Презентація на тему «Панас Мирний» (варіант 5)

Кривоозерська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
Життєвий та творчий шлях Панаса Мирного

Народився Панас Мирний (Афанасій Якович Рудченко)
13 травня 1849 року в Миргороді у родині дрібного чиновника. Окрім Панаса в родині було ще четверо дітей - сестра Олександра, брати - Іван, Лука та Юрій.

Сім'я Рудченків жила головним чином із мізерного заробітку батька. Особливі стосунки у письменника були з матір'ю - Тетяною Іванівною, яка була тихою, лагідною жінкою. Відомо, що вона вміла майстерно розповідати історії, знала безліч прислів'їв і приказок. Можливо, саме від неї обидва брати успадкували літературне обдарування.
Із дитячих років Панас Мирний відрізнявся мовчазністю, замкненістю, не переносив сварки.
За словами сестри : «Був дуже мирним". Можливо, саме через цю рису свого характеру Афанасій Рудченко взяв собі цей псевдонім.

Освіта та робота
Панас Мирний спочатку вчився у Миргородському приходському училищі, а з переїздом батьків до міста Гадяча поступив у 1858 році до повітового гадяцького училища, яке й закінчив у 1862 році.
На цьому офіційна освіта майбутнього письменника закінчилася
 Чиновницька служба Рудченка почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини.
На цей час припадають його перші спроби літературної творчості та фольклористичної діяльності. 
Панас Рудченко, звертає до себе увагу керівництва компетентністю та старанністю.
Багаторічна сумлінна праця Панаса Яковича була відзначена орденами Станіслава II та III ступеня, Анни II ступеня, Володимира IV ступеня.

Любов Панаса Мирного
Чесний та порядний в усьому, Панас Мирний таким був і в сімейному житті. Справжнє кохання прийшло до нього на 40-му році життя. Його обраницею стала викладачка музики Полтавського інституту благородних дівчат Олександра Шейдеман. Її освіченість в поєднанні з молодістю та красивими голубими очима з першої зустрічі підкорили серце Мирного. І хоча Олександра на той момент була не вільна, проте, любов була такою сильною, щирою, що Олександра не встояла і відмовила молодому багатому лікарю, віддавши своє серце вже неюному Панасу Мирному.
Одруження стало ще одним випробуванням для доброго серця письменника. Олександра була порядною дружиною та гарною матір'ю, проте другом чи однодумцем не стала. А головною бідою була серйозна хвороба дружини, що супроводжувалась істериками та припадками. Після народження другого сина навіть виникла загроза летального випадку. Мирний відвіз дружину на лікування до Харкова

Хіба ревуть воли як ясла повні
Поштовхом до написання роману стала подорож Панаса Мирного від Полтави до Гадяча. 1874 року у журналі «Правда» письменник опублікував нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадяча», який і був покладений в основу майбутнього роману.
Почута від візника розповідь про «відомого чи не на всю губернію розбишаку» Гнидку, що був засуджений на каторжні роботи, зосталася в пам'яті, «як здоровенний іржавий цвях, забитий в білу стіну його споминів».
Найбільше ж дивувало Панаса Мирного те, що люди не засуджували вчинків Гнидки, а навпаки співчували йому, називали його нещасним чоловіком.