Презентація на тему «Життя в архейську еру»
389
Слайд #1
життя в архейську еру
Слайд #2
Продолжительность
Архей, архейська ера – геологічний еон. За верхню межу архея прийнято час біля 2,5 млрд. років тому (±100 млн. років). За нижню межу, приблизно – 3,8-4 млрд. років тому. Тривалість архею приблизно 1,5 млрд. років.
Архей, архейська ера – геологічний еон. За верхню межу архея прийнято час біля 2,5 млрд. років тому (±100 млн. років). За нижню межу, приблизно – 3,8-4 млрд. років тому. Тривалість архею приблизно 1,5 млрд. років.
Слайд #3
Періоди Архейської ери:
Еоархей
Палеоархей
Мезоархей
Неоархей
Еоархей
Палеоархей
Мезоархей
Неоархей
Слайд #4
Клімат і середовище
Активна вулканічна діяльність. Анаеробні (безкисневі) умови життя в мілководному древньому морі. Розвиток кисневмісної атмосфери.
Активна вулканічна діяльність. Анаеробні (безкисневі) умови життя в мілководному древньому морі. Розвиток кисневмісної атмосфери.
Слайд #5
Розвиток органічного світу
В архейській ері виникли перші живі організми. Вони були гетеротрофами і в якості їжі використовували органічні сполуки «первинного «бульйону». Першими жителями нашої планети були анаеробні бактерії. Найважливіший етап еволюції життя на Землі пов'язаний з виникненням фотосинтезу, що обумовлює поділ органічного світу на рослинний і тваринний. Першими фотосинтезуючими організмами були прокаріотичні (доядерні) ціанобактерії і синьозелені водорості. З'явилися потім і еукаріотичні зелені водорості, що виділяли в атмосферу з океану вільний кисень, сприяючи виникненню бактерій, здатних жити в кисневому середовищі.
В архейській ері виникли перші живі організми. Вони були гетеротрофами і в якості їжі використовували органічні сполуки «первинного «бульйону». Першими жителями нашої планети були анаеробні бактерії. Найважливіший етап еволюції життя на Землі пов'язаний з виникненням фотосинтезу, що обумовлює поділ органічного світу на рослинний і тваринний. Першими фотосинтезуючими організмами були прокаріотичні (доядерні) ціанобактерії і синьозелені водорості. З'явилися потім і еукаріотичні зелені водорості, що виділяли в атмосферу з океану вільний кисень, сприяючи виникненню бактерій, здатних жити в кисневому середовищі.
Слайд #6
Флора и фауна
В архейських відкладів відсутня скелетна фауна, яка служить основою для побудови стратиграфічної шкали фанерозою, тим не менш різноманітних слідів органічного життя тут досить багато.
Тваринний світ архею значно біднішими, ніж рослинний. Окремі вказівки на знаходження в породах архею залишків тварин належать до об'єктів, які, мабуть, мають неорганічне походження або є продуктами вилуговування строматолітів
В архейських відкладів відсутня скелетна фауна, яка служить основою для побудови стратиграфічної шкали фанерозою, тим не менш різноманітних слідів органічного життя тут досить багато.
Тваринний світ архею значно біднішими, ніж рослинний. Окремі вказівки на знаходження в породах архею залишків тварин належать до об'єктів, які, мабуть, мають неорганічне походження або є продуктами вилуговування строматолітів
Слайд #7
Вывод
1 Життя виникло на Землі з синтезованих абіогенним шляхом органічних молекул.
2. В архейську еру, на межі з протерозоєм, виникненням перших клітин було покладено початок біологічної еволюцї.
1 Життя виникло на Землі з синтезованих абіогенним шляхом органічних молекул.
2. В архейську еру, на межі з протерозоєм, виникненням перших клітин було покладено початок біологічної еволюцї.
Слайд #8
Еоархей
Еоархей - нижній період архейської ери, що охоплює часовий інтервал від 4 до 3,6 мільярда років тому. Примітний еоархей тим, що є часом утворення гідросфери і виявлення передбачуваних залишків перших прокаріотів, строматолітів і найдавніших гірських порід. На самому початку архейської ери води на Землі було мало, замість єдиного океану існували лише розрізнені мілководні басейни. Температура води досягала 70-90° C, що могло спостерігатися лише в разі існування у Землі того часу щільної вуглекислотної атмосфери.
Еоархей - нижній період архейської ери, що охоплює часовий інтервал від 4 до 3,6 мільярда років тому. Примітний еоархей тим, що є часом утворення гідросфери і виявлення передбачуваних залишків перших прокаріотів, строматолітів і найдавніших гірських порід. На самому початку архейської ери води на Землі було мало, замість єдиного океану існували лише розрізнені мілководні басейни. Температура води досягала 70-90° C, що могло спостерігатися лише в разі існування у Землі того часу щільної вуглекислотної атмосфери.
Слайд #9
Палеоархей
Палеоархей - наступний за эорхеем період, є часом утворення першого суперконтиненту в історії Землі - Ваальбари і єдиного Світового океану, що перекрив гребені серединно-океанічних хребтів. У результаті помітно посилилася гідратація базальтової океанічної кори, а швидкість зростання парціального тиску СО2 в піздньоархейскій атмосфері дещо знизилася. До цього часу відносяться і перші достовірні залишки живих організмів (бактерій) і слідів їх життєдіяльності. Тривалість палеоархею 400 млн. років.
Палеоархей - наступний за эорхеем період, є часом утворення першого суперконтиненту в історії Землі - Ваальбари і єдиного Світового океану, що перекрив гребені серединно-океанічних хребтів. У результаті помітно посилилася гідратація базальтової океанічної кори, а швидкість зростання парціального тиску СО2 в піздньоархейскій атмосфері дещо знизилася. До цього часу відносяться і перші достовірні залишки живих організмів (бактерій) і слідів їх життєдіяльності. Тривалість палеоархею 400 млн. років.
Слайд #10
Мезоархей
Мезоархей тривав з 3,2 до 2,8 млрд. років тому. Тут цікавий період розколом Ваальбари і широким розповсюдженням скам'янілостей давніх форм життя.
Мезоархей тривав з 3,2 до 2,8 млрд. років тому. Тут цікавий період розколом Ваальбари і широким розповсюдженням скам'янілостей давніх форм життя.
Слайд #11
Неоархей
Неоархей - останній період архейської ери , що завершився 2,5 млрд. років тому, є часом формування основної маси континентальної земної кори, що свідчить про виключну древність континентів Землі.
Неоархей - останній період архейської ери , що завершився 2,5 млрд. років тому, є часом формування основної маси континентальної земної кори, що свідчить про виключну древність континентів Землі.
