Презентація на тему «Поет національної честі»

«Поет національної честі»
Маловідомі сторінки
біографії “Кобзаря”

«Поети невтомно в майбутнє ідуть,Широка відкрита їм траса,А я собі вибрав занедбану путь –Назад до Тараса.Повсюди розквітли модерн і абстракт,Епохи нової окраса,А я повернув на покинутий тракт,Іду до Тараса.Поети для премій складають вірші,Потрібні їм слава і каса,А я просто так – від душі до душі,Назад до Тараса…»

Тарас Григорович Шевченко 
( 9.03.1814 с.— 10.03.1861 ) —
український поет, письменник,
художник, громадський діяч,
філософ,  політик, фольклорист,
етнограф, історик, з точки зору
багатьох українців — людина,
яка присвятила своє життя
збереженню і поширенню самобутньої народної
мудрості тісно пов'язаній з стародавньою
православною козацькою культурою і звичаями
України.

Тарас Шевченко – географ – дослідник
Одна з найбільш маловідомих сторінок біографії великого Kобзаря - участь в Аральскій географічній експедиції 1848-1849 років.

Експедицію організовував капітан-лейтенант флоту Олексій Іванович Бутаков. В Оренбурзі  Бутаков звернувся до генерала В.А. Обручева з проханням включити до складу експедиції рядового Шевченка як художника, бо за відсутності фотографій успіх її залежав би від того, як вона наочно оформлена.  Також це б дозволило Шевченку малювати, писати і позбавило б його труднощів солдатської служби. Вирішити це питання було не просто, бо Тарас Григорович в солдати відправлений з власноручним приписом Миколі І : „Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать”.
О.І. Бутаков (19 .02. 1816 —
10 .07.1869)
Микола І (6.07.1796 — 2 .03. 1855)

 З 5 травня 1848 року Тарас Григорович - художник-дослідник Аральської географічної експедиції. Про це радісно повідомляє у листі  А. Лизогубу: „Я тепер веселий йду на оте нікчемне море Аральське. Не знаю, чи вернуся тілько!.. А йду, їй-богу веселий”. А небезпека для учасників експедиції дійсно була: в степу загроза захворіти холерою чи чумою, потонути в бурхливому недослідженому морі, загинути в сутичці. Південне узбережжя Аралу входило у Хивинське ханство, вороже до Рорсійської імперії.
Аральське море
Д.А. Лизогуб (1850 - 10.08.1879)

 Тарас Шевченко нарешті скинув ненависний йому солдатській мундир і, за свідченням очевидців, ходив у парусиновій сорочці і шараварах, а зимою - у чорному сюртуку і драповому пальті. Про це пише О.І. Макшеєв, заступник начальника експедиції. З ним Тарас Григорович найбільше подружився, і під  час сухопутної подорожї жив разом в одному наметі - „джоламейці”. Ось що згадує Макшеєв у своїх спогадах: „Шевченко был весел и по-видимому очень доволен раздольем степи и переменного своего положения. Походная обстановка его нисколько не тяготила». На привалі поет жартівливо звертався до Макшеєвого денщика зі словами: „Дай, братец, квасу со льдом, ты знаешь, что я не так воспитан, чтобы пить голую воду».
О.І. Макшеєв

   Через три місяці, з 30 липня 1848 року починається морська частина експедиції. На шхуні „Kонстантин” було двадцять сім чоловік і з них чотири офіцери. Шевченко плаває на кораблі у офіцерській каюті.
    Тарас Григорович багато малює: пейзажи, портрети. Збереглось понад сто робіт. Натхненно пише. На цей період припадає основна частина його письменної творчості в засланні.
Шхуна „Kонстантин”
Автопортрет

Мис Бай-Губек. Акварель (20.08.1484)
Пожежа в степу. Акварель (12.05.1848)

З приходом весни експедиція продовжувала дослідження моря, аж до 22 вересня 1849 року. Звіт Аральської географічної експедиції був гідно оцінений великими географами О. Гумбальдом і В.Семеновим Тянь-Шанським. Німецький учений, ознайомившись з ним, написав: „Це істинно відкриття в географії”. Семенов Тянь-Шанський, підсумовуючи результати досліджень, підкреслив, що її успіх був би неможливий без чудових іллюстрацій Т.Г.Шевченка.

Дякую за увагу!