Презентація на тему «Балада про соняшник» (варіант 1)

До золотого фонду української поезії ввійшла «Балада про соняшник» (1962). 

Це — глибоко асоціативний
сюрреалістичний твір
про природу мистецької
творчості, таїнство пробудження
творчого духу в людині.
Жвавий сільський підліток
із щирою душею й багатою
уявою пережив дивне
видиво: він бігав наввипередки
 з вітром, рвав груші-гнилички,
купався біля млина,
стрибав на одній нозі,
щоб вилити воду з вуха, —
і раптом побачив сонце.

Це видиво назавжди змінило душу героя, звичайний хлопець
став «соняшником». Сонце - традиційно в І. Драча — символізує
вічне духовне джерело життя, а от соняшник —
справжнього митця, який поєднує в собі два
прагнення — порив в височінь, до сонця й закорінення в рідну землю.

У «Баладі про соняшник»
побутоваконкретика, універсальність
і велич життя поєднані в цілісність,
читацьке світосприймання пов'язане
відчуттям неперервності руху
й відкриттям краси в
повсякденному житті.