Презентація на тему «Нюрнберзький процес»

Нюрнберзький процес
Нюрнберзький процес - міжнародний судовий процес над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини. Проходив з 10 години ранку 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 в Міжнародному військовому трибуналі в Нюрнберзі ( Німеччина), що розташовувався в "Залі 600" будівлі суду присяжних в Нюрнберзі.
Ще в 50-х роках були зроблені спроби створити постійно діючий міжнародний кримінальний суд, який би розглядав справи про вчинення військових злочинів і злочинів проти людяності в майбутньому, але такий орган ( Міжнародний кримінальний суд) розпочав свою діяльність тільки в 2002.

Організація трибуналу
1 листопада 1943 був підписаний Секретний протокол Московської конференції міністрів закордонних справ СРСР, США і Великобританії, 18-м пунктом якого була "Декларація про відповідальність гітлерівців за здійснювані звірства". 2 листопада "Декларація ..." була опублікована в газеті "Правда" за підписами Рузвельта, Сталіна і Черчілля.
Під час Кримської конференції керівників трьох союзних держав - СРСР, США і Великобританії (4-11 лютого. 1945 р.) прем'єр-міністр Великобританії Черчілль сказав, "що краще всього було б розстріляти головних злочинців, як тільки вони будуть спіймані". У ході бесіди Сталін підтвердив, "що перед розстрілом головні злочинці повинні бути суджені". На питання Черчілля, "яка повинна бути процедура суду: юридична чи політична?", Рузвельт заявляє, що процедура не повинна бути занадто юридична.

Розв'язання Німеччиною агресивної війни, вживається як державна ідеологія геноцид, розроблена і поставлена ​​на потік технологія масового знищення людей на "Фабриках смерті", нелюдське ставлення до військовополонених і їх вбивство, стали широко відомими світовій громадськості і вимагали відповідної юридичної кваліфікації і засудження.
Той факт, що процес закінчиться визнанням провини обвинувачених, не викликав ні в кого сумніву, з цим було згідно не тільки світова спільнота, а й більшість населення Німеччини ще до судового розгляду дій обвинуваченої сторони. Питання полягало в конкретизації та кваліфікації ступеня вини обвинувачуваних. Внаслідок цього процес був названий процесом про головних військових злочинців (Hauptkriegsverbrecher), і суду було надано статус військового трибуналу.
Перший список обвинувачених був узгоджений 8 серпня 1945 в Лондоні. У нього не увійшли ні Гітлер, ні його найближчі підлеглі Гіммлер і Геббельс, смерть яких була твердо встановлена, але Борман, який імовірно був убитий на вулицях Берліна, звинувачувався заочно.
Підготовка до процесу

Міжнародний військовий трибунал було сформовано на паритетних засадах з представників чотирьох великих держав відповідно до Лондонським угодою:
від США : колишній генеральний прокурор країни Ф. Біддл;
Джон Паркер (англ.);
від СРСР : заступник голови Верховного Суду Радянського Союзу генерал-майор юстиції І. Т. Нікітченко;
полковник юстиції А.Ф.Волчков;
від Великобританії : головний суддя Джеффрі Лоуренс (англ.);
Норман Біркет (англ.);
від Франції : професор кримінального права Анрі Доннедье де Вабр (англ.);
Роберт Фалько (ньому.).
Кожна з 4-х країн направила на процес своїх головних обвинувачів, їх заступників і помічників:
від США: суддя Верховного суду США Роберт Джексон (заступники: Томас Додд (англ.), Телфорд Тейлор);
від СРСР: прокурор УРСР Р. А. Руденко [7] (заступник: Ю. В. Покровський [8], помічники: Н. Д. Зоря, Д. С. Карєв [9], Л.М.Смирнов, Л.Р.Шейнін);
від Великобританії: Хартлі Шоукросс (англ.) (заступник Девід Максуелл-Файф (англ.));
від Франції: Франсуа де Ментон (англ.), який в перші дні процесу був відсутній, і його заміняв Шарль Дюбост (фр.), а потім замість де Ментона був призначений Шампетье де Ріб (англ.) (заступник: Едгар Фор).
Члени трибуналу

Звинувачення
Плани нацистської партії:
Використання нацистського контролю для агресії проти іноземних держав.
Агресивні дії проти Австрії і Чехословаччини.
Напад на Польщу.
Агресивна війна проти всього світу ( 1939 - 1945).
Вторгнення Німеччини на територію СРСР в порушення пакту про ненапад від 23 серпня 1939.
Співпраця з Італією і Японією і агресивна війна проти США (листопад 1936 - грудень 1941 року).
Злочини проти миру:
"Всі обвинувачені та різні інші особи протягом ряду років до 8 травня 1945 року брали участь у плануванні, підготовці, розв'язанні та веденні агресивних воєн, які також були війнами в порушення міжнародних договорів, угод і зобов'язань".
Військові злочини:
Вбивства і жорстоке поводження з цивільним населенням на окупованих територіях і в відкритому морі.
Відведення цивільного населення окупованих територій у рабство і для інших цілей.
Вбивства і жорстоке поводження з військовополоненими та військовослужбовцями країн, з якими Німеччина перебувала у стані війни, а також з особами, які перебували у плаванні у відкритому морі.
Безцільні руйнування великих і малих міст і сіл, спустошення, не виправдані військовою необхідністю.
Германізація окупованих територій.
Злочини проти людяності:
Обвинувачені проводили політику переслідування, репресій і винищення ворогів нацистського уряду. Нацисти кидали в тюрми людей без судового процесу, піддавали їх переслідувань, принижень, поневолення, тортурам, вбивали їх.

З обвинувальної промови Роберта Джексона:
Гітлер не забрав всю відповідальність з собою в могилу. Вся вина не загорнута в саван Гіммлера. Ці живі обрали цих мертвих собі в спільники в цьому грандіозному братерство змовників, і за злочин, які вони зробили разом, повинен заплатити кожен з них.
Можна сказати, що Гітлер зробив свій останній злочин проти країни, якою він правив. Він був божевільним месією, який розпочав війну без причини і безглуздо продовжував її. Якщо він не міг більше правити, то йому було все одно, що буде з Німеччиною ...
Вони стоять перед цим судом, як заплямований кров'ю Глостер стояв перед тілом свого вбитого короля. Він благав вдову, як вони благають вас: "Скажи, що я їх не вбивав". І королева відповіла: "Тоді скажи, що вони не вбиті. Але вони мертві". Якщо ви скажете, що ці люди невинні, це все одно, що сказати, що не було війни, немає убитих, не було злочину.

Всього було проведено 403 судових слухання, головою суду був представник Великобританії Дж. Лоуренс. Були представлені різні докази, серед них вперше з'явилися т. зв. " секретні протоколи "до пакту Молотова-Ріббентропа (були представлені адвокатом І. Ріббентропа А. Зайдля).
Через післявоєнного загострення відносин між СРСР і Заходом процес йшов напружено, це давало обвинуваченим надію на розвал процесу. Особливо ситуація загострилася після Фултонської промови Черчилля. Тому обвинувачені поводилися сміливо, вміло тягнули час, розраховуючи, що прийдешня війна поставить хрест на процесі (найбільше цьому сприяв Герінг). В кінці процесу звинуваченням СРСР був наданий фільм про концтабори Майданек, Заксенхаузена, Аушвіц, знятий фронтовими кінооператорами Радянської армії.
Хід процесу

Міжнародний військовий трибунал засудив:
До смертної кари через повішення: Германа Герінга, Йоахіма фон Ріббентропа, Вільгельма Кейтеля, Ернста Кальтенбруннера, Альфреда Розенберга, Ганса Франка, Вільгельма Фріка, Юліус Штрайхер, Фріца Заукель, Артура Зейсс-Інкварт, Мартіна Бормана (заочно) і Альфреда Йодля.
До довічного ув'язнення: Рудольфа Гесса, Вальтера Функа і Еріха Редера.
До 20 років тюремного ув'язнення: Бальдура фон Шираха і Альберта Шпеєра.
До 15 років тюремного ув'язнення: Костянтина фон Нейрата.
До 10 років тюремного ув'язнення: Карла Деніца.
Виправдані: Ганс Фріче, Франц фон Папен і Ялмар Шахт.
Трибунал визнав злочинними організації СС, СД, гестапо і керівний склад нацистської партії.
Ряд засуджених подали прохання в Контрольну комісію союзників по Німеччині: Герінг, Гесс, Ріббентроп, Заукель, Йодль, Кейтель, Зейсс-Інкварт, Функ, Деніц і Нейрат - про помилування; Редер - про заміну довічного ув'язнення стратою; Герінг, Йодль і Кейтель - про заміну повішення розстрілом, якщо прохання про помилування не задовольнять. Всі ці клопотання були відхилені.
Вирок

Родина Йозефа Геббельса
Після самогубства Гітлера і Єви Браун днем раніше, 1 травня 1945 року Магда і Йозеф Геббельс напоїли дітей морфіном і роздавили капсули з цианістим калієм у роті кожної дитини. Участь інших у вбивстві дітей, зокрема лікаря у бункері Гітлера до кінця не з'ясована. Також існували підозри, що найстарша 12-річна дочка Гельга, можливо намагалася чинити опір намірам батьків вбити її. Після вбивств дітей, Магда і Йозеф Геббельс вийшли в сад Рейхсканцелярії і проковтнули капсули з отрутою. За іншими свідченнями, на їх вимогу, їх розстріляв один з ад'ютантів; інші стверджували що, Геббельс застрелив спочатку дружину, а потім себе.

Страта і кремація тіл засуджених до смертної кари
Смертні вироки були приведені у виконання в ніч на 16 жовтня 1946 в спортзалі Нюрнберзькій в'язниці. Герінг отруївся у в'язниці незадовго до страти (існує припущення, що капсулу з отрутою йому передала дружина під час останнього побачення при поцілунку). Вирок у виконання приводили американські солдати - професійний кат Джон Вудз і доброволець Джозеф Малт.
Один зі свідків страти, письменник Борис Польовий, опублікував свої спогади про страту:
Йдучи на шибеницю, велика частина з них зберігали присутність духу. Деякі вели себе зухвало, інші змирилися зі своєю долею, але були й такі, які волали до Божої милості. Все, крім Розенберга, зробили в останню хвилину короткі заяви. І тільки Юліус Штрайхер згадав Гітлера. У спортивному залі, в якому ще 3 дні тому американські охоронці грали в баскетбол, стояли три чорні шибениці, з яких були використані дві. Вішали по одному, але щоб швидше закінчити, чергового нациста вводили в зал тоді, коли попередній ще бовтався на шибениці.
На світанку вони під'їхали до Мюнхена й одразу попрямували на околицю міста до крематорію. Всякому, хто заходив до крематорію, не дозволялося вийти назад до кінця дня. Труни були роздруковані, тіла перевірені американськими, британськими, французькими та радянськими офіцерами, які були присутні при страті, для впевненості, що їх не підмінили по дорозі. Після цього негайно почалася кремація, яка тривала весь день. Коли і з цією справою покінчили, до крематорію під'їхав автомобіль, у нього поклали контейнер з попелом. Прах розвіяли з літака за вітром.

Винісши обвинувальний вирок головним нацистським злочинцям, Міжнародний військовий трибунал визнав агресію найтяжчим злочином міжнародного характеру. Нюрнберзький процес іноді називають "Судом історії", оскільки він зробив істотний вплив на остаточний розгром нацизму.
Значення