Презентація на тему «Музика епохи романтизму»

Виконала учениця 9-ІТ класу Павлова Марина
Музика епохи романтизму

Музичний романтизм умовно поділяють на три етапи.
Початковий етап музичного романтизму: пов'язаний з творчістю Ф. Шуберта, Н. Паганіні, Дж. Россіні та інших.
Наступний етап (1830 — 1850-ті рр.): пов'язаний з творчістю Ф. Шопена, Р. Шумана, Г. Берліоза, Ф. Ліста, Дж. Верді.
Пізній етап продовжувався до кінця XIX століття: і представлений творчістю Й. Брамса, А. Брункера, Р. Вагнера та інших.

У порівнянні з попередніми епохами, музичний романтизм вирізняється глибшим розкриттям індивідуального світу особистості, висуванням психологічно складного, відзначеними рисами роздвоєності ліричного героя. При цьому ставлення романтиків до традицій класицизму було неоднозначним: у творчості Шуберта, Шопена, Мендельсона, Брамса ці традиції органічно перепліталися з романтичними, у творчості Шумана, Ліста, Вагнера, Берліоза вони радикально переосмислювалися.
Провідною стала тема особистої драми самотнього, непорозумілого художника, тема безмовної любові й соціальної нерівності. У творчості ряду композиторів ця тематика набуває рис автобіографічності (Шуберт, Шуман, Берліоз, Ліст, Вагнер).

Важливим моментом естетики музичного романтизму стала ідея синтезумистецтв, що знайшла найяскравіше вираження в оперній творчості Вагнера й у програмній музиці (Ліст, Шуман, Берліоз), котра відзначається більшою розмаїтістю джерел програми (література, живопис, скульптура й ін.). Виразні прийоми, що постали в рамках програмної музики, проникнули в непрограмні твори, що сприяло посиленню їхньої образної конкретності, індивідуалізації драматургії.
Різноманітно трактується романтиками сфера фантастики — від витонченої скерцозності, народної казковості («Сон у літню ніч» Мендельсона, «Вільний стрілець» Вебера) до гротеску («Фантастична симфонія» Берліоза, «Фауст-симфонія» Ліста).

Інтерес до народної творчості у його національно-самобутніх форм значною мірою стимулював виникнення в руслі романтизму нових композиторських шкіл. В середині XIX століття постають національні школи:
польської (Ф. Шопен, С. Монюшко),
чеської(Б.Сметана, А. Дворжак),
угорської (Ф. Ліст),
пізніше, до кінця XIX століття у руслі романтизму постали:
норвезька (Е. Гріг),
іспанська(Альбеніс),
фінська (Я. Сібеліус)
В романтичному ключі проходить і становлення  українськоїкомпозиторської школи, зокрема у 1863 році С. Гулак – Артемовський написав першу українську оперу, а з 1870-х до українського фольклору і поезії звертаються Микола Лисенко, Анатоль Вахнянин та інші.
Що стосується  російської музики, то російські музикознавці вказують на переважання естетики реалізму, проте відмічають стикання з романтизмом у творчості П.І.Чайковського, О.М. Скрябіна, М.К. Метнера.
Розвиток музичного романтизму мав свою специфіку в інших європейських країнах. У Німечинні й Австрії музичний романтизм був нерозривно пов'язаний з німецькою ліричною поезією (що визначила в цих країнах розквіт вокальної лірики), у Франції - з досягненнями драматичного театру.

Ніколо Паганіні; La Campanella

Френц Шуберт;Віденський Вальс

Фредерік Шопен;Ніжність(музика раю)

Гектор Берліоз;Фантастична симфонія

Ференц Ліст; Ноктюрн №3

Джузеппе Верді;Вальс

Рихард Вагнер;Мелодія кохання