Презентація на тему «Вікінги»
279
Слайд #1
Вікінги
Слайд #2
Завдання уроку
Познайомитися з особливостями життя північних народів, формуванням у них держав, внеском норманів у географічні відкриття.
Отримати уявлення про духовне життя норманів.
Познайомитися з особливостями життя північних народів, формуванням у них держав, внеском норманів у географічні відкриття.
Отримати уявлення про духовне життя норманів.
Слайд #3
План уроку
Нормани.
Походи вікінгів.
Виникнення скандинавських держав.
Скандинавські країни у ХІІ – ХV ст.
Духовний світ північноєвропейських народів.
Нормани.
Походи вікінгів.
Виникнення скандинавських держав.
Скандинавські країни у ХІІ – ХV ст.
Духовний світ північноєвропейських народів.
Слайд #4
Опорні поняття і дати
Опорні поняття
Нормани
Варяги
Вікінги
Конунги
Опорні дати
VIII – XI ст. – епоха вікінгів
1000 р. висадка норманів біля берегів Америки
1016 р. – датський король Кнуд Могутній стає королем Англії
1066 р – нащадок вікінгів Вільгельм Норманський завойовує Англію.
1397 р. - Кальмарська унія
Опорні поняття
Нормани
Варяги
Вікінги
Конунги
Опорні дати
VIII – XI ст. – епоха вікінгів
1000 р. висадка норманів біля берегів Америки
1016 р. – датський король Кнуд Могутній стає королем Англії
1066 р – нащадок вікінгів Вільгельм Норманський завойовує Англію.
1397 р. - Кальмарська унія
Слайд #5
Раннім червневим ранком 793 р. ченці, що вийшли на берег багатого монастиря на острові Ліндісфарна, поблизу північно – східного узбережжя Англії, з тривого стежили за флотилією, що наближалася. Понад десяток кораблів під смугастими вітрилами грізно насувалися на острів. Голови казкових чудовиськ на кормі кораблів хижо роззявляли пащі, виблискували, сяючі на сонці, щити, підвішені зовні , уздовж бортів. Судна підійшли до самого берега, і сотня воїнів, здіймаючи галас та розмахуючи мечами, через мить опинилися серед переляканих беззбройних жителів. Крики жаху і стогони поранених сповнили повітря. Іноземці безжально прокладали собі дорогу до монастирських будівель, де сподівалися знайти багату здобич.
Декілька годин опісля над островом запанувала тиша, яку порушували лише тріск догораючих будівель. Більшість ченців і жителів були убиті, дорогоцінні церковні прикраси, одяг і книги були перенесені на кораблі, туди ж зігнали купку людей, що залишилися живими, та худобу з навколишніх пасовиськ.
Розгром цього монастиря показав жорстокість скандинавських завойовників, яких в Європі називали норманами, або вікінгами.
Декілька годин опісля над островом запанувала тиша, яку порушували лише тріск догораючих будівель. Більшість ченців і жителів були убиті, дорогоцінні церковні прикраси, одяг і книги були перенесені на кораблі, туди ж зігнали купку людей, що залишилися живими, та худобу з навколишніх пасовиськ.
Розгром цього монастиря показав жорстокість скандинавських завойовників, яких в Європі називали норманами, або вікінгами.
Слайд #6
Раннім червневим ранком 793 р. ченці, що вийшли на берег багатого монастиря на острові Ліндісфарна, поблизу північно – східного узбережжя Англії, з тривого стежили за флотилією, що наближалася. Понад десяток кораблів під смугастими вітрилами грізно насувалися на острів. Голови казкових чудовиськ на кормі кораблів хижо роззявляли пащі, виблискували, сяючі на сонці, щити, підвішені зовні , уздовж бортів. Судна підійшли до самого берега, і сотня воїнів, здіймаючи галас та розмахуючи мечами, через мить опинилися серед переляканих беззбройних жителів. Крики жаху і стогони поранених сповнили повітря. Іноземці безжально прокладали собі дорогу до монастирських будівель, де сподівалися знайти багату здобич.
Декілька годин опісля над островом запанувала тиша, яку порушували лише тріск догораючих будівель. Більшість ченців і жителів були убиті, дорогоцінні церковні прикраси, одяг і книги були перенесені на кораблі, туди ж зігнали купку людей, що залишилися живими, та худобу з навколишніх пасовиськ.
Розгром цього монастиря показав жорстокість скандинавських завойовників, яких в Європі називали норманами, або вікінгами.
Декілька годин опісля над островом запанувала тиша, яку порушували лише тріск догораючих будівель. Більшість ченців і жителів були убиті, дорогоцінні церковні прикраси, одяг і книги були перенесені на кораблі, туди ж зігнали купку людей, що залишилися живими, та худобу з навколишніх пасовиськ.
Розгром цього монастиря показав жорстокість скандинавських завойовників, яких в Європі називали норманами, або вікінгами.
Слайд #7
Природні умови Скандинавії
Первісний ареал розселення племен «вікінгів» — Балтійське узбережжя Норвегії, Швеції та
Данії.
Оскільки географічна експансія вікінгів здійснювалась головним чином водними шляхами, в європейській історіографії панує точка зору, що експансія ця стала можливою лише завдяки винаходу "транспортного засобу" — вікінгського човна
дракару (норв. Drakkar).
Землі, заселені вікінгами, були гористі та лісисті.
Клімат був суворий, влітку помірно тепло, взимку дуже холодно.
Первісний ареал розселення племен «вікінгів» — Балтійське узбережжя Норвегії, Швеції та
Данії.
Оскільки географічна експансія вікінгів здійснювалась головним чином водними шляхами, в європейській історіографії панує точка зору, що експансія ця стала можливою лише завдяки винаходу "транспортного засобу" — вікінгського човна
дракару (норв. Drakkar).
Землі, заселені вікінгами, були гористі та лісисті.
Клімат був суворий, влітку помірно тепло, взимку дуже холодно.
Слайд #8
Заняття вікінгів
Землі Скандинавії були мало придатні для хліборобства.
З початку 700-х років у зв'язку з ростом населення (демографічний вибух) кількість вільної придатної для хазяйнування землі почала зменшуватися.
Типова оселя вікінгів (Археол. реконструкція). Селище L'Anse aux Meadows, Півн. Америка
Землі Скандинавії були мало придатні для хліборобства.
З початку 700-х років у зв'язку з ростом населення (демографічний вибух) кількість вільної придатної для хазяйнування землі почала зменшуватися.
Типова оселя вікінгів (Археол. реконструкція). Селище L'Anse aux Meadows, Півн. Америка
Слайд #9
Суспільний лад
Суспільний устрій в епоху вікінгів зовсім не надавав усім рівних можливостей. Хоча класові відмінності не носили абсолютногохарактеру, маси були чітко відділені від тих, хто мав владу.
Раби, або серви, належали до нищого прошарку суспільства, хоча вони не обов'язково були такими від народження. Банкрути,полонені, діти рабів — виконували найбруднішу роботу на фермах своїх господарів. Їх продавали і купували, як рухоме майно. Все, звичайно, залежало від господаря: життя раба могло і не бути безпросвітним. В деяких випадках раб навіть міг наполегливою працею здобути свободу.
На наступній сходинці знаходились карли, або вільні селяни, які наймались на роботу до землевласників або господарів, а іноді володіли власними шматочками землі. До цього ж класу належали ремісники, рибалки, дрібні торгаші і наймані солдати.
Власники великих угідь належали до верхівки суспільства, аристократії. Їх називали ярлами, або князями. Найамбіційніші з них мріяли про королівську корону. Вони могли добитися успіху або володіючи достатньою кількістю срібла, або використавши войовничість для розширення свого впливу. В будь-якому випадку для досягнення своєї цілі представникам цього стану випадало йти на ризик.
Тому саме аристократи і їх діти були справжніми вікінгами. Для таких людей "бути вікінгом" означало в супроводі своїх прибічників вирушити в далекі країни, здійснити там героїчні вчинки і повернутися додому з тріумфом і багатими трофеями. Трофей ж можна було перетворювати в дари, привертаючи на свій бік все нових прибічників з числа молодих, міцних селянських парубків. Це був свого роду трамплін, який давав змогу здійснити стрибок у вожді, і навіть на трон невеликого королівства.
Суспільний устрій в епоху вікінгів зовсім не надавав усім рівних можливостей. Хоча класові відмінності не носили абсолютногохарактеру, маси були чітко відділені від тих, хто мав владу.
Раби, або серви, належали до нищого прошарку суспільства, хоча вони не обов'язково були такими від народження. Банкрути,полонені, діти рабів — виконували найбруднішу роботу на фермах своїх господарів. Їх продавали і купували, як рухоме майно. Все, звичайно, залежало від господаря: життя раба могло і не бути безпросвітним. В деяких випадках раб навіть міг наполегливою працею здобути свободу.
На наступній сходинці знаходились карли, або вільні селяни, які наймались на роботу до землевласників або господарів, а іноді володіли власними шматочками землі. До цього ж класу належали ремісники, рибалки, дрібні торгаші і наймані солдати.
Власники великих угідь належали до верхівки суспільства, аристократії. Їх називали ярлами, або князями. Найамбіційніші з них мріяли про королівську корону. Вони могли добитися успіху або володіючи достатньою кількістю срібла, або використавши войовничість для розширення свого впливу. В будь-якому випадку для досягнення своєї цілі представникам цього стану випадало йти на ризик.
Тому саме аристократи і їх діти були справжніми вікінгами. Для таких людей "бути вікінгом" означало в супроводі своїх прибічників вирушити в далекі країни, здійснити там героїчні вчинки і повернутися додому з тріумфом і багатими трофеями. Трофей ж можна було перетворювати в дари, привертаючи на свій бік все нових прибічників з числа молодих, міцних селянських парубків. Це був свого роду трамплін, який давав змогу здійснити стрибок у вожді, і навіть на трон невеликого королівства.
Слайд #10
Причини походів вікінгів
У вікінгів існувала традиція, згідно з якою наслідування землею і всім майном переходило тільки до першого сина.
А іншим синам? За рахунок чого вони могли існувати?
Другі і треті сини — не одержавши нічого, відправлялися на пошуки нових родючих земель.
Були це воїни-пірати, чия зброя складалася із важкого меча й сокири, якими вікінги володіли майстерно: вони грабували кораблі, мирні поселення, монастирі і навіть окремі міста.
Завичай вікінги зганяли на берег і забивали худобу, вели людей у рабство, а тих, хто пручався, вбивали.
У вікінгів існувала традиція, згідно з якою наслідування землею і всім майном переходило тільки до першого сина.
А іншим синам? За рахунок чого вони могли існувати?
Другі і треті сини — не одержавши нічого, відправлялися на пошуки нових родючих земель.
Були це воїни-пірати, чия зброя складалася із важкого меча й сокири, якими вікінги володіли майстерно: вони грабували кораблі, мирні поселення, монастирі і навіть окремі міста.
Завичай вікінги зганяли на берег і забивали худобу, вели людей у рабство, а тих, хто пручався, вбивали.
Слайд #11
Походи вікігнів
З 793 року вікінги почали нападати на Англію, здійснюючи свої розбійницькі набіги на міста і монастирі, увозячи з собою трофеї та рабів (у 878 році після поразки від англійського короля Альфреда ними було укладено договір про розподіл території Англії). У 10 столітті вікінги нападали також і на землі Франції. Так, наприклад, у 886 році вони навіть обложили Париж, але французький король Карл ІІ Лисий зумів від них відкупитися. Заселена вікінгами територія здобула назву Нормандія.
Пізніше вікінги оселилися на землях Ісландіії та Гренландії.. Але жорстокі природно-кліматичні умови та неврожаї привели до загибелі вікінгської колонії в Гренландії.
На півночі Європи вони досягли узбережжя Білого моря, на Заході і Південному Заході вони обігнувши Європу доплили до італійських міст Середземномор'я — Генуї та Венеції.
На Сході вони спустилися Волгою через Каспій до берегів Персії і досить довгий час вели работоргівлю з персам і арабами. Південно-Східний напрямок експансії вікінгів по рікам Волхову та Дніпру до Візантії здобув назву «Путь з варяг у греки».
Данські вікінги в поході на Англію.
(Мініатюра, «Житіє св. Едмунда», 12 століття).
З 793 року вікінги почали нападати на Англію, здійснюючи свої розбійницькі набіги на міста і монастирі, увозячи з собою трофеї та рабів (у 878 році після поразки від англійського короля Альфреда ними було укладено договір про розподіл території Англії). У 10 столітті вікінги нападали також і на землі Франції. Так, наприклад, у 886 році вони навіть обложили Париж, але французький король Карл ІІ Лисий зумів від них відкупитися. Заселена вікінгами територія здобула назву Нормандія.
Пізніше вікінги оселилися на землях Ісландіії та Гренландії.. Але жорстокі природно-кліматичні умови та неврожаї привели до загибелі вікінгської колонії в Гренландії.
На півночі Європи вони досягли узбережжя Білого моря, на Заході і Південному Заході вони обігнувши Європу доплили до італійських міст Середземномор'я — Генуї та Венеції.
На Сході вони спустилися Волгою через Каспій до берегів Персії і досить довгий час вели работоргівлю з персам і арабами. Південно-Східний напрямок експансії вікінгів по рікам Волхову та Дніпру до Візантії здобув назву «Путь з варяг у греки».
Данські вікінги в поході на Англію.
(Мініатюра, «Житіє св. Едмунда», 12 століття).
Слайд #12
Походи вікінгів
Завдяки морехідним якостям своїх човнів вікінги у 1000 році досягли берегів Північної Америки, де вони заснували кілька поселень, але згодом їх було витиснено племенами індіанців. Археологами достовірно встановлені оселі вікінгів в Канаді. Але аналізуючи тексти саг, вчені дійшли висновку, що вікінги також досягли узбережжя Америки у районі сучасного Нью-Йорка.
Іноді вікінгам вдавалося покласти регулярну на населення данину, яка мала назву «датські гроші» («данегельд»). Ця назва вперше згадується на початку 11 століття, хоча подібні побори виплачувалися і раніше, вже починаючи з 9 століття. При виплаті цієї данини, між правителями країн та проводирями вікінгів складався відповідний договір, згідно з яким вікінги брали на себе захист узбережжя від інших завойовників. Так, наприклад, у 1012 році англійський король Етельред Нерішучий виплатив 48 тисяч фунтів срібла проводирю датського флоту Торкелю Високому, який обіцяв захищати країну від набігів.
Завдяки морехідним якостям своїх човнів вікінги у 1000 році досягли берегів Північної Америки, де вони заснували кілька поселень, але згодом їх було витиснено племенами індіанців. Археологами достовірно встановлені оселі вікінгів в Канаді. Але аналізуючи тексти саг, вчені дійшли висновку, що вікінги також досягли узбережжя Америки у районі сучасного Нью-Йорка.
Іноді вікінгам вдавалося покласти регулярну на населення данину, яка мала назву «датські гроші» («данегельд»). Ця назва вперше згадується на початку 11 століття, хоча подібні побори виплачувалися і раніше, вже починаючи з 9 століття. При виплаті цієї данини, між правителями країн та проводирями вікінгів складався відповідний договір, згідно з яким вікінги брали на себе захист узбережжя від інших завойовників. Так, наприклад, у 1012 році англійський король Етельред Нерішучий виплатив 48 тисяч фунтів срібла проводирю датського флоту Торкелю Високому, який обіцяв захищати країну від набігів.
Слайд #13
