Презентація на тему «Театр корифеїв» (варіант 13)
213
Слайд #1
Театр корифеїв — перший професійний український театр
Слайд #2
Кроки становлення національного театру
Перші спроби відродити національний театр з'являються в 60-х роках ХІХ ст.
1873 р. – у Харкові з успіхом пройшли вистави влаштовані Марком Кропивницьким
1876 – створено трупу в Катеринославі
Перші спроби відродити національний театр з'являються в 60-х роках ХІХ ст.
1873 р. – у Харкові з успіхом пройшли вистави влаштовані Марком Кропивницьким
1876 – створено трупу в Катеринославі
Слайд #3
Батько українського театру
Започатковано український реалістичний професійний театр 27 жовтня 1882 року виставою Івана Котляревського «Наталка Полтавка» «Товариством українських артистів під орудою М.Л. Кропивницького»
10 січня 1882 року Марком Кропивницьким здійснено постановку п'єси Т. Шевченка “Назар Стодоля”
Започатковано український реалістичний професійний театр 27 жовтня 1882 року виставою Івана Котляревського «Наталка Полтавка» «Товариством українських артистів під орудою М.Л. Кропивницького»
10 січня 1882 року Марком Кропивницьким здійснено постановку п'єси Т. Шевченка “Назар Стодоля”
Слайд #4
Забудовник театру
1865 року інженер-полковник Георгій Васильович Трамбицький купив у міського управління ділянку землі, на якій збудував Зимовий театр, який став постійним приміщенням трупи Кропивницького.
Офіційне відкриття театру відбулося 1867 року.
1865 року інженер-полковник Георгій Васильович Трамбицький купив у міського управління ділянку землі, на якій збудував Зимовий театр, який став постійним приміщенням трупи Кропивницького.
Офіційне відкриття театру відбулося 1867 року.
Слайд #5
Забудовник театру
1865 року інженер-полковник Георгій Васильович Трамбицький купив у міського управління ділянку землі, на якій збудував Зимовий театр, який став постійним приміщенням трупи Кропивницького.
Офіційне відкриття театру відбулося 1867 року.
1865 року інженер-полковник Георгій Васильович Трамбицький купив у міського управління ділянку землі, на якій збудував Зимовий театр, який став постійним приміщенням трупи Кропивницького.
Офіційне відкриття театру відбулося 1867 року.
Слайд #6
Фойє театру
Глядацька зала
Вигляд до 1974 року
Глядацька зала
Вигляд до 1974 року
Слайд #7
Керівником став Михайло Петрович Старицький
На утримання трупи він використав гроші з продажу свого маєтку
Розширив персонал трупи
Створив власний оркестр
Підвищив платню акторам
На утримання трупи він використав гроші з продажу свого маєтку
Розширив персонал трупи
Створив власний оркестр
Підвищив платню акторам
Слайд #8
"Зложилася трупа, - писав І. Франко,- якої Україна не бачила ані перед тим, ані потому, трупа, яка робила фурор не тільки по українських містах, але також у Москві і Петербурзі, де публіка часто має нагоду бачити найкращих артистів світової слави".
Слайд #9
Група єлисаветградських аматорів, яка вперше виконала славнозвісні “Вечорниці” П. Ніщинського до драми Т. Шевченка “Назар Стодоля”. Виступ відбувся 1875 року
Слайд #10
1885 року театр корифеїв поділився на дві автономні трупи. Основний склад акторів залишився у Марка Кропивницького, а Старицький сформував новий колектив
Слайд #11
Після Марка Кропивницького найдіяльнішим був Микола Карпович Садовський, що боровся за українське слово та український театр за часів їх заборони
Слайд #12
1907 р. М.К. Садовському вдалося відкрити в Києві постійний Український театр.
У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» Котляревського. Сміливою перемогою стала постановка українською мовою «Ревізора» Гоголя.
Стаціонарний театр по-справжньому став народним не тільки в репертуарі, але й у доступності його відвідування. Ціни на квитки були значно нижчими за іншi київськi театри.
Театр Садовського проіснував сім років, до початку Першої світової війни, коли царською владою було закрито не тільки театр, а й усі українські газети, журнали, книгарні.
У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» Котляревського. Сміливою перемогою стала постановка українською мовою «Ревізора» Гоголя.
Стаціонарний театр по-справжньому став народним не тільки в репертуарі, але й у доступності його відвідування. Ціни на квитки були значно нижчими за іншi київськi театри.
Театр Садовського проіснував сім років, до початку Першої світової війни, коли царською владою було закрито не тільки театр, а й усі українські газети, журнали, книгарні.
Слайд #13
Склад української професійної трупи
Іван Карпенко-Карий
(1845 – 1907)
Микола Садовський (1856 – 1933)
Панас Саксаганський
(1859 – 1940)
Створили спочатку аматорські, а згодом – професійні театральні трупи й зробили сцену підмостками морального й патріотичного виховання широких верств народу
Фото початку ХХ ст.
Іван Карпенко-Карий
(1845 – 1907)
Микола Садовський (1856 – 1933)
Панас Саксаганський
(1859 – 1940)
Створили спочатку аматорські, а згодом – професійні театральні трупи й зробили сцену підмостками морального й патріотичного виховання широких верств народу
Фото початку ХХ ст.
Слайд #14
“Сцена ж – мій кумир, театр – священний храм для мене!”
Акторська майстерність Карпенко-Карого була відзначена в численних театральних рецензіях
Іван Карпенко-Карий – талановитий актор, батько української комедії та трагедії
Акторська майстерність Карпенко-Карого була відзначена в численних театральних рецензіях
Іван Карпенко-Карий – талановитий актор, батько української комедії та трагедії
Слайд #15
Калитка (“Сто тисяч” )
Іван (“Безталанна”)
Ролі Карпенко-Карого
Іван (“Безталанна”)
Ролі Карпенко-Карого
Слайд #16
Панас Саксаганський – керівник “Товариства російсько-малоросійських артистів”, яке діяло з 1895 року
Слайд #17
Ролі П. Саксаганського – “актора великої правди” (за словами В. Немировича-Данченка)
Слайд #18
Марія Садовська-Барілотті
За роки, віддані сцені, Марія зіграла майже всі жіночі ролі в театральному репертуарі 70—80-х років XIX століття. Вона завжди уміла бути оригінальною, знаходила нові барви образу, прагнула якнайглибше розкрити найістотніші риси характеру кожної героїні.
(1855 – 1895)
За роки, віддані сцені, Марія зіграла майже всі жіночі ролі в театральному репертуарі 70—80-х років XIX століття. Вона завжди уміла бути оригінальною, знаходила нові барви образу, прагнула якнайглибше розкрити найістотніші риси характеру кожної героїні.
(1855 – 1895)
Слайд #19
Краса сестри братів Тобілевичів слугувала еталоном української вроди
Слайд #20
Віртуозне виконання ролі
Наталки Полтавки з однойменної п'єси
І. П. Котляревського
Наталки Полтавки з однойменної п'єси
І. П. Котляревського
Слайд #21
«У грі її відчувалося глибоке, правдиве чуття, котрому ще більше сили додавав її чарівний голос, що мимоволі закрадається в душу глядача, а реалізм і простота гри доводили враження часом до повної ілюзії». (Львів//Зоря. –1891р.)
Слайд #22
Марія Костянтинівна Заньковецька – “родзинка” українського театру корифеїв
Акторка за покликанням, вона навчалася співу у професора Гельсингфорського відділення Петербуозької консерваторії Гржималі
(1860 – 1934)
Акторка за покликанням, вона навчалася співу у професора Гельсингфорського відділення Петербуозької консерваторії Гржималі
(1860 – 1934)
Слайд #23
Цвіркунка
Українська дівчина
Ролі неперевершеної Марії
Українська дівчина
Ролі неперевершеної Марії
Слайд #24
Ролі неперевершеної Марії
Циганка Аза
Олена Глитай
Циганка Аза
Олена Глитай
Слайд #25
Ганна Затиркевич-Карпинська
Найкращі ролі
Риндичка (“По ревізії”
М. Кропивницького)
Одарка (“Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ‘яненка)
Лимериха “Лимерівна” П. Мирного)
1856 - 1921
Найкращі ролі
Риндичка (“По ревізії”
М. Кропивницького)
Одарка (“Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ‘яненка)
Лимериха “Лимерівна” П. Мирного)
1856 - 1921
Слайд #26
Гобелен “Корифеї українського театру” (Художник Є. Руденко)
Слайд #27
Гнат Юра (1888 – 1966) – український театральний режисер, актор театру і кіно.
Іван Мар'яненко (1878 – 1962)
талановитий майстер сцени
Послідовники театру корифеїв
Іван Мар'яненко (1878 – 1962)
талановитий майстер сцени
Послідовники театру корифеїв
