Презентація на тему «Мода ХІХ століття»

Проект
з всесвітньої історії
учениці 9-ЮА класу
Побережної Марії

Мода ХІХ століття

XIX століття цілком можна вважати «колискою» багатьох нинішніх стилів: саме в кінці тепер уже позаминулого століття зародилися всі ті тенденції, якими багато хто із модних дизайнерів керуються і по цю пору. Зрозуміло, мода XIX століття не обійшлася без революцій, подарувавши світові і найперших кутюр'є.
З точки зору моди XIX століття неможливо укласти в жорсткі рамки - занадто стрімко змінюються образи і стилі, а також люди, які їх визначають. Пишний і гротескний рококо змінюється простим до відвертого еротизму ампіром у Франції. У першій третині століття починається вікторіанська епоха Англії: ідеали другого стану приходять на зміну аристократичним: у моді прості сукні, невеликі елегантні капелюшки, скромні зачіски з прямим проділом. Ще один напрям, яке охопило європейську моду - романтизм - повертає нас назад до ідеалів середньовіччя: довгі сукні й шлейфи, плащі, похилі плечі, тонкі діадеми у волоссі.
Одяг

Плаття мали високу талію, закріплену стрічкою прямо під грудьми, від якої спускалися довгі напівпрозорі складки до підлоги. В якості нижнього одягу служили тонкі обтягуючі панталони тілесного кольору (з плином часу вони перетворяться в сучасні панчохи і колготки), натягування яких було окремим мистецтвом. Замість жорстких туфель зі шкіри на важкому каблуці у  XIX столітті в моду  входять тонкі шовкові балетки з довгими стрічками, що оперізують хрест навхрест ноги до колін за зразком античних моделей. 

а — треуголка
б — циліндр
в — каррик
а)
б)
XIX століття - розквіт елегантного чоловічого одягу. Чоловіки носять штани, жилет, двобортні сюртуки до стегон. Чоловічий костюм був строгим і без надмірностей, треуголка або циліндр і фрак з потрійним коміром. На шиї дві краватки: один чорний, інший, нижній - білий. Поверх всього надівається довгий плащ (каррик), який відрізняється наявністю складок, воланів на спині, що нарочито підкреслюють розкутість та виточненність його володаря. Розкута елегантність - ось головна модна тенденція XIX століття.
 
в)

У перукарському мистецтві з'явилася електрична машинка для стриження волосся (1882), щипці Марселя Грато для ондуляції (тобто завивки) волосся гарячим способом (1875); ці інструменти постійно вдосконалювали, і до кінця сторіччя вони набули великої популярності. У перукарському мистецтві ондуляція волосся зайняла особливе місце, стала улюбленим видом укладки. Ця технологія поширилася не тільки у Франції, а й далеко за її межами. Вся Західна Європа «ондулювала» волосся. Оформлення зачісок було різне. Частіше ондуляцію робили в напрямку до маківки, зберігаючи при цьому проділ. На потилиці волосся зверху донизу заплітали в три-чотири коси, підгортали їх потім усередину, кріпили заколками і прикрашали додатково штучною косою, викладеною у вигляді обідка.
Зачіски

Зачіски із локонами у стилі Марії Стюарт:
а — з прямим проділом і півколами на скронях;
б — з валикоподібною формою над чолом;
в — «а-ля Ежені», що за силуетом нагадувала зачіску Марії Стюарт;
г — з вертикальними локонами, об'ємами на потилиці
a)
б)
в)
г)

Зачіски з низькими пучками на потилиці:
а — з шиньйоном із кіс і локонів;
б — із штучною косою та буклями;
а)
б)

а)
б)
Зачіски з вертикальним подовженням деталей:
а — каскад локонів;
б— різновиди зачісок із локонами, буклями, косами
Каскади локонів, буклів, кіс від маківки спадали на потилицю, а потім на шию й спину.

 Популярними були: зачіска в сітці, доповнення джгутами — торсадо із штучного волосся, квітами та декоративними заколками. Перукарі, які виконували зачіски, почали звертати увагу на індивідуальні особливості своїх клієнток, їхній вік, призначення зачіски. З'явилися зачіски домашні, для прогулянок, ранкові, вечірні, вихідні, для балів, салонні та ін.
а —зачіска для прогулянок
б—ранкова зачіска
в —вечірня зачіска
а)
б)
в)

Великою популярністю користувалися крепони (підкладки), постижерні вироби, які часто брали навіть напрокат. Модними були зачіски з валиками на потилиці, вкладені в сітки. З боків на потилиці залишали «стрічки» волосся, які укладали поперек потилиці (назустріч одна одній) і сколювали брошкою. Над чолом волосся поділяли прямим проділом і з обох боків на скронях укладали об'ємні буклі у напрямку до маківки. В іншому варіанті цієї зачіски волосся над чолом укладали в об'ємний валик.
Зустрічалися зачіски з дрібно завитими чубками й каскадом локонів на потилиці. Вони мали назву «каскад із зефіром» (зефір — легкий вітерець).
Поступово чубки набули масивності, стали низькими. Зачіски здебільшого виконували із завитого волосся з використанням підкладок. Хвилеподібне волосся стало найпопулярнішим .
а — зачіска із шиньйоном
б — хвилеподібне волосся і підкладками «каскад із зефіром»
б)
а)

Чоловічим ідеалом, як і раніше, залишалася ділова, міцна, розумна людина. Зачіски чоловіків мало змінилися порівняно з першою половиною XIX ст. Деякі чоловіки почали накручувати волосся щипцями або на папільйотки. Стрижка міцно закріпилась у моді. Зачіски урізноманітнювали проділами і використанням бріоліну, (спеціальної помади для волосся), олії, фабри. Ними надавали волоссю гладенької поверхні та блиску. Деякі знавці моди не відмовлялися від укладки волосся хвилями, застосовуючи для цього «холодний» або «гарячий» метод. Творчі люди носили романтичні зачіски з подовженого волосся, іноді загорнутого всередину.
Романтичні зачіски з подовженого волосся
Бакенбарди, різні за формою і довжиною, залишилися в моді . Деякі з'єднувалися на підборідді, створюючи форму, що нагадувала «хвіст ластівки». Оформлення борід було також різним. Носили круглі бороди «жабо», квадратні, напівкруглі, клиноподібні, подвійні, «російські». Бороди, як правило, доповнювали вусами, часто їх фарбували хною й басмою.
Зустрічалися чоловіки, які гладенько голили підборіддя, залишаючи пишні бакенбарди з вусами (або без вусів). Можна було побачити і невелику вертикальну смугу на підборідді — еспаньйолку.
Бакенбарди

Кінець