Презентація на тему «Історичні українські пісні»

Робота учениці 8-А класу
Історичні українські пісні

Історичні українські пісні несуть в собі всю велич та радість перемог славетних козаків, сум та біль поразок та поневолення людей і землі. Цей жанр несе в собі всю біографію народу тільки в пісенній формі. Ще за часів Київської Русі народні співці виконували різноманітні твори, де в основі сюжету, звичайно, лежали будь-які історичні, соціальні, суспільні події. На справді, термін «історичні пісні» набагато ширший та об'ємніший, ніж здається на перший погляд. До типу історичних пісень відносяться козацькі, чумацькі пісні, балади, думи тощо. Всі вони відображають реальні події та відповідні переживання і відчуття. Вся героїчна, але водночас трагічна історія нашого народу, образ славної рідної української землі, як найкраще оспіваний саме в цих піснях.

З плином часу, минаючи століття та роки, історична українська пісня продовжує цікавити сучасних митців, вчених та простих людей, які щиро люблять та намагаються привити таку саму любов та пошану до пісень і іншим. Безсмертя цих пісень пояснюється одним простим фактом, а саме тим, що в українській пісні живе душа народу, його сміливість, волелюбність, мудрість та совість. Одним з найвідоміших циклів історичних пісень є козацькі пісні, що розповідали про славетних героїв, які не жалкуючи сил та здоров'я, до останнього подиху відвойовували кожну квітку української землі. Всі події та образи оспівані в козацьких піснях є абсолютно реальними. Складались ці пісні народом, які всім серцем переживали за синів, та хоча б піснею намагались підтримувати їх. Тематика козацьких пісень була багатою та різноманітною. В цих піснях піснярі намагались зобразити як найбільше подій, що стосувались життя козаків. Сюжети були пов'язані з прощанням із рідною домівкою, батьками та коханими; оспівувалась та возвеличувалась хоробрість воїнів на полі битви, їхній щоденний побут та багато іншого. 

З плином часу, минаючи століття та роки, історична українська пісня продовжує цікавити сучасних митців, вчених та простих людей, які щиро люблять та намагаються привити таку саму любов та пошану до пісень і іншим. Безсмертя цих пісень пояснюється одним простим фактом, а саме тим, що в українській пісні живе душа народу, його сміливість, волелюбність, мудрість та совість. Одним з найвідоміших циклів історичних пісень є козацькі пісні, що розповідали про славетних героїв, які не жалкуючи сил та здоров'я, до останнього подиху відвойовували кожну квітку української землі. Всі події та образи оспівані в козацьких піснях є абсолютно реальними. Складались ці пісні народом, які всім серцем переживали за синів, та хоча б піснею намагались підтримувати їх. Тематика козацьких пісень була багатою та різноманітною. В цих піснях піснярі намагались зобразити як найбільше подій, що стосувались життя козаків. Сюжети були пов'язані з прощанням із рідною домівкою, батьками та коханими; оспівувалась та возвеличувалась хоробрість воїнів на полі битви, їхній щоденний побут та багато іншого. 

Слухаючи таку пісню, в уяві одразу постають всі образи, і разом з головними героями ти потрапляєш в ті часи і відчуваєш всю тогочасну атмосферу. Велика кількість історичних українських пісень присвячена визвольним війнам та всім подіям які відбувались навколо воїнів та простих селян. Українські кобзарі оспівували славного гетьмана Богдана Хмельницького, всієї його світи та інших народних героїв. За змістом народних та авторських пісень можна вивчати історію народу. Незалежно від епохи, українська пісня будь-якого жанру, завжди була тотожною частиною людського життя, яка супроводжувала людей усюди. Історична пісня подорожувалась не лише разом з козаками, але й з жовнірами, чумаками, відображаючи складну долю, протест проти поневолення, приниження та кріпацтва.   

Отже історичні українські пісні є могутнім, безсмертним духовним джерелом нашого народу, яке пройшло відстань довжиною в декілька століть, але все ж таки живе і продовжує розвиватись далі, вбираючи в себе всю красу та суть сучасної епохи, яка теж наповнена різними колоритними подіями.

Перші історичні пісні, що дійшли до нас із часів, коли українські землі були під владою. Золотої орди, відтворюють важке життя народу під монголо-татарським гнітом. Наведемо текст такої пісні.
Зажурилась Україна, Ой ти станеш на воротях,
Бо нічим прожити, А я в закаулку,
Витоптала орда кіньми Дамо тому стиха лиха
Маленькії діти, Та вражому турку!
Котрі молодії – Ой ти станеш з шабелькою,
У полон забрано: А я з кулаками,
Як заняли, то й погнали Ой щоб слава не пропала
Як пана, до хана. Поміж козаками.
Годі тобі, пане-брате, Ой козак до оружини,
Гринжолити малювати, Бурлака до дрюка:
Бери шаблю гостру, довгу Оце тобі, вражий турчин,
Та йдемо воювати! З душею розлука.

До кращих українських дум належать “Дума про козака Голоту”, “Дума про Марусю Богуславку”, “Дума про Самійла Кішку”, “Дума про Івана Богуна” та ін.
За змістом думи дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням – до плачів, голосінь. Автори дум невідомі. Ними переважно були учасники по¬дій– козацьких битв і походів. Кобзарі, лірники, бандуристи під супровід своїх інструментів речитативом виконували їх. Від села до села, від міста до міста розносили вони вісті про славу і подвиги героїв, їх мужність, героїзм і гарячу любов до України. І. Франко назвав думи й історичні пісні безсмерт¬ними пам'ятками, створеними генієм самого народу.

У відтворенні подвигів героїв у думах, як і в історичних піснях, реа¬лізм поєднувався з романтичним ореолом. Щедро використовувалися у ду¬мах та історичних піснях народнопоетичні символи (орел, сокіл – козак; крук, ворон – ворог; зозуля – мати, вдова), порівняння (скрива, як вовк, споглядає). У текстах дум трапляються заперечні порівняння: “Ой та то ж не пили пилили, Не тумани вставали, – Як із землі турецької, Із віри бусурманської, З города Азова, з тяжкої неволі Три брати втікали”.
Стилістичну функцію уповільнення розповіді в думах відіграють си¬нонімічні повтори–тавтологія (думає-гадає, грає-виграває).

Мова дум, як й історичних пісень, збагачена постійними епітетами: кінь у козака завжди вороний; козак постійно у русі, в дії, тому перед ним стелиться шлях широкий, битий; він обороняє землю християнську.
Думи відзначаються також молитовною формою. За обсягом думи більші, ніж історичні пісні, складніша їхня будова.
Розпочинається дума зачином, в якому вказується на місце або час дії. Прикладом може бути поетичний заспів (зачин) “Думи про козака Голоту: “Ой полем, полем килиїмським, То шляхом битим ординським, Ой там гуляв-козак Голота”.

Розповідь про основну подію, яка йде після зачину, як правило, дуже детальна. Вона уповільнена додатковими епізодами, описами одягу, вчинків героїв, словами-повторами. Кінцівка думи славила героїв та бажала їм усякого добра та гаразду.
Прикметною рисою побудови дум є їх неподільність на строфи. Дума може поділитися на окремі періоди (тиради). Вона відзначається нерівномі¬рністю рядків. У них може бути від чотирьох до тридцяти і більше складів

Рядки у думі можуть бути не заримованими, але дума завжди має свій виразний ритм. Це дає можливість виконавцеві змінювати мелодію, слова, імпровізувати. Для виконання дум потрібна спеціальна підготовка. Сьо¬годні таку підготовку здійснюють кобзарські школи. Відомою кобзарсь¬кою школою в Україні є Стрітівська, в якій працюють такі талановиті ко¬бзарі, як брати Микола та Василь Литвини. Кобзарське мистецтво, виконання дум зберегли українці в діаспорі. На весь світ стали відомі ви¬конавці цього жанру – Китастий та Мішалов.
Давнім жанром історичного епосу є також історична пісня. Пам'яткою середи-ни XV століття є відома пісня “Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш”. Три роти, що стоять “на версі Дунаю” – турецька, татарська та польська – правдиво відобра-жають тогочасну історичну обста¬новку України, на землі якої завжди зазіхали загарбники.

Історики стверджують, що прототипом Байди Вишневенького був князь Дмитро Вишневецький. Д. Вишневецький заклав на Хортиці фор¬тецю. Під час одного з боїв він був полонений і люто катований. Його за¬чепили ребром за гак- Таких самих мук зазнав і герой “Пісні про Байду”. Важкі тортури переніс полонений турками легендарний Морозенко (пісня “Ой, Морозе, Морозенку”). Упродовж віків залишається бути популярною пісня-марш “Ой, на горі та женці жнуть”, присвячена звитяжним ге¬роям Дорошенкові та Сагайдачному. Великою повагою, незважаючи на тривале замовчування, користується в народі пісня-кант “Ой, зійшла зо¬ря” – про Почаївську Божу Матір, що врятувала монастир і всіх, хто в ньому сховався під час турецької облоги. 

Історичні пісні про боротьбу українського народу проти польських загарб-ників оспівують масовий героїзм народу. У них прославлено битву під Корсунем (“Засвіт встали козаченьки”), Жванцем (“Ой, з города Немирова”), Збаражем (“Ой, що то за хижка”). У піснях цього періоду зве¬личено Б. Хмельницького і його битву в урочищі Жовті Води на Дніпро¬петровщині (“Чи не той то хміль”). Образ Хмельницького порівнюється з хмелем, що завжди був уособленням молодечої сили та звитяги. Йому присвячена також пісня “Гей, не дивуйтесь, добрії люди”. Героєм цієї пі¬сні є також сподвижник гетьмана М. Кривоніс, що пліч-о-пліч йшов з Б. Хмельницьким і під Жовтими Водами, і під Корсунем. Героями істо¬ричних пісень стали Нечай, Богун та інші історичні діячі. Образ Б. Хмельницького оспіваний також у народних думах, зокрема “Хмельни¬цький і Барабаш”.

Увійшли в історію пісні порівняно недавнього часу, які ми називаємо стрілецькими. Сьогодні всім відома пісня “Ой у лузі червона калина”, що хоч і має свого автора, але залишається народною. Історичні пісні та думи є провід-ними жанрами української народної творчості. Чимало сюжетів цих жанрів стали основою для літературних творів.
Народна пісня стала поштовхом для написання драм “Сава Чалий” М. Костомарова та І. Карпенка-Карого. У прозову і драматургічну творчість М. Старицького ввійшов легендарний образ Марусі Богуславки. Неоднора¬зово зверталися письменники до пісні “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечор¬ниці”. За мотивами цієї пісні створена одноіменна драма М. Старицького, повість О. Кобилянеької “У неділю рано зілля копала”, роман у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай”.