків Ольги її руки і, незважаючи на те, що мужчина в Австро-Угорщині вважався повнолітньою особою лише у 24 роки, пропозиція була прийнята. Щоправда, була умова: Іван та Ольга вважатимуться зарученими, але весілля справлять лише тоді, коли Франко вивчиться та дістане посаду.

Ольга Рошкевич
 Попри заборону зустрічатись, Іван та Ольга ще протягом десяти років через друзів листувалися, їй він присвятив IX поезію у ”Зів'ялому листі”: ”Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі, незгоєні рани, невтішні жалі...” Ольга Рошкевич теж кохала Франка. Її останнім проханням було, щоб листи від поета поклали їй у труну, під голову — як найдорожчий скарб її життя.

Страждала Ольга, страждав Іван Франко, який писав, що любов до цієї жінки промучила його десять літ. Але відколи Ольга офіційно вийшла заміж, Франко формально почав шукати собі «утішеніє»іншими жінками. Це було намагання віднайти любов. Чому Франко відмовився від Ольги?.. А він таки відмовився, адже вона не побоялася заради нього виступити одна проти всіх, з огляду на мораль того часу свідомо себе занапастити — попри те, що була донькою священика? Кожен мав свою правду. Вона — що якби Франко справді хотів одружитися з нею, вони одружились би всупереч усьому. Він — що усвідомлював, яке непросте життя його чекає, а тому не міг приректи кохану на страждання.

Франко знову почав озиратися довкола. Майже одночасно в його долі виникли письменниця Уляна Кравченко, молода вчителька Климентія Попович із Жовтанців та представниця відомого роду Білинських - Ольга

Уляна Кравченко зранку давала згоду йти заміж, то вже ввечері забирала свої слова назад. Пояснювала, що замилування творчістю — це одне, а коли уявила, що Франко буде цілий день перед очима, то не захотіла. Потім не раз говорила, що тому заміж за Франка не пішла, аби зберегти його для української культури.

Серйозно збиралася за Франка заміж Ольга Білинська і навіть плаття собі пошила. Але повторилася історія, як з Ольгою Рошкевич: коли Франко уявив її нужденну, з малими діточками на роздоріжжі, коли він буде відбувати ув'язнення — зник з її горизонту.

Однак не про цих жінок писав він у «Тричі мені являлася любов». Хто була ота «гордая княгиня» Юзефа Дзвонковська?

Юзефа Дзвонковська
Про красу Юзефи Дзвонковської, її начитаність він уперше почув від своїх польських друзів, а коли побачив Юзю, то відразу й закохався. У Юзиній сім'ї — хоча і дуже збіднілій — був культ ”голубої крові”, і дівчина дивилася на Франка згори вниз. Хоч що б він робив — навіть спеціально організував кооператив, аби Юзя та її мама (батька дівчини на той час уже не стало) мали якусь копійку — це не допомогло: Юзя Івана Франка не захотіла. Уже потім, щоб якось ту ситуацію виправдати, Франко писав, що Юзя тому не пішла за нього заміж, що знала про свою хворобу — туберкульоз — і що за кілька років відійшла з життя народною вчителькою. 

“Явилась третя – женщина чи звір?Глядиш на неї – і очам приємно.”

Целіна Журовська
Одна з найромантичніших історій із життя Івана Франка — це його кохання до шляхтянки Целіни Журавської. Прекрасну дівчину з голівкою грецької богині він уперше побачив і закохався в неї за прозаїчних обставин — вона сиділа за касовим віконцем, бо служила на пошті у Львові. Щоб бачити її знов і знов, поет неодноразово писав сам до себе листи і сам їх відбирав.      Але гордовита красуня не могла покохати ”русина” з рудим волоссям у вишиваній сорочці і простими манерами. Оця нерозділена любов мучила поета багато років. Благоговійно схиляючись перед своїм ідеалом, Іван Якович писав: ”Я не тебе люблю, о, ні, люблю я власну мрію!”

Целіна Журовська
Цікаво, що, будучи цілковито байдужою до Франка і згодом до пам'яті про нього, вона намагалася його приязнь до себе та його ім'я усіляко використати за кожної ліпшої нагоди. Сина виганяють з гімназії — Франко допоможе, матеріальна скрута — він грошей дасть. Однак є кілька фактів, які цю жінку дуже підносять. Один з них: коли самотній письменник помирав від важкої хвороби (дружина Ольга Хоружинська на той час була у божевільні), вона прийшла у його помешкання і доглядала за ним... 

У долі Франка з'явилася Ольга Хоружинська — жінка, якій судилося бути поруч!

Любов до дружини у Франка таки прийшла, і вони навіть були разом щасливі. Доля подарувала їм чотирьох прекрасних дітей – Андрія,Тараса, Петра та Ганну

Як почуєш вночі край свойого вікна, Що щось плаче і хлипає важко, Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна, Не дивися в той бік, моя пташко! Се не та сирота, що без мами блука, Не голодний жебрак, моя зірко; Се розпука моя, невтишима тоска, Се любов моя плаче так гірко. Іван Франко

Підготувала учениця 10-Акласу:
Полєва Аліна
Дякую за увагу!!!