Презентація на тему «Олесь Гончар» (варіант 4)

Олесь Гончар “Людина і зброя”
Скрегоче залізом округа, Смертю повітря фурчить. Я знаю той ступінь напруги, Коли вже ніщо не страшить. 
О. Гончар

Визначним явищем прози про війну став роман О.Гончара «Людина і зброя» (1960 р.), в якому письменник воскрешає трагічні події 1941 р., правдиво відтворює складну, тривожну атмосферу перших місяців війни, : показує героїзм і мужність людей в обороні своєї Вітчизни.
Головна із загальнолюдських проблем сучасності , винесена у заголовок твору. Людина і зброя. Ця проблема розв'язується романістом у найрізноманітніших аспектах, зачіпає долю буквально кожного з персонажів — головних і епізодичних, звучить у численних філософських та публіцистичних відступах.
Роман має виразну антивоєнну спрямованість.
У 1962 році Олесеві Гончару присуджено Шевченківську премію за роман «Людина і зброя».
 

Роман Олеся Гончара «Людина і зброя» — це яскравий художній документ років війни, в якому письменникові вдалося відтворити злет патріотичного духу свого народу, загартування їхніх душ на війні як важкому випробуванні. Проблематика роману складна і багатоаспектна.
Письменник розкриває саму сутність війни, створюючи образ руйнівної сили; глибоко розкриває проблему вибору перед якою стає молода людина на війні, підносить красу кохання, яке незнищенне навіть у страшні історичні часи. Показуючи жахи війни, викриваючи злочинність розбійницького нападу гітлерівців, письменник кожним образом, кожним епізодом пристрасно протестує проти і кривавої бійні, підкреслює, що людина і смертоносна зброя не сумісні. Весь роман сприймається як гнівне осудження безглуздості воєн з їх смертоносною зброєю.
Дослідники творчості Олеся Гончара справедливо вважають лірико-філософський роман «Людина і зброя» новим кроком у творчій еволюції письменника, новаторським твором як за змістом, так і за формою. 

Отже, головна думка роману — зберегти людяність, не дати можливості зачерствіти душі. Олесь Гончар обвинувачує як загальнолюдське зло, так і антиморальні прояви окремих людей, вважаючи, що найменша підлість може згодом перерости у велику біду, і здатна призвести до трагедії багатьох людей або навіть народів. Письменника турбує не тільки доля рідної України, а й доля всього людства. Устами своїх героїв він гнівно засудив війни і все те зло, яке вони приносять людству. 

Герої роману
Герої роману — студенти-добровольці Колосковский, Степура, Лагутин, комісар Лещенко, рядовий  Цоберябой  і  їхні товариші, що   потрапили  в  найважчі життєві обставини. “На нашу Батьківщину раптово напали фашисти, радянські війська відступають, несучи величезні втрати. Зброї мало, не вистачає продовольства, людей, але, незважаючи ні на що, країна пручається, наносячи величезний збиток ворогу.”
Вони вірять, що коли-небудь настане день і вони от так само безжалісно будуть зневажати ворога, знищувати його міста, поливати його землю його ж кров'ю. Роман починається дивно мирно й спокійно. «Ще ніхто нічого не знає. Ще всі, як було. Ще, розбрівшись із самого раннього ранку по пареннях і бібліотекам, забравшись у спустілі аудиторії факультетів, схилилися над конспектами студенти — готуються до останніх іспитів». Тривожно повторюється слово «ще», як би пророкуючи величезну трагедію, катастрофу цього спокійного мирка.

Головний герой роману
Головний герой роману — Богдан Колосковский. Гарний юнак з фігурою спортсмена, відважний, що має найбільшу витримку, що допоможе пройти йому крізь багато труднощів. У Богдана своя трагедія — його батько був репресований. Богдан не визнає за батьком провини, він ніколи від нього не відречеться. Через цього нього виключили з комсомолу. І от тепер, після оголошення надзвичайного стану, він хоче йти добровольцем на фронт, але комісія не бере його заяву. Він чує слова: «Іди, продовжуй учитися. Нам ти не потрібний». Це крах для Богдана. Але один військовий, як би поверя в його бажання воювати, поверя в його силу, прийняв його заяву. І от Богдан зі своїми товаришами попадає в студбат, про яке усе ще почують. Перше своє завдання він виконав успішно. Відразу ж на фронті він виявив себе із кращої сторони, убивши німецького снайпера.

Пошуково-дослідницька робота
Художньо відтворюючи життя, О.Гончар відоокремлює в ньому два протилежні полюси: прекрасне й потворне.Дамо визначення цим категоріям.Прекрасне – найвища цінність життя, вияв вселенської гармонії, дає людині відчуття естетичної насолоди.Потворне –  це ті явища, що порушують наші уявлення про прекрасне, про красу стосунків між людьми, явища, які дисгармонізують світ.
Визначимо у романі зразки обох категорій і складемо схему-дзеркало “Прекрасне – потворне”

Прекрасне
Потворне
Людина
Зброя
Любов до Батьківщини
Недовіра, підозріливість
Любов Тані і Богдана
Репресії
Любов Мар'яни і Славка
Голодомор
Любов Наталки і Спартака
Бездарність, бездушність наказів Дев'ятого
Дружба між студентами
Смерть і страждання людей
Героїзм, мужність солдатів у боях за Батьківщину;
Боягузтво, дезертирство Гладуна і Храпка
Прагнення допомогти людині у складній ситуації
Злодіяння фашизму
Людяність, милосердя
Війна
Довір'я у стосунках
Мирна творча праця