Презентація на тему «Максим Гримач»

Марко Вовчок
Максим Гримач

«Максим Гримач» — оповідання Марка Вовчка, написане у 1857 році.
Оповідання є оригінальним художнім твором, викладеним у формі живої розповіді, що свідчить про глибоке й всебічне знання авторкою життя, звичаїв, традицій українського народу.

Входить до збірки «Народні оповідання», яка написана в 1856–1857 рр, а опублікована окремою збіркою в грудні 1857 р. в Санкт-Петербурзі. Редактор і видавець Пантелеймон Куліш.
Історія написання

На думку літературознавців, «Максим Гримач» — не просто оповідання, а оповідання-балада. Адже в основі лежить баладний мотив розлуки дівчини з коханим, який загинув. Зображення трагізму внутрішнього світу героя, ліризм і драматичний сюжет, наявність в оповіданні діалогів, казкових елементів дають підстави назвати оповідання Марка Вовчка «Максим Гримач» баладним.
Жанр

Зображення життя українського народу в часи, «як панувала на Вкраїні у двійці Польща і Московщина. Московщина обладувала Україною сьогобочною» на прикладі родини Максима Гримача. (Російсько-польська війна 1654–1667 pp. закінчилася Андрусівським перемир'ям 1667 p., за яким Лівобережна Україна і Київ з прилеглими містечками і селами залишилися в складі Московської держави, а Правобережна Україна, крім Києва, відійшла під владу Польщі. Згадується у творі Збруч — річка на межі Тернопільської та Хмельницької областей України, яка розділяла в ті часи Східну і Західну Україну.)
Тема

Максим Гримач — батько, став багатим господарем, займаючись контрабандним перевезенням товарів.
Катря — старша дочка, уже на виданні, але відмовляла всім женихам, бо таємно полюбила сміливого молодого кріпака Семена.
Тетяна — менша дочка
Семен — коханий Катрі, кріпак
Козак — приніс звістку про розбиті човни під час бурі.
Герої твору

.
Максим гримач
«Такий-то богатир! Ходив у жупанах, та в сап'янцях, та в атласах. І хороший був: повновидний, чорнобровий, чорноухий; а веселий, а жартівливий! Було, як вийде в неділю поміж люди, то так його і обступлять. Дуже його любили».

«…доросла, а хороша та пишна, як королівна».
Катря Гримач

«…молодий козак Семен, вродливий парубок, хисткий, як очеретина, сміливий, як сокіл»
Семен

Заможний господар Максим Гримач (удівець) виховує своїх доньок: старшу Катрю й молодшу Тетяну — Катря зустрічається з кріпаком Семеном таємно від батька, адже той дасть згоду на одруження лише з вільний чоловіком — під час бурі Семен загинув — Катря з горя втопилася в річці — старий Гримач у розпачі п'ять років не виходить з двору, звеселило його тільки одруження молодшої доньки із сотником
Сюжет

Притаманними народній творчості є прикметникові означення, що використовуються у творі: «синій Дніпро», «зелений барвінок», «ніч темна-темна». Природа співзвучна з настроями й переживаннями героїв. Коли закохані були разом, «як любились із Семеном, місяць зійде — він і пливе до неї». Коли ж Катря, тяжко переживаючи загибель коханого, іде до Дніпра, «на самому березі верба — аж геть попустила віти на воду». Картини природи підсилюють драматизм ситуації, трагічність долі нещасної дівчини, емоційно впливають на читача. Це оповідання певним чином наближається до народної поезії, у якій образи природи зазвичай виступають не у вигляді розгорнутої картини, а у формі виразних, лаконічних, влучних порівнянь.
Художня своєрідність оповідання

Оповідання написано в романтичному ключі: автор періодично пе­реносить читача в нічну пору, змальовує неймовірні пейзажі, які підси­люють психологізм у творі: «А на самому березі верба — аж геть попус­тила віти на воду. Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого, схи­лила голівку на білую ручку; взяли її думки та гадки. Там під кучерявою вербою, і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковому вінку».
Оповідання має традиційну композицію: класично розміщені сю­жетні елементи — експозиція (І частина), зав'язка (II частина), розви­ток дії (III частина), кульмінація (IV частина) і в останній (V частині) розв'язка.
Про твір

Тарас Шевченко присвятив авторці «Народних оповідань» вірш «Марку Вовчку», у якому назвав її «кротким пророком» і «донею».