Презентація на тему «Пантелеймон Куліш» (варіант 4)

Слайд #1

Пантелеймон Куліш
Підготувала
Учениця 9-Б класу
Брикова Ганна

Слайд #2

Куліш Пантелеймон Олександрович

Слайд #3

Куліш Пантелеймон Олександрович(1819р.- 1897р.)
-український письменник, поет, драматург, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор, видавець.

Слайд #4

Народився 7 серпня 1819р. в містечку Воронежі колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії. Був дитиною від другого шлюбу заможного хлібороба Олександра Андрійовича, що походив зі старовинного старшинського козацького роду.

Слайд #5

Будинок , де народився та виріс Пантелеймон

Слайд #6

«Будинок-музей»

Слайд #7

Відтворені кімнати та елементи побуту

Слайд #8

Грамоти він навчився вдома від сестри Лесі. Пантелеймон змалечку наслухався різних казок, переказів, легенд, особливо народних пісень, які наспівувала йому мати. Була в нього і «духовна мати» - сусідка по хуторах
Уляна Терентіївна Мужиловська, що навернула його до книжної мудрості.

Слайд #9

Освіту продовжив у Новгород-Сіверській гімназії директором якої був І. Тимківський – український педагог і письменник. Під його впливом у П.Куліша пробудився інтерес до народної творчості. Тоді ж молодий гімназист почав збирати народні пісні та писати власні твори. Не закінчивши гімназії,
П. Куліш зайнявся приватним учителюванням.

Слайд #10

З кінця 30-х років Куліш вступив до Київського університету, але незабаром його та інших студентів, що не мали дворянського звання, за наказом міністра освіти відрахували.

Слайд #11

Письменник завдяки протекції інспектора шкіл Бориса Михайловича Юзефовича дістав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. В цей час він написав російською мовою історичний роман «Михайло Чарнишенко…», віршовану історичну хроніку «Україна» і оповідання-ідилію «Орися».

Слайд #12

У 1843р. познайомився з Тарасом Григоровичем Шевченком. Їх поєднала любов до України та її народу, її мови, славного минулого, прагнення служити батьківщині. Пізніше Т. Шевченко був боярином на весіллі Пантелеймона.

Слайд #13

Згодом Куліш працював в Києві, у Рівному, а коли журнал «Современник» розпочав друкувати в 1845р.перші розділи його славетного роману «Чорна рада», ректор Петербурзького університету П. Плетньов запросив його до столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету.

Слайд #14

Кирило-Мефодіївське товариство

Слайд #15

Кирило-Мефодіївське товариство -таємна політична антикріпосницька організація, що утворилася
в грудні 1845 р. — січні 1846 р.
У квітні 1846 року до братства вступив Тарас Шевченко.

Слайд #16

Активні учасники
Д. Пальчиков
П. Куліш
Т.Г. Шевченко

Слайд #17

Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму.

Слайд #18

Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму.

Слайд #19

У 1847 р. Академія наук відісліла Куліша за кордон для вивчення слов'янських мов і літератур, культури й народної творчості,куди він вирушив із своєю вісімнадцятирічною дружиною Олександрою Михайлівною Білозерською, з якою побрався
22 січня 1847р.

Слайд #20

Недовго тривала щаслива подорож. У Варшаву надійшов наказ про арешт за участь у таємному товаристві. Куліша чекало трирічне заслання в Тулу із забороною друкувати твори.

Слайд #21

У Тулі Куліш написав «Историю Бориса Годунова и Дмитрия Самозванца», історичний роман «Алексей Однорог», автобіографічний роман у віршах «Евгений Онегин нашего времени», роман «Петр Иванович Березин и его семейство…».

Слайд #22

Після звільнення митець працював в Міністерстві державних маєтностей,написав трьохтомник
«Записки о Южной Руси». (1856 -1857р.)
Збірка була написана «кулішівкою» - придуманим Кулішем першим українським фонетичним правописом, який згодом прислужився і для друку «Кобзаря».

Слайд #23

1857р.- виходить «Чорна рада», український буквар і читанка-«Граматка», «Народні оповідання» Марка Вовчка, які він відредагував і опублікував, відкрилась власна друкарня.

Слайд #24

Водночас Куліш укладає свою першу поетичну збірку «Досвітки»,що виходить у Петербурзі в 1862р. Та слава про Куліша вже долетіла до Галичини, де львівські журнали «Вечерниці» і «Мета» публікують його прозу, поезію, статті.

Слайд #25

П. Куліш разом із дружиною, яка почала друкувати оповідання під псевдонімом
Г. Барвінок, зразу ж захоплюється підготовкою матеріалів для літературного й громадсько-політичного журналу «Основа».Приступив до написання «Історичних оповідань» — своєрідних науково-популярних нарисів із історії України — «Хмельниччина» і «Виговщина». З'явилися вони 1861р. в «Основі».

Слайд #26

З 1864 до 1871 року Куліш жив за кордоном, працював у Варшаві директором духовних справ, потім займався історико - літературною діяльністю. Він відійшов від ідеалів демократії. Хоча раніше був їх носіями.

Слайд #27

Блудливе кохання

Слайд #28

Часті любовні романи не означали для нього розлучення із законною дружиною. Заводив по два одразу. Дослідники єхидно зауважують: два романи - це лиш удвічі більше листування. На побачення він ходив не так охоче, як писав листи.

Слайд #29

За перекладами, рукописами, книжками не помічав, як минула молодість без кохання. А йому було вже 37. Одружений з Олександрою Білозерською — мріяв зустріти хорошу дівчину, просту хуторянку, і життя з нею набуло б сенсу.

Слайд #30

Омріяною ”простою дівчиною” виявилася Маня де Бальмен, донька графа Сергія де Бальмена, який ілюстрував Кулішеву ”Орисю”. Куліш був надто серйозний і методичний, щоби залицятися. Зрештою, вирішив: нема в ній поетичного елементу, виросте з неї хитра, нещира жінка.

Слайд #31

Поетичний елемент натомість знайшов у Лесі, доньки дрібного поміщика. Вродлива дівчина грала на арфі й мала рідкісне драматичне сопрано. Куліш закохався. Роман не був таємницею для його дружини. У січні 1857-го вони роз'їхалися - з її ініціативи.

Слайд #32

У Лесі любив лише своє уявлення про неї. Коли дівчина натякнула на можливе заміжжя з іншим -відповів, що це чудово, він любитиме ще й її чоловіка та дітей. Леся була ладна перебратися до Петербурга і їхати з ним за кордон. А він посилався на зайнятість.

Слайд #33

Марія поїхала до Берліна - з Тургенєвим. І він кинув її першим.

Слайд #34

У той час у житті Куліша вже з'явилась Марія Маркович. 1857-го вона надіслала йому з Немирова свої твори. Згодом він вигадав їй знамените псевдо- Марко Вовчок. Із Кулішевої руки її оповідання пішли в люди. Невдовзі їхні стосунки обернулись на палку пристрасть.

Слайд #35

Розійшлися вони восени 1860-го.

Слайд #36

1860-й приніс два нових романи. Перший -із Параскою Глібовою, дружиною байкаря, -почався бурхливо. Леонід Глібов дав Парасці волю. Та Куліш запевнив чоловіка в своїй дружбі й переконав, що Параска Федорівна не варта його, Куліша.

Слайд #37

У травні того ж року в Полтаві він побачив юну вродливу панночку -Ганну Рентель. У Ганну був закоханий Олександр Кониський - той, який написав ”Боже великий, єдиний, нам Україну храни”. Обидва присвячували їй вірші. На дівчину більше враження справив Куліш. Кониський не злюбив його на все життя.

Слайд #38

Восени він повернувся до Петербурга постарілим душею. І остаточно віддав себе творчості. У ній досяг незмірно більше, ніж у любові.

Слайд #39

Останні роки життя

Слайд #40

Оселився в хуторі Мотронівка на Чернігівщині, який на честь дружини перейменував у Ганнину Пустинь, також повернувся до ідеї самостійного розвитку нації. Куліш багато перекладав, особливо:

Слайд #41

Вільяма Шекспіра

Слайд #42

Йоганна Вольфганга фон Ґете

Слайд #43

Джорджа Гордона Байрона

Слайд #44

завершив історіографічну працю в трьох томах «Отпадение Малороссии от Польши», листувався з багатьма кореспондентами, переймався розбратом слов'янських націй, дбав про видання прогресивних журналів і газет…

Слайд #45

Вийшла низка його оригінальних збірок та перекладів, серед яких - «Позичена кобза», Біблія, створена разом із І. Нечуєм-Левицьким та вченим І. Пулюєм.

Слайд #46

Пішов з життя Пантелеймон Куліш 14 лютого 1897р. на своєму хуторі Мотронівка.

Слайд #47

Погляди Куліша

Слайд #48

Пантелеймон Куліш-постать неймовірно складна. І як людина, і як митець. В історії літератури навряд чи знайдеться подібний йому. Не за силою таланту, хоч він у нього був неабиякий,- за мінливістю поглядів, хисткістю і розбіжністю настроїв.

Слайд #49

«У Куліша друга половина думки б'є першій в пику», - зазначав Іван Франко.

Слайд #50

Суперечності в поглядах на минуле дали поштовх до прикрих непорозумінь міх Кулішем та його оточенням. Чи не найяскравіше виявилися вони в стосунках з Тарасом Шевченком. Тарас Григорович не сприйняв товаришевого аристократизму. Вони дружили, обидва натхненно черпали з народнопісенного джерела, Куліш називав побратима «мучеником людинолюбства».

Слайд #51

Непослідовність Куліша надто виявила себе в трактуванні козацтва, ставленні до нього як до рушійної сили в формуванні української державності. Гаданий співець запорозької вольниці то підносить її, то проклинає усім могуттям свого обдарування. Історія козаччини-за Кулішем - історія розбоїв, дикого хлопства й насильства.

Слайд #52

В українській культурі він визнавав лише двох апостолів -Тараса Шевченка й себе. Свою особу Пантелеймон Куліш іноді ставив вище. Титанічна праця і трагічна самотність. А помочі ждати нізвідки, бо його вдача спільної праці не терпіла.

Слайд #53

Ставлення до Куліша ніколи не було однозначним. Тим паче прихильним. Ні в далекому минулому, ні в близькому. «Гарячий Куліш», як його прозвали сучасники, обпікав і цим викликав протидію.

Слайд #54

Вшанування пам'яті
Саме на хуторі Мотронівка, закарбований у бронзі, сидить Панько Куліш на великому жолобі поряд з колодязем. Ніби напившись прохолодної води, присів перепочити на хвилинку, повернувшись з далеких мандрів.

Слайд #55

Використана література
http://uk.wikipedia.org/wiki/Пантелеймон_Куліш
http://ru.osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/14444
http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=184
http://tumarkin.livejournal.com/35052.html
http://www.gorod.cn.ua/news_10915.html
http://rusk.ru/svod.php?date=2011-11-01
http://histpol.pl.ua/pages/content.php?page=679
http://gazeta.ua/post/302934
Пантелеймон Куліш “Чорна рада” - передмова