Презентація на тему «Видатні хіміки Росії»

Видатні хіміки Росії
Виконали учениці 33-ї групи
Українського гуманітарного ліцею
КНУ імені Тараса Шевченка
Клименко Катерина
Кривошей Маргарита
Кулішова Інна
Мудрієвська Анастасія

Менделєєв Дмитро Іванович
(1834-1907 рр.)

У 1854–1856 роках Дмитро Менделєєв досліджував явища ізоморфізму
У 1859 р. він сконструював пікнометр
У 1860 р. він відкрив «температуру абсолютного кипіння рідин», або критичну температуру.
У 1869 р. Менделєєв відкрив періодичний закон хімічних елементів і до 1871 році написав класичну працю "Основи хімії".
У 1865–1887 р. Менделєєв створив гідратну теорію розчинів, розвинув ідеї про існування сполук змінного складу.
У 1874 р. знайшов загальне рівняння стану ідеального газу, що включає частковість залежність стану газу від температури, виявлену у 1834 році фізиком Клапейроном (рівняння Клапейрона-Менделєєва).
У 1880 р. він висунув ідею підземної газифікації вугілля.
Менделєєв займався питаннями хімізації сільського господарства, пропагував використання мінеральних добрив, зрошення посушливих земель
Спільно з Чельцовим у 1890–1892 р.р. брав участь у розробці бездимного пороху.
Менделєєв є автором низки робіт з метрології: він створив точну теорію ваг, розробив найкращі конструкції коромисла і аретира

Марковніков Володимир Васильович
(1837-1904 рр.)

Володимир Васильович Марковніков
Біографічні дані:
Закінчив у 1860 році Казанський університет; з 1862 року читав там же лекції (з 1869 року професор).
У 1865 він захистив магістерську дисертацію "Про ізомерії органічних сполук", у якій вперше показав існування ізомерії серед насичених (жирних) кислот. Йому вперше вдалося синтезувати ізомасляну кислоту (разом з Емілем Ерленмейером).
Взимку 1867 Марковніков брав участь у I з'їзді російських природодослідників і лікарів. Він був одним із організаторів Російського хімічного суспільства (1868).

У докторській дисертації "Матеріали з питання про взаємний вплив атомів у хімічних сполуках" (1869) на основі поглядів Бутлерова Марковніков встановив ряд закономірностей, що стосуються реакцій заміщення, приєднання і розщеплення (зокрема, правило Марковнікова) .
З 1873 року - професор Московського університету, став автором досліджень у сфері теорії хімічної будови нафти.
З 1880 Марковников почав досліджувати кавказькі нафти. . Він відкрив і вивчив вуглеводні нового класу, названі ним нафтенами, виділив з нафти ароматичні вуглеводні і виявив їх здатність давати з вуглеводнями інших класів Азеотропні суміші.
У 1900 році за заслуги у вивчення нафти Марковників був нагороджений золотою медаллю на Паризькому нафтовому конгресі
У 1901 з ініціативи Марковникова було видано «Ломоносовский сборник», присвячений історії хімії у Росії.

Відкриття і досягнення:
1869р. - Сформулював правила про направлення течії реакцій приєднання, відщеплення і заміщення, а також ізомеризації в залежності від хімічної будови речовини, які зараз відомі як правило Марковнікова.
1879р. - Спільно з Г. О. Крестовніковим вперше здійснив синтез циклобутандікарбонової кислоти.
1883 -Відкрив новий клас органічних сполук -нафтени
1889- Вперше отримав суберон (гептаметиленкетон)
 C8H14O4 = C7H12O + CO2 + H2O

Ломоносов Михайло Васильович
(1711-1765 рр.)

Виклав (1741-1750 р.р.) Основи свого корпускулярного (атомно-молекулярного) вчення, що отримав розвиток лише через сторіччя
Висунув (1744-1748 р.р. ) кінетичну теорію теплоти
У дисертації «Про дії хімічних розчинників взагалі» (1744) Ломоносов дійшов висновку у тому, що розчинення металів в кислоті здійснюється з допомогою тиску повітря.
Відкрив закон про збереження матерії, точніше - ваги і руху
У роботі "Про ставлення кількості матерії і ваги" (1758) і в "Роздумах про твердість і рідини тіл" (1760) відкритий Ломоносовим "загальний природний закон" отримав повне обгрунтування
Став родоначальником нової науки - фізичної хімії.
Ломоносов досліджував явища кристалізації з розчинів, залежність розчинності від температури та інші явища.

Данілевський Олександр Якович
(1838-1923 рр.)

Данілевський Олександр Якович
(1838-1923 рр.)

Лебедєв Сергій Васильович
(1874-1934 рр.)

Біографічні дані:
Народився в 1874 році в сім'ї священика на околиці міста Любліна. 1895 року майбутній приїжджає в Санкт-Петербург для вступу до Петербурзького університету.
Під керівництвом професора Фаворського виконав дипломну роботу "Дослідження тріхлорметіл-о-метоксіфенілкарбінола" (1897-1899рр).
У 1899 році за участь у студентських заворушеннях Лебедєв був заарештований і майже на рік висланий із міста.
З 1908 року С.В. Лебедєв почав систематичні дослідження в області полімеризації ненасичених вуглеводнів, що містять у своїй структурі два подвійні зв'язки. 

В 1926 році Вища рада народного господарства СРСР оголосила міжнародний конкурс на розробку промислового отримання синтетичного каучуку; кращим був визнаний розроблений Лебедєвим процес - отримання натрій-бутадієнового каучуку з етилового спирту. Вихідною речовиною для одержання штучного каучуку за способом С. В. Лебедєва служить ненасичений вуглеводень з двома подвійними зв'язками бутадієн  (дивініл) CH2=CH—CH=CH2.
У  1931 році Лебедєв "за особливо видатні заслуги по вирішенню проблеми отримання синтетичного каучуку" був нагороджений орденом Леніна.
У різні роки академік Лебедєв працював у Військово-медичній академії, Ленінградському технологічному інституті, Ленінградському державному університеті,  , був професором Жіночого педагогічного інституту.

Семенов Микола Миколайович
(1896-1986 рр.)

Перші роботи Семенова присвячені іонізації атомів і молекул, процесам конденсації і абсорбції, електриці і електротехніці.
У 1921 Семенов (спільно з П. Л. Капіцею) запропонував схему досліду з дії магнітного поля на пучок магнітних частинок (відомий як дослід Штерна — Герлаха).
З 1926 інтереси ученого зосередилися на кінетиці газофазних реакцій, процесах горіння і вибуху.
У 1928 Семенов сформулював теорію т.зв. ланцюгових хімічних реакцій. 
Семенов був єдиним російським хіміком, що отримав Нобелівську премію.
У 1963 учений відкрив ланцюгові реакції з енергетичним розгалуженням. 
У 1928 Семенов сформулював критичні умови теплового вибуху, під його керівництвом були виконані дослідження із застосування теорії горіння до практичних проблем вибухових процесів.

Зінін Микола Миколайович
(1812-1880 рр.)

Перший президент Російської фізико-хімічної спілки (1868–1877).
Зінін вперше отримав бензоїн.
1842 року відкрив реакцію відновлення ароматичних нітропохідних (Реакція Зініна). 
1845 р. він відкрив перегруповування гидразобензолу під дією кислот — «бензидинове перегруповування». 
1854–1855 Зінін описав відкриті їм уреїди (похідні сечовини), синтезував «летюче гірчичне масло» .
Досліджував похідні радикалу алліла, синтезував алліловий спирт. 
У 1861 Зінін повідомив про наявність водню в органічних сполуках. У 1863 Зінін описав нітробензіл, в 1864 — дію соляної кислоти на азобензід, в 1866 — дію їдкого калію на бензоїн за відсутності повітря; отримав лепіден (тетрафенілфуран).
Зінін розробив найпрогресивніший метод синтезу нітрогліцерину.

Бутлеров Олександр Михайлович
(1828-1886 рр.)

Бутлеров Олександр Михайлович
(1828-1886 рр.)

Дякуємо за увагу!