Презентація на тему «Олесь»

“ В мене крила, в крові-огонь, в душі – любов “О.Олесь

Олександр Олесь (1878 – 1944 р.)
З чарівної краси степової України, з материнського співучого голосу, захоплюючих дідусевих розповідей про козацькі часи, із вогненних поезій великого Кобзаря бере початок задушевна лірика О. Олеся.
В одинадцять років, залишившись без батька, хлопець усвідомлює свою відповідальність за долю інших членів сім'ї — мати залишилась одна з трьома дітьми.
Народився Олександр Олесь
5 грудня 1878 року на Сумщині у
м. Крига (тепер Білопілля).
Рід був кореня доброго, славного — чумацького, хліборобського.

О. Олесь вчиться найголовнішому в житті — умінню працювати. І праця, поєднана з поетичним обдаруванням і любов'ю до рідної землі, дала Україні та її народові такого поета.
Освіту майбутній письменник дістав у Білопільській чотирирічній школі, а також у хліборобській школі в м. Деркачі на Харківщині.
Хлопчик був здібним до навчання, закоханим у красу, народну пісню, рідну природу і Шевченкове слово.
У 1903 році О. Олесь закінчує Харківський ветеринарний інститут, наполегливо займається самоосвітою: самотужки вивчає польську, сербську,- болгарську мови, знайомиться зі світовою літературою.
Визначальним фактом у його житті стала поїздка на відкриття пам'ятника Котляревського в Полтаві.
Там знайомиться з Б. Грін-ченком, М.Коцюбинським, Лесею Українкою. Які були з ним поряд усе життя.
По закінченні навчання О. Олесь шукає якоїсь творчої роботи — газетярської, видавничої, але не знаходить її й змушений працювати за фахом ветеринарним лікарем на київських бойнях.

Непересічність постаті
Тонкий лірик, поет із мужнім громадянським голосом, співець краси і сили кохання,природи і долі рідного краю, надії і віри, поет страдницької долі, глибокої зажури серця, драматург, перекладач, ветеринар.

Риси характеру
Щирий і ніжний, працьовитий, поетично обдарований, любив рідну землю, здібний до навчання, закоханий у красу, народну пісню, Шевченкове слово, романтик за світовідчуттям, сприймав світ у контрастній кольоровій гамі і так само його відображав, страждав на чужині.

Освіта
Навчався в рідному містечку Білопілля у чотирирічній школі.
1893 р. – почав навчатися в Дергачівській землеробній школі на Харківщині.
1903 р. – став студентом Харківського ветеринарного інституту, наполегливо займається самоосвітою.
Самотужки вивчає польську, сербську і болгарську мови, знайомиться зі світовою літературою.

Життєва позиція
Брав участь у випуску рукописного журналу у Дергачівській школі, в якому й почали з'являтися його перші вірші.
1903 р. – присутній на відкритті пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві.
1913 р. – побував в Італії.
1917 р. – радісно зустрів повалення самодержавства.
Поборник національної ідеї.
Бере участь в угрупуванні Молода муза.
1919 р. – залишає рідний край.
Патріот України.
Гнівно засуджує реакційну царську політику переслідування української культури та літератури .
Щоб збагатити українську літературу відкриттям кращих зарубіжних письменників, О. Олесь невтомно перекладає українською мовою вершини світового письменства.

О.Олесь був поетом – емігрантом.

Його поезії не здатні виконувати революційні марші, хоча події 1905 року він сприйняв усім серцем і покладав великі надії на звільнення Батьківщини від оков царизму.

Я вірю в диво! Прийде час ,- і вільні й рівні стануть людиІ здійснять мрії всі у раз! ( “ О ніч чудовна і чудова ….” )

Сьогодні більше не раби:
Лунають гасла боротьби!
( “ Вони – обідрані, розбуті “ )

Іду, отруєний, прибитий,
Іду, на сум пекельний біль
( “ Іду, отруєний, прибитий “ )

Твори
Збірки віршів: “ З журбою радість обнялась ” (1907), “ Будь мечем моїм ” (1909), “ Поезії ” (1930), “ Маска ” (вірші 1922 – 1944).
“ Драматичні етюди ” (1914).
Поеми: “ На зелених горах ” (1915), “ Чужина ” (1919), “ Пе-резва “ (1921), “ Княжі часи. Минуле України в піснях ” (1930), “Кому повім печаль мою ” (1931).
Драматургія: “ По дорозі в казку ” (1910), “ Над Дніпром ” (1911), “ Трагедія серця ” (1911), “ Злотна нитка ” (1912), “Тихого вечора ” (1912), “ Драматичні етюди ” (1914).
Віршована дума-п'єса “ Хвесько Андибер ” (1916), п'єси “ Земля обітована ”, “ Вилітали орли ”, “ Ніч на полонині ” (1941).

Основний мотив творчості О.Олеся :
“ З журбою радість обнялася ”

Олесь Олександр :"О слово рідне! Орле скутий!.."
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев…
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
1907

Ти вірний, чесний по натурі, І я це щиро говорю!Служив ти правдою царю,Був вірний гетьману, ПетлюріІ будеш вірним взагаліУсім владикам на землі( “ Весь вік прожив ти в “ Петрограде “”)
С.Петлюра

Олесь Олександр : "Коли б я знав, що розлучусь з тобою..."
Коли б я знав, що розлучусь з тобою,
О краю мій, о земленько свята,
Що я, отруєний журбою,
В світах блукатиму літа;
Коли б я знав про муки люті,
Про сміх і глум на чужині,
Що в мене будуть руки скуті
І в мури замкнені пісні, —
Я попрощався б хоч з тобою,
До лона рідного припав,
Прислухався б до шуму трав
І зник…
Ні! Не пішов би я з ганьбою
Шукать ганьби на чужині…
На хрест?! Однаково мені!

Художній світ
У творах звучить відгомін революційних подій, є настрої гордості за повсталий на боротьбу народ.
Його віршам притаманна дивовижна легкість і краса.
Висловлює глибоку філософічну думку про сенс людського життя, про радість і журбу, про сонячні дні і безпросвітні.
В еміграційній творчості поета особливо відчутні настрої самотності, приреченості, туги за Батьківщиною.
Журба і радість – ці два людські почуття і стани переплелися в усій ліриці.
Щастя і страждання, смерть і воскресіння завжди йдуть поруч у творчості поета.
Книга “ Ніч на полонині ” - лебедина пісня поета, напоєна найніжнішою любов'ю до рідної землі, до свого народу, до історії. У ній звучить і біль розлуки, і каяття за вчинену втечу з України.
Поезія захоплює глибиною почуттів, емоційністю, зворушливістю, пісенною мелодійністю. Вона сприймається як гімн юності, кохання, як уславлення органічної єдності людини й природи. Розквіт світлого почуття людини і чарівна краса весняної ночі доповнюють одне одного, передають гармонійність буття.
У кожному вірші відчувається биття сповненого любов'ю до своєї країни серця поета.

Критика
Іван Франко:
“ Виступає молода сила, в якій уже тепер можна привітати майстра віршованої форми і легких граціозних пісень. Майже кожен його віршик так і проситься під ноти, має в собі мелодію ”.
Михайло Грушевський:
“ Україна дістала поета-лірика, котрого виглядала з часів Шевченка ”.
Микола Зеров:
“ Свіжість поетичних образів, плавність і легкість вірша, сміливість деяких прийомів заінтересувала і зачарувала ”.
Сергій Єфремов:
“ Обурення проти насильства, гніву за скривджених повно в поезіях О. Олеся 1905-1907 років, і в них він дає такі гарні зразки громадянської, справді високої поезії, до якої після Т.Шевченка ніхто так високо не піднімавсь на Україні. О.Олесь ще раз наочно показав, що громадянські мотиви анітрохи не зв'язують крил і не заважають справжньому поетові, не підборкують його творчого натхнення “…
Дмитро Павличко:
“ Слово Олеся без золота, без каменю, без хитрої мови світить нам і світитиме нашим нащадкам , як діамант людської щирості, що його неможливо ні затьмарити, ні сховати, ні перемолоти в жорнах найжорстокішої доби ”.

Постій! Ще вечір не погас,Ще повний шуму параліс …Ще серце кровью не зішло,Пісні не доспівались.( “Життя минає , наче сон “)

Помер Олександр Олесь 22 липня 1944 року в Парижі, де його і поховали на Ольшанському цвинтарі.
Успенський собор на Ольшанському цвинтері