Презентація на тему «Еволюційне вчення Чарльза Дарвіна»

Еволюційне вчення Чарльза Дарвіна

Чарльз Роберт Дарвін— англійський науковець, що створив теорію еволюції і запропонував разом з Альфредом Расселом Воллесом принципи природного добору. Після досліджень у Південній Америці і на Галапагоських островах, де він був під час кругосвітньої подорожі на кораблі «Бігль» 1831–1836, Дарвін опублікував книгу «Походження видів шляхом природного добору», в якій пояснював еволюційний процес принципами природного й статевого добору. Його теорія викликала жорстокі суперечки, оскільки суперечила Книзі БуттяБіблії.

Основні положення еволюційного вчення Ч.Дарвіна
Всі види живих істот, що населяють Землю, ніколи і ніким не були створені.
Виникнувши природним шляхом, види повільно і поступово перетворювалися й удосконалювалися відповідно до навколишніх умов.

Факторами створення сортів і порід є спадкова мінливість і штучний відбір.

Боротьба за існування - складні й різноманітні стосунки організмів між собою і з умовами зовнішнього середовища. Неминучість боротьби за існування випливає з протиріччя між здатністю організмів до необмеженого розмноження і обмеженістю життєвих ресурсів.

Наслідком боротьби за існування є природний добір - виживання найбільш пристосованих особин. Природний відбір зберігає особин з корисними в даних умовах середовища спадковими змінами і усуває особин, що не мають цих змін.

Природний відбір викликає розбіжність (дивергенцію) ознак всередині виду і може призвести до видоутворення.

Здатність організмів виживати в боротьбі за існування не обов'язково пов'язана з більш високою організацією, тому поряд з високоорганізованими формами життя існують і низькоорганізовані.

Три періоду розвитку Дарвінізму
Історичні етапи подальшого розвитку еволюційного вчення Ч. Дарвіна: Перший період - романтичний (друга половина XIX ст.), Коли еволюційне вчення здобуло перемогу над метафізичним підходом, що дало поштовх до розвитку нових галузей науки: еволюційної палеонтології, екології, біоценології, еволюційної ембріології і т. д.

Другий період - « заперечення» (кінець XIX - початок XX в . ) , Коли були « перевідкриття » закони Менделя . Становлення і розвиток генетики призвело до протиставлення її дарвінізму . У цей час еволюційне вчення продовжувало розвиватися , а теорія природного відбору стала піддаватися жорсткій критиці . Цій теорії були протиставлені інші : мутационная , хромосомна , міграційна , гібридизаційним , які стверджували , що види утворюються не поступово - еволюційно , а стрибкоподібно - революційно . Автором мутаційної теорії був голландський учений Г. де Фриз , хромосомної - американський вчений Т. Морган .

Третій період - розробка синтетичної теорії еволюції. Початком його слід вважати 1926 р., коли радянський вчений С. С. Четвериков сформулював основні положення популяційної генетики і з'єднав дарвінізм з сучасною генетикою. На цій базі сформувалося сучасне вчення про мікроеволюції .
Основні положення синтетичної теорії еволюції:
Вид складається з безлічі морфологічно , біохімічно , екологічно та генетично відмінних , але репродуктивно чи не ізольованих одиниць - популяцій і підвидів.
Обмін алелями можливий лише всередині виду , вид являє собою генетично цілісну і замкнуту систему.
Матеріалом для еволюції служать зміни спадковості - мутації , за допомогою статевого розмноження мутації поширюються всередині популяції.

Основні положення синтетичної теорії еволюції
Мутаційний процес, хвилі чисельності, дрейф генів, ізоляція - фактори постачальники матеріалу для відбору - носять випадковий і ненаправлений характер.
Єдиний спрямовує чинник еволюції - природний відбір.
Найменша еволюційна одиниця - популяція, а не особина.
Еволюція носить дивергентний характер, тобто один таксон може стати предком кількох дочірніх таксонів.