Презентація на тему «Володимир Сосюра» (варіант 3)

Володимир Миколайович Сосюра (1898 — 1965)

Родина Володимира Сосюри
Народився В.Сосюра на станції Дебальцеве (нині Донецької області).
За своїм національним походженням Володимир Миколайович — не українець. По батькові він — француз. Про це В. Сосюра неодноразово згадує у своїх віршах.
Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем.
Мати поета — Марія Данилівна Локотош — мадярка, робітниця з Луганська, займалася хатнім господарством.

Дитинство
Дитячі роки майбутнього поета минули у с. Третя Рота (нині м. Верхнє), у старій хворостянці над берегом Дінця, де в одній кімнатці тулилися восьмеро дітей і батьки.
Володимир змалку мусив заробляти на шматок хліба в бондарному цеху содового заводу, наймитував у багатіїв. Влітку працював, узимку ходив до школи.
Початкову освіту здобуває під опікою батька, зачитувався пригодницькою літературою (Майн Рід, Жюль Верн, Фенімор Купер), віршами О. Кольцова та І. Нікітіна.
1911 р. вступає до міністерського двокласного училища у с. Третя Рота. Маючи блискучу пам'ять, легко виходить у кращі учні, захоплюється співом і художньою літературою.

1914 р. він вступає до трикласного нижчого сільськогосподарського училища у с. Яма, але смерть батька у 1915 р. змушує його залишити навчання й працювати на содовому заводі бо на нього, старшого в сім'ї, лягли турботи про матір та сімох менших братиків і сестричок..
Восени 1916 р. В.Сосюра повертається до училища, аби пробути тут до буремної осені 1918 р.
Тут в 1916-1917 pp. В. Сосюра пише поезії, які вперше публікуються в бахмутській "Народной газете" та лисичанських газетах "Голос рабочего" і "Голос труда". Більшість поезій ("Гроза", "Бокал", "Вновь один") сповнена традиційними мотивами російської романсової лірики. Разом з тим деякі створені під впливом поетики Некрасова ("Много в душе еще песен неспетых", "Товарищу").
Юнацькі роки

Володимир багато читає. Його серце окрилювали Шевченкові пісні. Захоплюється творами Франка, Лесі Українки, Пушкіна, Лермонтова, Некрасова. Пробує і свої сили в поезії — спочатку російською, а потім українською мовою.
Утворення Української Народної Республіки в листопаді 1917 року Сосюра зустрів радо, як весну людства.
Поет вірить у революційне оновлення життя і разом з тим болісно, гостро реагує на драму громадянської війни, що відбито ним у вірші “Брат на брата”.

Громадська активність поета
Становлення Володимира Сосюри як громадянина і митця припало на перші пореволюційні роки.
Восени 1918 року у складі робітничої дружини Донецького содового заводу він бере участь у повстанні проти кайзерівських та гетьманських військ, яке очолює Директорія, взимку стає козаком петлюрівської армії, а восени 1919 року тікає з її лав і потрапляє в полон до денікінців. Його розстрілюють як ворога, але, на щастя, тільки ранять, рана виявляється не смертельною, і поет виживає.
Після денікінської страти довелося Сосюрі стояти і перед червоним ревтрибуналом. Тільки розважливість голови трибуналу, котрий розгледів у юнакові поетичну натуру, і врятувала йому життя. А в 1920-1921 роках він уже в лавах Червоної армії, воює з білополяками та загонами Нестора Махна. У 1920 р. В. Сосюра вступає до Компартії. Продовжує писати.
Побаченого, пережитого стане поетові на все життя: воно увійде в поеми й вірші, у прозу не просто низкою тем, спогадів, а душевним болем за свій народ, його трагічний шлях в історії.

Молодість і початок творчості
У 1921 р. побачила світ збірка Сосюри «Поезії», що досі вважалася його першою книжкою .
Цього ж 1921 p., виходить поема «Червона зима», яка зробила Сосюру знаменитим. Вона вмістила у дев'яти невеличких розділах цілий духовний світ представника "робітничої рані", світ, що тільки займався: теплі спогади про рідний дім, парубоцькі залицяння і перше нещасливе кохання, бойову романтику повстанських загонів, радість перемог і біль утрат...
Вчорашній воїн щиро й безпосередньо, з ліричною теплотою розповідає про пережите. Події громадянської війни під пером Сосюри оживали не раз протягом усього творчого життя. Цій темі присвячено також поеми “1917 рік” (1921), “Оксана” (1922), багато віршів.

Творча діяльність
Замовкли бої. Сосюра поселився в Харкові і повністю віддався літературній роботі. Протягом 1922—1923 років навчався в університеті, а потім два роки — на робітфаці Харківського інституту народної освіти (університету).
Від 1925 р. В.Сосюра повністю віддається літературній праці. Упродовж десятиліття (1922-1932) він був членом багатьох літорганізацій, керуючись не стільки ставленням до їхніх ідейно-естетичних програм, скільки особистими симпатіями.
Лірика Володимира Сосюри 20-х років несла в собі цінність кожної окремої долі, що зливається з буттям суспільства, але не губиться в ньому. Вірші цього періоду явили людину в такій повноті своїх змог і жадань, яка мислилася тільки у споконвічних мріях народу.

Творча діяльність
Збірки Сосюри “Золоті шуліки” , “Коли зацвітуть акації” , “Де шахти на горі” сповнені погідних настроїв і снаги творчого діяння. 1927 р. поет пише взоровану на традиції шевченківської політичної сатири поему “Відповідь”; поеми “Вчителька”, “Поет”, “ДПУ”, і найзначнішу з-поміж них — “Заводянка”. Все це дає підстави стверджувати, що він щасливо вийшов з “непівського” психологічного розламу, мобілізувався і як лірик вжився у мирний будень України. Це відзначає неупереджена критика, вбачаючи в Сосюрі провідного майстра ліричного жанру. Однак на терезах політичної кон'юнктури фахова думка вже нічого не важила. Безконечні закиди в бік поета суворішають (аж до “перевиховання” його при верстаті (1931), ввергаючи Володимира Миколайовича у стан глибокої творчої кризи. Настрої відчаю позначалися й на збірці “Серце” (1931) і, зокрема, однойменному вірші.

Творча діяльність. Сталінські репресії
В умовах дедалі відвертішої ідеологізації літературного життя поетові з великими труднощами доводиться боронити свій ліризм, поезію глибоких особистих переживань. Йому все більше перепадає за "солов'їв" і "троянди", "синій сум очей"...
Кінець двадцятих і тридцяті роки в житті Сосюри були не з веселих. Критики аж із ніг збилися, вишукуючи в творах поета всілякі -ізми, звинувачували в гріхах, яких у нього ніколи не було. Від сталінських репресій гинули кращі письменники, серед яких було немало задушевних друзів Сосюри. Потерпав і він, поетична слава і совість України. Але вистояв! Ради неї жив і творив..
Розкритикованому поетові доводилося йти часом на "виконання соцзамовлень" - писати декларативні тексти на взірець "Пісні про Ворошилова". Але основним мотивом передвоєнних збірок ("Люблю", "Крізь вітри і роки", "Журавлі прилетіли") все-таки залишається любов до жінки, природи, краси.

Творча діяльність
Тяжкий сорок перший рік. Війна. Володимир Сосюра деякий час жив і працював у столиці Башкирії — Уфі. Під час війни він опублікував кілька збірок творів. У кінці 1942 року як військовий кореспондент газети “За честь Батьківщини” поет прибув у діючу армію, на Воронезький фронт.
Під час Великої Вітчизняної війни два головних мотиви пронизують лірику Сосюри - непохитна віра в перемогу, неретушований показ біди, яку тяжко долає народ, і передбачення мирного майбутнього. Поетові дорікали за ліричну розніженість, здавалося, таку недоречну в "годину гніву". Але тим, хто замерзав в окопах на передовій, хто щодня бачив смерть, цей образ звичайного земного щастя, яке ще вчора чи хто й помічав, мав могутній сенс, даруючи воїнові відчуття неминущої цінності того, в ім'я чого він іде під ворожі кулі...

Творча діяльність
1944 р. В.Сосюра повертається до Києва, пише й водночас працює на відбудові міста.
У 1944 році Володимир Сосюра написав найпалкіший свій вірш - "Любіть Україну", що на хвилі переможного настрою відразу пішов у світ, був перекладений російською мовою й опублікований у "Правде". А 1951 року став причиною найбрудніших звинувачень поета в націоналізмі, хоча жодних підстав для цього вірш не давав, бо був, по-суті, нормальним проявом любові до Вітчизни.

Повоєнна творчість поета — це новий злет його самобутнього таланту.
За збірку поезій “Щоб сади шуміли” Сосюрі була присуджена Державна премія І ступеня (1949), а за книги “Ластівки на сонці” та “Щастя сім'ї трудової” — Державна премія імені Т. Шевченка (1963).
Вільна праця на рідній землі, пісня не стомленої душі, зачарованої красою світу, мелодії незгасаючого кохання - цим повниться прозора "осіння" лірика поета останніх років життя. Із відстані часу особливо помітна дивовижна духовна просвітленість і свобода сосюринського ліричного "я". Чим холодніші вітри студять чоло поета, тим палкіше поривається він до буйноцвіття життя, тим повніше відчуває його.

1964 року Володимир Сосюра опублікував дві книжки поезій — “Осінні мелодії” та “Весни дихання”. Багатий і розмаїтий духовний світ сучасника, синівська любов до України, рідного народу, краса нев'янучої молодості, вірність кохання, картини старого й нового Донбасу — такий зміст цих останніх прижиттєвих збірок Сосюри. Поет був вірним сином народу. Творчої праці не кидав він і тоді, коли тяжко занедужав.
“За владу Рад” (1968) — так називається посмертна збірка творів Сосюри, куди увійшли поема та вірші, частина яких друкувалася раніше в періодиці, а частина побачила світ уперше. Читаючи цю книгу, переконуєшся: співець пішов од нас у розквіті свого таланту. Живи, моє серце, живи не для себе, для себе ж бо ти й не жило, — писав він у вірші “Люблю України коханої небо”, яким відкривається збірка.

Передчасна смерть письменника
8 січня 1965 року натруджене серце Володимира Сосюри зупинилося...
На могилі поета споруджено пам'ятник, ім'я Сосюри надано Будинку культури склозаводу м. Лисичанська та одній з вулиць Києва. Земляки Сосюри в Лисичанську відкрили музей поета, спорудили йому пам'ятник.
У Києві на будинку, де жив і працював поет, встановлено меморіальну дошку з барельєфом. Знайоме дороге обличчя. Теплий погляд очей. Поет замріяно вдивляється у солов'їну далечінь.

Передчасна смерть письменника
8 січня 1965 року натруджене серце Володимира Сосюри зупинилося...
На могилі поета споруджено пам'ятник, ім'я Сосюри надано Будинку культури склозаводу м. Лисичанська та одній з вулиць Києва. Земляки Сосюри в Лисичанську відкрили музей поета, спорудили йому пам'ятник.
У Києві на будинку, де жив і працював поет, встановлено меморіальну дошку з барельєфом. Знайоме дороге обличчя. Теплий погляд очей. Поет замріяно вдивляється у солов'їну далечінь.

Передчасна смерть письменника
8 січня 1965 року натруджене серце Володимира Сосюри зупинилося...
На могилі поета споруджено пам'ятник, ім'я Сосюри надано Будинку культури склозаводу м. Лисичанська та одній з вулиць Києва. Земляки Сосюри в Лисичанську відкрили музей поета, спорудили йому пам'ятник.
У Києві на будинку, де жив і працював поет, встановлено меморіальну дошку з барельєфом. Знайоме дороге обличчя. Теплий погляд очей. Поет замріяно вдивляється у солов'їну далечінь.