Презентація на тему «Наднові зорі» (варіант 2)

Наднові зорі

Наднова — це катастрофічна перебудова внутрішньої структури зорі.
У V ст. н. є. китайські хроніки зафіксували появу на небі зорі-гості, яка сяяла настільки яскраво, що її було видно навіть удень.

Світність такої зорі може збільшитися в десятки мільйонів разів, а спалах триває кілька днів або тижнів. Усі нові та наднові, що спалахують, входять до складу тісних подвійних систем, де одним із компонентів є білий карлик. На його поверхню натікає речовина від другого компонента системи, багатого на Гідроген. Після нагромадження критичної маси відбувається термоядерний вибух.

Загалом спалахи наднових зір — явище достатньо рідкісне за земними масштабами. У гігантській галактиці вони спостерігаються з частотою одна за кілька десятків років. Усього за другу половину XX століття спостерігалося близько 1000 спалахів.

Повна кількість енергії, випромінена зорею за час спалаху, наближається до кількості сонячного випромінювання за мільярд років . Енергії, що звільнилася при спалаху наднової, досить для того, щоб розсіяти в просторі всю речовину зірки масою, сумірною з масою Сонця.

Наднові зорі діляться на два типи.
Основні відмінності між ними полягають у спектрі випромінювання і кривій блиску (залежність потужності випромінювання від часу). Крім того, наднові І типу спостерігаються у всіх галактиках, а наднові II типу — тільки в спіральних галактиках.

Наднові залишають на небі помітні сліди, які можуть спостерігатися із Землі. Оболонки, викинуті при вибуху, рухаються зі швидкістю близько 10 тис. км/с. При цьому вони взаємодіють із середовищем, наслідком чого є виникнення безлічі ефектів, що спостерігаються сучасними засобами астрономії. В окремих випадках можна спостерігати і самі оболонки.

Залишки спалаху наднових:
Пульсари
Туманності

Першим космічним об'єктом, ототожненим із надновою, була Крабоподібна туманність. У 1928 році Хаббл довів, що вона є залишком зорі, що спалахнула в 1054 році в сузір'ї Тельця. Цілком збігалися координати двох об'єктів, а екстраполяція власних рухів волокон туманності показала, що близько 900 років тому кутові розміри її були настільки малими, що на небі вона виглядала тільки точкою.

Крабоподібна туманність є радіоджерелом, рентгенівським джерелом, усередині неї знаходиться короткоперіодичний пульсар. Оптичне світіння Крабоподібної туманності має яскравий безперервний спектр. Крім того, вона випромінює ще спектральні лінії. їхнім джерелом є мережа волокон, що розширюється зі швидкістю більше 1000 км/с.

У центральній частині туманності був виявлений пульсар — нейтронна зоря з періодом 0,033 с.
Пульсар у Крабоподібній туманності випромінює не тільки радіохвилі, але й оптичні й рентгенівські кванти. Оптичний об'єкт, що спостерігається в її центрі, є саме пульсаром, що підтверджується періодичністю його оптичного випромінювання, період якого точно дорівнює періодові радіопульсара. Тривалі спостереження показали, що пульсари є залишками спалахів наднових зір. На сьогодні відомо більше 400 пульсарів.

Виконала учениця 11-А класуСЛИВКА ОЛЕНА