Презентація на тему «Битва за Москву» (варіант 1)

Битва за Москву

Восени 1941 року наступ на Москву гітлерівці готували як завершальну
операцію всієї російської кампанії. Вони дали їй назву «Тайфун»,
передбачаючи, що ніяка сила не устоїть проти всеруйнуючого фашистського
урагану.
Битва за Москву почалася 30 вересня 1941 року. До цього часу на фронті
фашистської групи армій «Центр», що грала головну роль в операції
«Тайфун», були зосереджені основні сили гітлерівської армії. Вони
поповнилися частинами і з'єднаннями, відкликаними німецьким
командуванням з півдня — з Донбасса і з півночі—з-під Ленінграда.
Сполучившись в районі міста Вязьми, вони повинні були взяти в кільце
основні сили Західного і Резервного фронтів і знищити їх. Потім північне
угрупування військ повинне була захопити Калінін і, повернувши на
південний схід, йти на з'єднання з південним угрупуванням, що наступало
у напрямі Орел — Тула, південніше за Москву. А в цей час центральна
угруповування військ повинна була почати штурм столиці прямо в лоб.

Спочатку «Тайфун» розвивався як по писаному. Незважаючи на лютий опір
радянських військ, гітлерівці на півдні вже 3 жовтня зайняли Орел, а
центральне і північне угрупування 7 жовтня сполучилися в районі Вязьми.
Декілька дивізій Червоної Армії виявилися в оточенні. Генерал Гальдер
записав в своєму щоденнику: «Операція «Тайфун» розвивається майже
класично».
Отже, на Московському напрямі створилося загрозливе положення. Державний
Комітет Оборони ухвалив спеціальну постанову про захист Москви.
Відповідно до цієї постанови головним оборонним рубежем Москви була
визначена Можайська лінія оборони. Сюди стягувалися всі сили і кошти з
резерву Верховного Головнокомандування.
У глибокому тилу — в Сибірі, на Уралі, в Казахстані — спішно формувалися
нові дивізії, які озброювалися там новою, щойно зброєю, що сходила із
заводських конвейєрів. Солдати і командири по прискореній програмі
проходили курс навчання веденню оборонних і наступальних боїв, боротьбі
з танками ворога, тактиці вуличних боїв.
А коли в Ставці була отримана шифровка про те, що в 1941 році Японія не
виступить проти Радянського Союзу, з Далекого Сходу були зняті три
стрілецькі і дві танкові дивізії. Вони спішно занурилися в ешелони і
попрямували у бік Москви.

З першого дня війни москвичі почали формувати дивізії народного
ополчення. Кожний район — свою дивізію. Усього було сформовано 16
дивізій.
За півроку війнижителі Москви послали на фронт тільки комуністів і
комсомольців більше за 350 тисяч чоловік.
У цій важкій обстановці Державний Комітет Оборони вирішив об'єднати
Західний і Резервний фронти, що захищають Москву, в один Західний фронт
і призначив нового командуючого — генерала Г. К. Жукова, який до цього
успішно керував обороною Ленінграда.
14 жовтня німецько-фашистські війська увірвалися в Калінін і відрізали
від основних сил велику групу військ в районі цього міста. Державний
Комітет Оборони 17 жовтня виділив ці війська в особливий — Калінінський
фронт і призначив генерала І. С. Конева його командуючим.