Презентація на тему «Микола Степанович Вінграновський»
1404
Слайд #1
Микола Степанович Вінграновський
(1936-2004)
Микола Степанович Вінграновський — класик української літератури, видатний український поет, письменник-шістдесятник, кінорежисер, сценарист, кіноактор.
(1936-2004)
Микола Степанович Вінграновський — класик української літератури, видатний український поет, письменник-шістдесятник, кінорежисер, сценарист, кіноактор.
Слайд #2
Народився 7 листопада 1936 року в містечку Первомайськ на Миколаївщині.
В 1960 р. закінчив ВДІК (Всесоюзний державний інститут кінематографії).
Перші поетичні публікації Миколи Вінграновського датуються 1957 роком (журнал «Дніпро» №2).
В 1960 р. закінчив ВДІК (Всесоюзний державний інститут кінематографії).
Перші поетичні публікації Миколи Вінграновського датуються 1957 роком (журнал «Дніпро» №2).
Слайд #3
Збірки віршів, які виходили за життя автора: «Атомні прелюди» (1962),
«Сто поезій» (1967),
«Поезії» (1971),
«На срібнім березі» (1978),
«Київ» (1982),
«Губами теплими і оком золотим» (1984), «Вибрані твори» (1986),
«Цю жінку я люблю» (1990),
«З обійманих тобою днів» (1993), «Любове, не прощавай!» (1996).
«Сто поезій» (1967),
«Поезії» (1971),
«На срібнім березі» (1978),
«Київ» (1982),
«Губами теплими і оком золотим» (1984), «Вибрані твори» (1986),
«Цю жінку я люблю» (1990),
«З обійманих тобою днів» (1993), «Любове, не прощавай!» (1996).
Слайд #4
Вірші та прозові твори Миколи Вінграновського для дітей виходили у збірках:
«Андрійко-говорійко» (1971),
«Мак» (1973),
«Літній ранок» (1976),
«Первінка» (1977),
«Літній вечір» (1979),
«Ластівка біля вікна» (1981),
«На добраніч» (1983),
«Кінь на вечірній зорі» (1987),
«У неквапи білі лапи» (1989),
«Северин Наливайко» (1996),
«Козак Петро Мамарига» (2001), «Сіроманець» (2001),
«Іде кіт через лід» (2003).
«Андрійко-говорійко» (1971),
«Мак» (1973),
«Літній ранок» (1976),
«Первінка» (1977),
«Літній вечір» (1979),
«Ластівка біля вікна» (1981),
«На добраніч» (1983),
«Кінь на вечірній зорі» (1987),
«У неквапи білі лапи» (1989),
«Северин Наливайко» (1996),
«Козак Петро Мамарига» (2001), «Сіроманець» (2001),
«Іде кіт через лід» (2003).
Слайд #5
Поезія Миколи Вінграновського відзначається особливою експресією, глибиною образів, мелодичністю, багатою мовною палітрою та вмінням передавати складні внутрішні стани.
На вірші автора написано багато пісень, в тому числі — у бардівському жанрі.
Микола Вінграновський — автор прозових творів: «Світ без війни» (1958), «Президент» (1960), «Сіроманець» (1977), «Гусенятко» (1978), «Літо на Десні» (1983), «Низенько пов'язана» (1985), «В глибині дощів» (1985), «П'ять повістей» (1987), «Чотирнадцять столиць України» (1996), «Манюня» (2003).
На вірші автора написано багато пісень, в тому числі — у бардівському жанрі.
Микола Вінграновський — автор прозових творів: «Світ без війни» (1958), «Президент» (1960), «Сіроманець» (1977), «Гусенятко» (1978), «Літо на Десні» (1983), «Низенько пов'язана» (1985), «В глибині дощів» (1985), «П'ять повістей» (1987), «Чотирнадцять столиць України» (1996), «Манюня» (2003).
Слайд #6
Як кіноактор, зіграв у 4-х художніх фільмах.
Найвідоміша роль Миколи Вінграновського — Івана Орлюка у фільмі «Повість полум'яних літ» (1961, сценарій О. Довженка). Цей фільм отримав нагороди міжнародних фестивалів у Каннах, Лондоні та Лос-Анджелесі.
Микола Вінграновський — режисер 5-и художніх та 8-ми документальних фільмів.
Найвідоміша роль Миколи Вінграновського — Івана Орлюка у фільмі «Повість полум'яних літ» (1961, сценарій О. Довженка). Цей фільм отримав нагороди міжнародних фестивалів у Каннах, Лондоні та Лос-Анджелесі.
Микола Вінграновський — режисер 5-и художніх та 8-ми документальних фільмів.
Слайд #7
Микола Вінграновський був першим президентом міжнародного ПЕН-клубу, що репрезентує українську літературу у світовому масштабі. Творчість автора отримала належне визнання. Серед багатьох літературних нагород, відзнак та премій Микола Вінграновський — лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1984). Помер 26 травня 2004 року в Києві.
Слайд #8
Сеньйорито акаціє, добрий вечір.Я забув, що забув був вас,Але осінь зійшла по плечі,Осінь, ви і осінній час,Коли стало любити важче,І солодше любити знов...Сеньйорито, колюче щастя,Хто воно за таке - любов?Вже б, здавалося, відболіло,Прогоріло у тім вогні,Ступцювало і душу, й тіло,Вже б, здалося, нащо мені?У годину суху й вологуВідходились усі мости,І сказав я - ну, слава Богу,І, нарешті, перехрестивсь...Коли ж - здрастуйте, добрий вечір...Ви з якої дороги, пожежо моя?..Сеньйорито, вогонь по плечі -Осінь, ви і осінній я...
