Презентація на тему «Ліна Костенко» (варіант 27)

Ліна Василівна Костенко
Май Ань, Туйет Нга

Українська поетеса, письменниця.
Народилася на Київщині в родині вчителів 19 березня 1930 р.

Шістдесятництво
Ліна Костенко була однією із плеяди молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50-60-х років ХХ ст.
Період "шістдесятників" започаткував новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, авангардне, але безжалісне та критичне по відношенню до влади і тогочасного режиму.

Рання творчість
Перед періодом вимушеного мовчання видала три книжки: "Проміння землі" (1957), "Вітрила" (1958), "Мандрівки серця" (1961).
Із 1961 по 1977 рік твори поетеси не друкували, а підготовлені у видавництві збірки лірики були розсипані.

Перлини із лірики поетеси
Вже почалось, мабуть, майбутнє
Дума про братів Неазовських
Життя іде, і все без коректур
Маруся Чурай
Берестечко
Мій перший вірш
Розкажу тобі думку таємну
Старенька жінка
Тут обелісків ціла рота
Умирають майстри
Чекаю дня, коли тобі скажу
Світлий сонет

«Мандрівка серця» (1961)
«Над берегами вічної ріки» (1977)
«Неповторність» (1980)
«Сад нетанучих скульптур» (1987)
«Вибране» (1989)
«Маруся Чурай» (1979)
Найвідоміші поетичні книги:

Маруся Чурай
Історичний
роман у віршах
1979

“Ця дівчина не просто так Маруся.
Це – голос наш.
Це – пісня.
Це – душа.”

“Ця дівчина не просто так Маруся.
Це – голос наш.
Це – пісня.
Це – душа.”

БЕРЕСТЕЧКО Історичний роман
1999
Написаний ще в 1966 — 67 роках, але не раз дописувався :після поразки 60-х років, і в безвиході 70-х, і в оманливих пастках 80-х.

2010 року вийшов перший прозовий твiр Л.Костенко — «Записки українського самашедшого».
Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу в книгарнях.

«Я вибрала Долю собі сама»
«Моя свобода завжди при мені»
«Поезія – це завжди неповторність»
«Поети – це біографи народу»
Життєве і творче кредо:

ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ
І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено, Хай буде вік прожито, як належить, На жаль, від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт.
Отак як є.  А може бути й гірше, А може бути зовсім, зовсім зле. А поки розум од біди не згірк ще, – Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить.

ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ
І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено, Хай буде вік прожито, як належить, На жаль, від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт.
Отак як є.  А може бути й гірше, А може бути зовсім, зовсім зле. А поки розум од біди не згірк ще, – Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить.

ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ
І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено, Хай буде вік прожито, як належить, На жаль, від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт.
Отак як є.  А може бути й гірше, А може бути зовсім, зовсім зле. А поки розум од біди не згірк ще, – Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить.

Дякуємо за увагу