Презентація на тему «Микола Васильович Гоголь» (варіант 1)

Микола Васильович Гоголь
Український російськомовний прозаїк, драматург, поет, критик, публіцист, визнаний класик російської літератури.

Народження
Народився 20 березня 1809 року в селі Великі сорочинці на Полтавщині.
Прізвище при народженні - Яно́вський, з 1821 року — Го́голь-Яно́вський.
Назвали на честь чудотворної ікони Святого Миколая.
Походив із старовинного козацького роду, був нащадком відомого козака Остапа Гоголя.

Батько
Василь Панасович Гоголь-Яновський (1777—1825), помер, коли синові було 15 років. Вважають, що сценічна діяльність батька, який був чудовим оповідачем і писав п'єси для домашнього театру українською мовою, визначила інтереси майбутнього письменника — у Гоголя рано виявився інтерес до театру.

Матір
Марія Іванівна (1791—1868), уроджена Косяровська, видана заміж 1805 року у віці чотирнадцяти років. Наречений був удвічі старший за неї.
Відрізнялася побожністю. Після смерті чоловіка навесні 1825 вона до кінця життя носила траур

Дитинство
Дитинство майбутнього письменника минуло в с.Василівці (тепер Гоголеве) в маєтку батьків.
Мовно-музична культура рідної землі знаходила свій вияв у виховній практиці бабусі Тетяни Семенівни, маминої мами. Любов до мови, відчуття слова закладалися у юного Миколи Гоголя уже з дитячих літ. Згодом він захопиться збиранням українських народних пісень, прислів'їв та приказок, готуватиме матеріали до українсько-російського словника. Сам гоголь говорив: «Це народна історія, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу»
З 1818 по 1819 р. навчався в Полтавському повітовому училищі, а з 1821 по 1828 р. — у Ніжинській гімназії вищих наук.

Ніжинська гімназія вищих наук
При надходження до гімназії дванадцятирічний Гоголь виявив хороші пізнання тільки за Законом Божим, по іншим же предметів виявився підготовленим слабо.
Тут він розпочав театральну діяльність: Був актором і режисером-постановником. Майстерно зіграв роль Простакової у виставі «Недоросль». Очевидці говорили, що жодній актрисі не вдавалася так добре роль Простакової, як її зіграв шістнадцятилітній Гоголь
Тут установлено перший пам'ятник Гоголю, створений ще 1881 року талановитим українським скульптором Парменом Забілою, відкрито перший музей Гоголя, зібраний у стінах ліцею студентами Історико-філологічного інституту під керівництвом викладача П. А. Заболожського.

Після закінчення Ніжинської гімназії (Петербург)
В 1829 р. М.В.Гоголь закінчує гімназію і переїздить в Петербург.
у 1829 році М.Гоголь видає свою першу поему "Ганц Кюхельгатен“ окремим виданням під псевдонімом В. Алов. Після негативних відгуків у пресі Гоголь забрав всі екземпляри з книжкових крамниць і спалив. .
1830 року в журналі «Отечественные записки» з'являється повість «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала», перша з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки».
Невдовзі після прем'єри п'єси «Ревізор» М. Гоголь виїжджає на досить тривалий час за кордон. Він відвідує Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію. Гоголь приймається за систематичне читання книг духовного змісту, надаючи переважну увагу святоотецькій літературі. Його листи першої половини 1840-х років наповнені проханнями про надсилання книг з богослов'я, історії Церкви, російською старовини.
Останні роки життя письменника сповнені драматичних пошуків себе в Істині. Прямим підтвердженням тому було видання «Вибраних місць з листування з друзями» (1847).

Творчість
Ніжинський ліцей відкривав і формував майбутнього великого письменника: вірші «Италия», «Новоселье», «Непогода», «Две рыбки», «Битва при Калке», поема «Ганц Кюхельгартен», сатири «Насмешнику некстати», «Нечто о Нежине, или Дуракам закон не писан»
Шкільні товариші Гоголя були невисокої думки про його літературні здібності, особливо в галузі прози. "У віршах вправляйся, - радили йому, - а прозою не пиши: надто вже нерозумно виходить у тебе. Белетрист з тебе не витанцюється, це зараз видно ".

На протязі початку літературної творчості М.Гоголь знайомиться з Жуковським, Дельвігом і головне з Олександром Пушкіним. Дружба з О.Пушкіним стала щастям для М.Гоголя. Геній благословив генія.

Справжнім літературним дебютом Гоголя стали "Вечори на хуторі біля Диканьки" (1831 - 1832), що принесли йому популярність. Схвально відгукнувся про них Пушкін (по духу вони перекликаються з Пушкінськими "Русланом і Людмилою”).
В одному з листів Гоголь писав: “Мені казали, що коли видавець зайшов у друкарню, де друкувалися "Вечори", то складачі стали пирскати і фиркати, затуляючи рот рукою. Фактор пояснив їх веселість, зізнавшись йому, що складачі помирали від сміху, набираючи його книгу "
Твір автора сподобався не тільки складачам, але і Государині Імператриці. Усі свої книги, починаючи з "Вечорів на хуторі біля Диканьки ", Гоголь підносив членам царського дому і самому Імператору.

В початку 1835 Гоголь видав збірник "Арабески", куди поряд з художніми творами увійшли наукові статті (історичного характеру), і "Миргород" (у двох частинах), який був продовженням "Вечорів ...“. Бєлінський проголосив Гоголя головою російських поетів.
Через рік на сцені був поставлений "Ревізор", який приніс його авторові славу драматичного письменника. В п'єсі багато хто бачив карикатуру на російське чиновництво, а в драматургові - бунтівника. Були люди, які з тих пір зненавиділи Гоголя. Так, граф Федір Толстой (на прізвисько Американець) говорив у багатолюдних зборах, що Гоголь - "ворог Росії і що його слід в кайданах відправити в Сибір ". Між часом достовірно відомо, що комедія була дозволена до постановки (а отже, і до друку) внаслідок Найвищого дозволу. "Якщо б не високе заступництво Государя, - писав Гоголь у листах, - п'єса моя ні за що не була б на сцені, і вже знаходилися люди, що порались про заборону її ". Імператор Микола Павлович не тільки сам був присутній на прем'єрі, але і наказав міністрам дивитися "Ревізора". Під час представлення він пив і багато сміявся, а виходячи з ложі, сказав: "Ну, п'єска! Всім дісталося, а мені - більш за всіх!"

В 1842 вийшов у світ перший том поеми "Мертві душі", задуманої як епос в трьох частинах. У тому ж році видано було і Зібрання творів Гоголя в чотирьох томах. Вперше надруковані нова розширена редакція "Тараса Бульби", а також "Шинель" -- остання з написаних Гоголем повістей.
По суті, до тридцяти трьох років Гоголь створив і надрукував практично всі свої художні твори, - як письменник він сформувався майже відразу.
Творчість Гоголя не просто збори веселих оповідань у народному дусі, а й велике релігійне повчання, в якому відбувається боротьба добра зі злом і добро незмінно перемагає, а грішники караються.

Смерть Гоголя
У 1848 році письменник повертається на Батьківщину, посилено працює над другим томом «Мертвих душ». Та свої корективи внесла тяжка хвороба, яка тихенько стукала у двері.

Одного вечора Гоголь розбудив слугу, змусив відтулити в комині люшку, відібрав з портфеля свої рукописи і спалив. Після цього Гоголь перестав їсти. 18 лютого професор Олександр Овер обстежив Гоголя і порекомендував не давати йому вина. Це була єдина рекомендація відомого лікаря. Два тижні Гоголь лежав, відвернувшись до стіни, перебирав чітки і шепотів молитви. А 21 лютого 1852 року, о восьмій ранку, він голосно вигукнув: «Драбину, дайте мені драбину!» і помер.
Лікар Тарасенков, що в останні дні Гоголя найактивніше намагався врятувати йому життя, але так і не зміг дати остаточних відповідей на питання про причини смерті, згадував: «Долго глядел я на умершего: мне казалось, что лицо его выражало не страдание, а спокойствие, ясную мысль, унесенную в гроб».
Спочатку Гоголя поховали на кладовищі Свято-Данилівського монастиря, а в 1931 році останки письменника перепоховали на Новодівичому кладовищі.

Таємниці смерті Гоголя
Усім добре відомий міф про те, що Гоголя поховали живцем. Дійсно, Гоголь панічно боявся, що його поховають під час летаргічного сну, тому заповідав поховати цого лише тоді, коли на тілі стануть чітко помітні сліди розкладання. Його заповіту начебто не виконали. Коли ж під час перепоховання гріб відкрили, голова Гоголя була повернена набік, що свідчить про те, що тіло письменника рухалось. Якщо ж вірити письменникові Лідіну, який був присутній під час ексгумації покійного, то голови Гоголя в труні взагалі не було. Та цей міф досить швидко спростувала працівник музею-заповідника М. Гоголя, заснованого ще 1 квітня 1984 року в теперішньому Гоголевому (колишня Василівка-Яновщина). Виявляється, після смерті з письменника знімали посмертну маску. Тому якби він і був живим, то задихнувся б під час цієї процедури. Окрім того, є свідчення художника, який знімав маску, про те, що з цією роботою зволікали до тих пір, поки на тілі дійсно не з'явились перші ознаки розкладання.

Найвідоміші твори письменника
Вий

Женитьба

Записки сумасшедшего

Нос

Ночь перед Рождеством

Портрет

Сорочинска ярмарка

Шинель

Тарас Бульба

Ревизор

А також:
Игроки
Коляска
Мертвые души
Невский проспект
Повесть о том, как поссорились Иван Иванович с Иваном Никифоровичем
Старосветские помещики
Миргород