Презентація на тему «Іван Якович Франко» (варіант 5)

Слайд #1

ІВАН ФРАНКО(1856-1916)
"...ми мусимо навчитися чути себе українцями— не галицькими, не буковинськими українцями,а українцями без офіціальних кордонів"ttttttttttttІван Франко

Слайд #2

— писав той, хто висвітив цим вогнем найтемніші куточки життя народу, змалював їх перед цілим світом.
"На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь... Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя",
Кузня в музеї-садибі І.Франка

Слайд #3

Іван Франко народився в селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської області) 27 серпня 1856 р. в родині коваля Якова Франка і Марії Кульчицької.
Садиба та музей, розташовані на хуторі біля села Нагуєвичі.

Слайд #4

Батько рано помер, проте, помітивши виняткову допитливість і обдарованість сина, встиг віддати його до початкової школи в селі Ясениця-Сільна, де викладали польську й німецьку мови, початкову арифметику.
Дядько Івана, Павло Кульчицький, житель цього села, навчив його читати й писати українською, а тітка Людвіга Кульчицька, яка походила із "загонової шляхти", розповідала малому про польське повстання 1863 р.

Слайд #5

Потім Іван навчався у дрогобицькій "нормальній школі" отців василіан.
Враження шкільного дитинства згодом виллються в оповідання "Грицева шкільна наука", "Отець-гуморист", "Олівець" та ін. Завдяки старанням вітчима, Гриня Гаврилика.
Будинок головної міської школи в Дрогобичі, де вчився Іван Франко у 1864-1867 рр. Тепер тут педагогічний інститут ім. І. Франка.

Слайд #6

1867 р. він вступив до Дрогобицької гімназії, де отримав ґрунтовні знання з класичних мов, історії, математики тощо. Там він багато читав і почав писати вірші.
Свідоцтво про закінчення першого півріччя класу Дрогобицької вищої гімназії. Франко учень 3 кл. Дрогобицької гімназії у 1870 році.

Слайд #7

Перший вірш Франка мав назву "На Великдень 1871 року" й був присвячений батькові. Ще в гімназії хлопець брався перекладати твори Гомера, Софокла, Горація, "Слово о полку Ігоревім", "Краледворський рукопис" (одну зі знаменитих літературних містифікацій Вацлава Ганки, що спричинилися до чеського національного відродження).
1874 р. у львівському студентському журналі "Друг" під псевдонімом "Джеджалик" уперше з'являються вірші вісімнадцятирічного Івана — "Моя пісня" і "Народна пісня".

Слайд #8

Скінчивши Дрогобицьку гімназію 1875 р., юнак вступає на філософський факультет Львівського університету. Тут він поринає у вир українського суспільного життя, стає членом "Академічного гуртка", знайомиться з М.Павликом та І.Белеєм (з якими довгі роки співпрацюватиме на громадській і редакційній ниві), бере участь у виданні журналу "Друг".
Іван Франко – студент Львівського університету

Слайд #9

Доноси галицьких реакціонерів спричинилися до першого арешту І.Франка та членів редакції журналу «Друг». Після звільнення з тюрми (він просидів у тюрмі майже 8 місяців до суду, а засуджений був на 6 тижнів арешту) І.Франко включається в соціалістичний і робітничий рух Галичини.
У березні 1880 року І.Франко виїжджає в Коломийський повіт. В дорозі письменника вдруге зарештовують.
Франко з товаришами І.Погорецьким та Я. Рошкевичем. Фото 1875р.

Слайд #10

Повернувшись після таких «мадрівок» до Львова, І.Франко бере участь у робітничій газеті «Praca», там же латинськими буквами опублікував І.Франко свій знаменитий вірш «Гімн» («Вічний революціонер»).
Іван Франко, 1881 рік

Слайд #11

У 1881р. починає видання журналу «Світ», у якому від номера до номера друкує повість «Борислав сміється».

Слайд #12

У журналі «Світ» І.Франко друкує ряд своїх революційних поезій, що ввійшли потім у збірку «З вершин і низин. B цей період І.Франко публікує в журналі «Зоря» історичну повість «Захар Беркут».
Журнал “Громадський друг” (“Дзвін”, “Молот”), який видавали Іван Франко та Михайло Павлик у 1878 р.

Слайд #13

В 1886 році в Києві, в колишній колегії Галагана (тепер середня школа № 92) «у позиченому сурдуті» І.Франко обвінчався з курсисткою Ольгою Хорунжинською і повіз молоду дружину до Львова.
1887 року Франко стає співробітником прогресивної на той час польської газети «Кур'єр Львовський». Цього ж року виходить збірка «З вершин і низин».
І. Франко з дружиною. Київ, травень 1886 р.

Слайд #14

В серпні 1889 року в Галичину приїхала група студентів з Pociї. І.Франко вирушив з цією групою у туристську подорож. Австрійська влада побачила в цьому намагання письменника відторгнути Галичину від Австрії і приєднати її до Росії. Зарештований разом з студентами, І.Франко знову просидів у в'язниці десять тижнів і був випущений без суду.
У 1890 р. разом з Павликом Франко організовує українську радикальну партію, органом якої став часопис “Народ”, редагований Франком при співучасті Михайла Драгоманова, Володимира Охримовича, В'ячеслава Будзиновського та інших

Слайд #15

1893 року І.Франко видає друге, доповнене, видання збірки «З вершин і низин».
На останнє п'ятиріччя ХІХ ст. припадають три поетичних збірки І.Франка: «Зів'яле листя» (1896р.), «Мій Ізмарагд» (1898р.) та «Із днів журби» (1900р.).
В цей період І.Франко починає видавати журнал «Житє і слово» (журнал виходив з 1894 по 1897 рік).
Українські журнали, у виданні яких брав участь І. Франко.

Слайд #16

На початку 90-х років виходять збірка поезій «Із днів журби» (1900р.), повість «Перехресні стежки» (1900р.) та інші.
З 1898 року у Львові починає виходити журнал «Літературно-науковий вісник». І.Франко стає одним з найактивніших співробітників журналу.
І. Франко(в центрі) з М. Коцюбинським та В.Гнатюком. Львів, 1905р.

Слайд #17

На революцію 1905 року в Росії І.Франко відгукується своєю знаменитою поемою «Мойсей».
В 1906 році Харківський університет присудив йому почесний ступінь доктора російської словесності, представники Російської Академії наук підносили питання про обрання письменника членом цієї академії.

Слайд #18

В 1906 році виходить його збірка поезій «Semper tiro», в 1907 році – повість «Великий шум», в 1910 році – «Нарис історії українсько-руської літератури до 1890p.». І.Франко пише і друкує статті про О. Герцена (1911р.), О. Пушкіна (1914р.), Т. Шевченка і т.д.
Здоров'я письменника все гіршало. Він виїжджав на лікування в Карпати, був у Києві, в Одесі (1913p.), коли йому ставало легше, знову гарячково брався до роботи. Так, статтю про драму Пушкіна «Борис Годунов» І.Франко написав 1914р., цього ж року написав статтю «Тарас Шевченко» та поеми «Євшан-зілля», «Кончакова слава» і чимало поезій.

Слайд #19

У 1915 році здоров'я письменника різко погіршало (захворювання "не зовсім благородне"). Весною 1916 року хворий письменник переїхав до свого будинку у Львові. Незважаючи на хворобу, Франко інтенсивно працював над журналом «Літературно-науковий вісник».
Він склав заповіт 9 березня 1916 року, в якому всю свою рукописну спадщину і бібліотеку просив передати Науковому Товариству імені Т.Г.Шевченка.
28 травня 1916 року Іван Якович Франко закрив навіки свої світлі стомлені очі.

Слайд #20

31 травня 1916 року труна з тілом Франка була тимчасово поставлена в орендованому склепі. Лише через десять літ, 1926 року, останки Франкові були перенесені на вічний спочинок у могилу на Личаківському кладовищі. На могилі письменника був споруджений пам'ятник: висічену на камені фігуру робітника-каменяра,яку можна побачити і тепер у Львові,на личаківському кладовищі.

Слайд #21

"Іван Франко - це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості"

Максим Рильський