Презентація на тему «Формування сонячної системи»
364
Слайд #1
Формування сонячної системи
Слайд #2
Теорія, яка розглядає походження Сонячної системи, повинна пояснювати такі факти:
1) орбіти всіх планет лежать практично у площині сонячного екватора;
Закономірності будови Сонячної системи
1) орбіти всіх планет лежать практично у площині сонячного екватора;
Закономірності будови Сонячної системи
Слайд #3
2) планети рухаються навколо Сонця по орбітах, близьких до кола;
Слайд #4
3) напрямок обертання планет навколо Сонця однаковий для всіх планет;
Слайд #5
4) Середня відстань планет від Сонця (окрім Нептуна і Плутона) підлягає правилу Тиціуса-Боде;
Правило Тиціуса — Боде - формула, яка приблизно описує відстань між планетами та Сонцем (середні радіуси орбіт).
Правило Тиціуса — Боде - формула, яка приблизно описує відстань між планетами та Сонцем (середні радіуси орбіт).
Слайд #6
5) 99.86% маси Сонячної системи припадає на Сонце і лише 0,14% на планети.
Слайд #7
Історія
Протягом трьох останніх століть висловлювалися різні гіпотези, як виникла Сонячна система, але всі вони мали один недолік – добре пояснюючи одну частину фактів, вони не пояснювали інших.
Протягом трьох останніх століть висловлювалися різні гіпотези, як виникла Сонячна система, але всі вони мали один недолік – добре пояснюючи одну частину фактів, вони не пояснювали інших.
Слайд #8
Наприклад, гіпотеза Лапласа, що припускала виникнення планет із розжареної туманності, не змогла пояснити особливотсі розподілу моменту кількості руху між планетами і Сонцем.
Слайд #9
На сьогодні найбільш ймовірним видаєтьсі варіант, за яким планети утворились із того ж газово-пилового диска, що й Сонце (О.Ю.Шмідт).
Слайд #10
Й справді. Спостережені дані підтверджують, що навколо молодих зір головної послідовності є навколозоряні пилові оболонки дисковидної форми, які утворилися разом із зорею під час формування.
Слайд #11
Планетезималь – небесне тіло на орбіті навколо зорі, що утворюється при осіданні на ньому менших об'єктів та частинок протопланетного диску.
Утворення планетезималей тривало десятки тисяч років. Подальше об'єднання їх у планети – набагато довший процес.
Утворення планет
Утворення планетезималей тривало десятки тисяч років. Подальше об'єднання їх у планети – набагато довший процес.
Утворення планет
Слайд #12
Планетезималі мали власні швидкості з випадковим розподілом напрямків. Вони зіштовхувались, дробились, і тільки найбільші збільшували свої маси за умови, що швидкість зіткнення не перевищувала 1м/с.
Слайд #13
Чим більша стає планетезималь, тим сильніша її гравітація, тим інтенсивніше вона поглинає малих сусідів. Коли маса стає рівній масі Місяця, гравітація збільшується на стільки, що починає відхиляти оточуючі тіла. Так виникають зародки планет.
Слайд #14
Чим більша стає планетезималь, тим сильніша її гравітація, тим інтенсивніше вона поглинає малих сусідів. Коли маса стає рівній масі Місяця, гравітація збільшується на стільки, що починає відхиляти оточуючі тіла. Так виникають зародки планет.
Слайд #15
Внутрішню частину Соняної системи утворили планети земної групи. Їхній ріст відбувався за рахунок кам'янистих частинок і тіл, що містили в собі різні метали. Сонячним вітром було розвіяно основну масу газів із зони планет земної групи.
Слайд #16
Проте планети-гіганти Юпітер і Сатурн встигли увібрати в себе достатню к-сть газів. Причому спочатку у них утворилися ядра із кам'янистих і льодових планетезималей, а потім поверх нарощувалися воднево-гелієві оболонки.
Слайд #17
Формування найдальшої планети Плутон ще не завершене. І ніколи не завершиться, оскільки взаємні зіткнення значно зменшились через збурюючу дію Урана і Нептуна.
Слайд #18
Венера і Уран мають особливе обертання, оскільки пережили зустріч з дуже масивними планетезималями. Енергії зіткнення вистачило для того, щоб Уран “покласти на бік”, а у Венери змінити напрямок обертання.
Слайд #19
Дякую за увагу!!!
