Презентація на тему «Магнітний запис інформації» (варіант 3)

Магнітний запис інформації

Магнітний запис інформації, спосіб запису електричних сигналів на шарі оксиду заліза чи іншому магнітному матеріалі, нанесеному на тонку пластикову стрічку.

Електричний сигнал з мікрофона подається на електромагнітну головку, яка намагнічує стрічку відповідно до частоти й амплітуді вихідного сигналу. Імпульси можуть бути звуковими (звукозапис), візуальними (відеозапис) або нести інформацію (для комп'ютера).

При програванні стрічка пропускається через ту ж, або іншу головку, магнітні сигнали перетворюються в електричні, котрі потім підсилюються при відтворенні.

Історія
Роком народження магнітного запису вважається 1898 рік, коли датський фізик Поульсен Вальдемар вперше здійснив магнітний запис звуку на стальну дротину. Свій винахід В.Паульсен назвав телеграфоном, через те що пристрій був призначений для роботи разом з телефоном для виконання функцій, схожих до функцій сучасного автовідповідача. В 1928 році в США був запатентований носій магнітного запису у вигляді гнучкої стрічки на паперовій основі з нанесеним на неї робочим шаром - магнітним порошком.

Тільки в 1935 році німецька фірма AEG розробила пристрій для запису та відтворення аудіосигналу, який отримав назву магнітофон. Робочий шар магнітофонної стрічки складався із штучно створеного порошку - мікрочастинок окису заліза -Fe2O3. Основа стрічки була вже не паперова, а із діацетилцелюлози. Але почалася ІІ світова війна, і тільки в 1948 році фірма Ampex почала промисловий випуск побутових аудіомагнітофонів.

Але, крім звуку, треба було записувати та відтворювати відеоінформацію: післявоєнний період - це час широкого впровадження телевізорів. В 1951 році компанія ЗМ продемонструвала можливість магнітного відеозапису, а в 1956 році фірма Ampex виготовила перший відеомагнітофон.

В тому ж 1956 році фірма IBM використала магнітний запис для обчислювальної техніки - створила пристрій на жорсткому магнітному диску (ЖМД) ємністю 5 Мегабайт. Вага цього пристрою - 1 тонна, вартість - 50 тис. доларів. До речі: якщо вартість 1 Мбайта на першому ЖМД складала 10 тис. доларів, то сучасні ЖМД ха-рактеризує вартість 1 Мбайта в 0.04 долара.

Помітними етапами в розвитку апаратури магнітного запису були випуски в 1963 році фірмою Phylips аудімагнітофона на компакт-касеті, а в 1973 році - гнучкого магнітного диску (флоппі-диску) для комп`ютера.

Магнітний запис заснований на властивості феромагнітних матеріалів намагнічуватися при дії на них магнітного поля і зберігати залишкову намагніченість після припинення його дії.

 Запис сигналів на магнітну стрічку.
При підключенні головки запису до підсилювача через її обмотку проходить змінний струм, викликаючи появу в осерді змінного магнітного потоку. В області робочого зазору головки відбувається випучування магнітних силових ліній. Магнітне поле зосереджене над робочим зазором головки, діє на маг-нітну стрічку, утворюючи в її робочому шарі залишкову намагніченість. 

Робочий шар стрічки намагнічується то в одному, то іншому напрямку, утворюючи повздовжню сигналограму. Робочий шар стрічки з такою сигналограмою представляє собою немовби сукупність елементарних постійних магнітів, ширина яких дорівнює ширині сигналограми, а довжина – половині довжини хвилі запису 

Стирання сигналограми
Процес стирання необхідний для підготовки магнітної стрічки до запису. Існують способи стирання магнітного запису розмагнічуванням або намагнічуванням до насичення. В звуковому і телевізійному мовленні використовують перший спосіб.

Проходячи повз робочий зазор стираючої головки, ділянка магнітної стрічки потрапляє під дію інтенсивного змінного симетричного магнітного поля, яке змінюється з високою частотою. При віддаленні ділянки стрічки від зазору ГС магнітне поле плавно спадає до нуля. В результаті дії такого поля в робочому шарі магнітної стрічки руйнується упорядкована структура орієнтації доменів, яка була викликана дією поля запису. Домени орієнтуються хаотично, залишкова намагніченість стає рівною нулю і до головки запису магнітна стрічка приходить розмагніченою.

Перевага Магнітно запису полягає в простоті апаратури, моментальної готовності запису, практичної незношуваності сигналограмми і можливості багаторазового використання носія. До недоліків М. з. відносяться її невидимість, що в деяких випадках (наприклад, в звуковому кіно ) утрудняє монтаж сигналограмми, спотворення інформації із-за відносно великих шумів, що виникають від магнітної і механічної неоднорідності носія . Копії магнітних сигналограмм виготовляються або перезаписом (інколи на підвищеній швидкості), або контактним копіюванням в тепловому і магнітному полі. Основним напрямом розвитку М. з. є вдосконалення носія з метою підвищення щільності запису і збільшення її достовірності.