Презентація на тему «Архітектурні пам’ятки Європи»
319
Слайд #1
Презентація на тему:
“Архітектурні пам'ятки Європи”
Роботу підготувала:
учениця 9-А класу
ЗОШ І-ІІІ ст. №19
м. Черкас
Пономаренко Анжела
“Архітектурні пам'ятки Європи”
Роботу підготувала:
учениця 9-А класу
ЗОШ І-ІІІ ст. №19
м. Черкас
Пономаренко Анжела
Слайд #2
Архітектурні пам'ятки Німеччини
Бранденбурзькі ворота
Колись в кріпосній стіні, що оточує Берлін, було 14 воріт, уціліли лише ці, побудовані в 1791 році. Розташована на них четвірка бронзових коней зробила не по своїй волі довгу подорож: у 1806 році Наполеон велів зняти з воріт квадрігу і відправити до Парижа як військовий трофей, а через 8 років фельдмаршал Блюхер повернув скульптуру назад. Сьогодні коні, орел і прусський залізний хрест знов прикрашають ворота.
Бранденбурзькі ворота
Колись в кріпосній стіні, що оточує Берлін, було 14 воріт, уціліли лише ці, побудовані в 1791 році. Розташована на них четвірка бронзових коней зробила не по своїй волі довгу подорож: у 1806 році Наполеон велів зняти з воріт квадрігу і відправити до Парижа як військовий трофей, а через 8 років фельдмаршал Блюхер повернув скульптуру назад. Сьогодні коні, орел і прусський залізний хрест знов прикрашають ворота.
Слайд #3
Архітектурні пам'ятки Німеччини
Бранденбурзькі ворота
Колись в кріпосній стіні, що оточує Берлін, було 14 воріт, уціліли лише ці, побудовані в 1791 році. Розташована на них четвірка бронзових коней зробила не по своїй волі довгу подорож: у 1806 році Наполеон велів зняти з воріт квадрігу і відправити до Парижа як військовий трофей, а через 8 років фельдмаршал Блюхер повернув скульптуру назад. Сьогодні коні, орел і прусський залізний хрест знов прикрашають ворота.
Бранденбурзькі ворота
Колись в кріпосній стіні, що оточує Берлін, було 14 воріт, уціліли лише ці, побудовані в 1791 році. Розташована на них четвірка бронзових коней зробила не по своїй волі довгу подорож: у 1806 році Наполеон велів зняти з воріт квадрігу і відправити до Парижа як військовий трофей, а через 8 років фельдмаршал Блюхер повернув скульптуру назад. Сьогодні коні, орел і прусський залізний хрест знов прикрашають ворота.
Слайд #4
Берлінський собор
Берлінський собор був побудований в 1894-1905 рр.. Це, мабуть, самий монументальний твір архітектора Юліуса Рашдорфа. Вельми знаменитого для свого часу, між іншим: з 220 його проектів близько 100 було втілено в життя в Німеччині та сусідніх країнах. Але саме Берлінський собор повинен був увічнити ім'я свого творця. Він був покликаний стати для Берліна чимось на зразок собору Святого Петра для Ватикану й Італії. Таким був не лише задум автора, але і замовника, глави держави, яка взяла на себе всі витрати, що склали в кінцевому підсумку 11, 5 млн. тодішніх «золотих марок». Всім це дозволяло зробити вибір на користь пишного бароко і розкішного інтер'єру, хоч це і не було характерно для протестантських споруд. Як би там не було, кінцевий результат справив потрібний ефект як на тих, хто спостерігав за розвитком набирає обертів щодо нової імперії, так і на паству. Особливо в Різдвяний час, коли на службі присутня вся імператорська родина, і в храмі яблуку ніде було впасти.
Берлінський собор був побудований в 1894-1905 рр.. Це, мабуть, самий монументальний твір архітектора Юліуса Рашдорфа. Вельми знаменитого для свого часу, між іншим: з 220 його проектів близько 100 було втілено в життя в Німеччині та сусідніх країнах. Але саме Берлінський собор повинен був увічнити ім'я свого творця. Він був покликаний стати для Берліна чимось на зразок собору Святого Петра для Ватикану й Італії. Таким був не лише задум автора, але і замовника, глави держави, яка взяла на себе всі витрати, що склали в кінцевому підсумку 11, 5 млн. тодішніх «золотих марок». Всім це дозволяло зробити вибір на користь пишного бароко і розкішного інтер'єру, хоч це і не було характерно для протестантських споруд. Як би там не було, кінцевий результат справив потрібний ефект як на тих, хто спостерігав за розвитком набирає обертів щодо нової імперії, так і на паству. Особливо в Різдвяний час, коли на службі присутня вся імператорська родина, і в храмі яблуку ніде було впасти.
Слайд #5
Берлінський собор
Берлінський собор був побудований в 1894-1905 рр.. Це, мабуть, самий монументальний твір архітектора Юліуса Рашдорфа. Вельми знаменитого для свого часу, між іншим: з 220 його проектів близько 100 було втілено в життя в Німеччині та сусідніх країнах. Але саме Берлінський собор повинен був увічнити ім'я свого творця. Він був покликаний стати для Берліна чимось на зразок собору Святого Петра для Ватикану й Італії. Таким був не лише задум автора, але і замовника, глави держави, яка взяла на себе всі витрати, що склали в кінцевому підсумку 11, 5 млн. тодішніх «золотих марок». Всім це дозволяло зробити вибір на користь пишного бароко і розкішного інтер'єру, хоч це і не було характерно для протестантських споруд. Як би там не було, кінцевий результат справив потрібний ефект як на тих, хто спостерігав за розвитком набирає обертів щодо нової імперії, так і на паству. Особливо в Різдвяний час, коли на службі присутня вся імператорська родина, і в храмі яблуку ніде було впасти.
Берлінський собор був побудований в 1894-1905 рр.. Це, мабуть, самий монументальний твір архітектора Юліуса Рашдорфа. Вельми знаменитого для свого часу, між іншим: з 220 його проектів близько 100 було втілено в життя в Німеччині та сусідніх країнах. Але саме Берлінський собор повинен був увічнити ім'я свого творця. Він був покликаний стати для Берліна чимось на зразок собору Святого Петра для Ватикану й Італії. Таким був не лише задум автора, але і замовника, глави держави, яка взяла на себе всі витрати, що склали в кінцевому підсумку 11, 5 млн. тодішніх «золотих марок». Всім це дозволяло зробити вибір на користь пишного бароко і розкішного інтер'єру, хоч це і не було характерно для протестантських споруд. Як би там не було, кінцевий результат справив потрібний ефект як на тих, хто спостерігав за розвитком набирає обертів щодо нової імперії, так і на паству. Особливо в Різдвяний час, коли на службі присутня вся імператорська родина, і в храмі яблуку ніде було впасти.
Слайд #6
Берлінський собор
Берлінський собор був побудований в 1894-1905 рр.. Це, мабуть, самий монументальний твір архітектора Юліуса Рашдорфа. Вельми знаменитого для свого часу, між іншим: з 220 його проектів близько 100 було втілено в життя в Німеччині та сусідніх країнах. Але саме Берлінський собор повинен був увічнити ім'я свого творця. Він був покликаний стати для Берліна чимось на зразок собору Святого Петра для Ватикану й Італії. Таким був не лише задум автора, але і замовника, глави держави, яка взяла на себе всі витрати, що склали в кінцевому підсумку 11, 5 млн. тодішніх «золотих марок». Всім це дозволяло зробити вибір на користь пишного бароко і розкішного інтер'єру, хоч це і не було характерно для протестантських споруд. Як би там не було, кінцевий результат справив потрібний ефект як на тих, хто спостерігав за розвитком набирає обертів щодо нової імперії, так і на паству. Особливо в Різдвяний час, коли на службі присутня вся імператорська родина, і в храмі яблуку ніде було впасти.
Берлінський собор був побудований в 1894-1905 рр.. Це, мабуть, самий монументальний твір архітектора Юліуса Рашдорфа. Вельми знаменитого для свого часу, між іншим: з 220 його проектів близько 100 було втілено в життя в Німеччині та сусідніх країнах. Але саме Берлінський собор повинен був увічнити ім'я свого творця. Він був покликаний стати для Берліна чимось на зразок собору Святого Петра для Ватикану й Італії. Таким був не лише задум автора, але і замовника, глави держави, яка взяла на себе всі витрати, що склали в кінцевому підсумку 11, 5 млн. тодішніх «золотих марок». Всім це дозволяло зробити вибір на користь пишного бароко і розкішного інтер'єру, хоч це і не було характерно для протестантських споруд. Як би там не було, кінцевий результат справив потрібний ефект як на тих, хто спостерігав за розвитком набирає обертів щодо нової імперії, так і на паству. Особливо в Різдвяний час, коли на службі присутня вся імператорська родина, і в храмі яблуку ніде було впасти.
Слайд #7
Кельнський собор
Кельнський собор — римо-католицька церква в Кельні, Німеччина. Він відомий як пам'ятник християнства та Німецького католицизму зокрема, готичної архітектури і тривалої віри, і стійкості людей міста в якому він стоїть. Він присвячений Святому Петру і Пресвятій Діві Марії. У ньому теж зберігаються мощі Трьох Царів та Святої Ірмґардіс. Собор входить до Світової спадщини, один з найвідоміших архітектурних пам'ятників у Німеччині, та найзнаменитіша пам'ятка Кельна, яку UNESCO описує як «виняткова робота людського творчого генія».
Спорудження Кельнського собору почалось в 1248 році і зайняло, з перервами до закінчення в 1880 році, – більш ніж 600 років. Він завдовжки 144,5 м та має 86,5 м ширини, а його дві вежі сягають 157 м у висоту. Собор один з найбільших у світ церков і найбільша готична церква у Північній Європі. Протягом чотирьох років, 1880-84, він був найвищою спорудою у світі поки не збудували Монумент Вашингтона. Він має другий за висотою церковний шпиль, який перевершив тільки шпиль Ульмського собору, що був завершений на 10 років пізніше в 1890 р. Через свої величезні дві вежі, він також має найбільший фасад за будь-яку церкву у світі.
Кельнський собор — римо-католицька церква в Кельні, Німеччина. Він відомий як пам'ятник християнства та Німецького католицизму зокрема, готичної архітектури і тривалої віри, і стійкості людей міста в якому він стоїть. Він присвячений Святому Петру і Пресвятій Діві Марії. У ньому теж зберігаються мощі Трьох Царів та Святої Ірмґардіс. Собор входить до Світової спадщини, один з найвідоміших архітектурних пам'ятників у Німеччині, та найзнаменитіша пам'ятка Кельна, яку UNESCO описує як «виняткова робота людського творчого генія».
Спорудження Кельнського собору почалось в 1248 році і зайняло, з перервами до закінчення в 1880 році, – більш ніж 600 років. Він завдовжки 144,5 м та має 86,5 м ширини, а його дві вежі сягають 157 м у висоту. Собор один з найбільших у світ церков і найбільша готична церква у Північній Європі. Протягом чотирьох років, 1880-84, він був найвищою спорудою у світі поки не збудували Монумент Вашингтона. Він має другий за висотою церковний шпиль, який перевершив тільки шпиль Ульмського собору, що був завершений на 10 років пізніше в 1890 р. Через свої величезні дві вежі, він також має найбільший фасад за будь-яку церкву у світі.
Слайд #8
Кельнський собор
Кельнський собор — римо-католицька церква в Кельні, Німеччина. Він відомий як пам'ятник християнства та Німецького католицизму зокрема, готичної архітектури і тривалої віри, і стійкості людей міста в якому він стоїть. Він присвячений Святому Петру і Пресвятій Діві Марії. У ньому теж зберігаються мощі Трьох Царів та Святої Ірмґардіс. Собор входить до Світової спадщини, один з найвідоміших архітектурних пам'ятників у Німеччині, та найзнаменитіша пам'ятка Кельна, яку UNESCO описує як «виняткова робота людського творчого генія».
Спорудження Кельнського собору почалось в 1248 році і зайняло, з перервами до закінчення в 1880 році, – більш ніж 600 років. Він завдовжки 144,5 м та має 86,5 м ширини, а його дві вежі сягають 157 м у висоту. Собор один з найбільших у світ церков і найбільша готична церква у Північній Європі. Протягом чотирьох років, 1880-84, він був найвищою спорудою у світі поки не збудували Монумент Вашингтона. Він має другий за висотою церковний шпиль, який перевершив тільки шпиль Ульмського собору, що був завершений на 10 років пізніше в 1890 р. Через свої величезні дві вежі, він також має найбільший фасад за будь-яку церкву у світі.
Кельнський собор — римо-католицька церква в Кельні, Німеччина. Він відомий як пам'ятник християнства та Німецького католицизму зокрема, готичної архітектури і тривалої віри, і стійкості людей міста в якому він стоїть. Він присвячений Святому Петру і Пресвятій Діві Марії. У ньому теж зберігаються мощі Трьох Царів та Святої Ірмґардіс. Собор входить до Світової спадщини, один з найвідоміших архітектурних пам'ятників у Німеччині, та найзнаменитіша пам'ятка Кельна, яку UNESCO описує як «виняткова робота людського творчого генія».
Спорудження Кельнського собору почалось в 1248 році і зайняло, з перервами до закінчення в 1880 році, – більш ніж 600 років. Він завдовжки 144,5 м та має 86,5 м ширини, а його дві вежі сягають 157 м у висоту. Собор один з найбільших у світ церков і найбільша готична церква у Північній Європі. Протягом чотирьох років, 1880-84, він був найвищою спорудою у світі поки не збудували Монумент Вашингтона. Він має другий за висотою церковний шпиль, який перевершив тільки шпиль Ульмського собору, що був завершений на 10 років пізніше в 1890 р. Через свої величезні дві вежі, він також має найбільший фасад за будь-яку церкву у світі.
Слайд #9
Архітектурні пам'ятки Франції
Е́йфелева ве́жа — архітектурна пам`ятка Парижа, розміщена на Марсовому полі, символ сучасної Франції. Вежу названо на честь її конструктора Густава Ейфеля. Народна назва —Залізна леді. Популярний туристичний об'єкт, щорічно приймає понад 6 мільйонів відвідувачів. В 2007 році на вежі побувало 6 893 000 осіб, що на 78 000 відвідувачів більше ніж у 2006, а за її історію з 1889 до 31 грудня 2007 року — 236 445 812 осіб. Вежа стала найвідвідуванішою і найфотографованішою туристичною пам'яткою світу.
Була зведена як тимчасова споруда та використовувалася як символ і вхідна арка паризької Всесвітньої виставки 1889 року (проходила в палаці Трокадеро з 6 травня до 31 жовтня).
На вежі постійно діють ресторани «Висота 95» (на першому поверсі, 95 м над рівнем моря) і «Жюль Верн» (респектабельний заклад на другому поверсі із високими цінами та окремим ліфтом).
У 1900 році на конструкціях «Залізної дами» з'явились електричні лампи. Одне за одним на вежі спалахували десять зображень: силует Ейфелевої вежі, зоряний дощ, політ комети, знаки Зодіаку, рік створення вежі, і поточний рік. Сьогодні башта використовується як майданчик для ретрансляторів радіо-і телевізійних станцій, а також мобільних операторів.
Е́йфелева ве́жа — архітектурна пам`ятка Парижа, розміщена на Марсовому полі, символ сучасної Франції. Вежу названо на честь її конструктора Густава Ейфеля. Народна назва —Залізна леді. Популярний туристичний об'єкт, щорічно приймає понад 6 мільйонів відвідувачів. В 2007 році на вежі побувало 6 893 000 осіб, що на 78 000 відвідувачів більше ніж у 2006, а за її історію з 1889 до 31 грудня 2007 року — 236 445 812 осіб. Вежа стала найвідвідуванішою і найфотографованішою туристичною пам'яткою світу.
Була зведена як тимчасова споруда та використовувалася як символ і вхідна арка паризької Всесвітньої виставки 1889 року (проходила в палаці Трокадеро з 6 травня до 31 жовтня).
На вежі постійно діють ресторани «Висота 95» (на першому поверсі, 95 м над рівнем моря) і «Жюль Верн» (респектабельний заклад на другому поверсі із високими цінами та окремим ліфтом).
У 1900 році на конструкціях «Залізної дами» з'явились електричні лампи. Одне за одним на вежі спалахували десять зображень: силует Ейфелевої вежі, зоряний дощ, політ комети, знаки Зодіаку, рік створення вежі, і поточний рік. Сьогодні башта використовується як майданчик для ретрансляторів радіо-і телевізійних станцій, а також мобільних операторів.
Слайд #10
Архітектурні пам'ятки Франції
Е́йфелева ве́жа — архітектурна пам`ятка Парижа, розміщена на Марсовому полі, символ сучасної Франції. Вежу названо на честь її конструктора Густава Ейфеля. Народна назва —Залізна леді. Популярний туристичний об'єкт, щорічно приймає понад 6 мільйонів відвідувачів. В 2007 році на вежі побувало 6 893 000 осіб, що на 78 000 відвідувачів більше ніж у 2006, а за її історію з 1889 до 31 грудня 2007 року — 236 445 812 осіб. Вежа стала найвідвідуванішою і найфотографованішою туристичною пам'яткою світу.
Була зведена як тимчасова споруда та використовувалася як символ і вхідна арка паризької Всесвітньої виставки 1889 року (проходила в палаці Трокадеро з 6 травня до 31 жовтня).
На вежі постійно діють ресторани «Висота 95» (на першому поверсі, 95 м над рівнем моря) і «Жюль Верн» (респектабельний заклад на другому поверсі із високими цінами та окремим ліфтом).
У 1900 році на конструкціях «Залізної дами» з'явились електричні лампи. Одне за одним на вежі спалахували десять зображень: силует Ейфелевої вежі, зоряний дощ, політ комети, знаки Зодіаку, рік створення вежі, і поточний рік. Сьогодні башта використовується як майданчик для ретрансляторів радіо-і телевізійних станцій, а також мобільних операторів.
Е́йфелева ве́жа — архітектурна пам`ятка Парижа, розміщена на Марсовому полі, символ сучасної Франції. Вежу названо на честь її конструктора Густава Ейфеля. Народна назва —Залізна леді. Популярний туристичний об'єкт, щорічно приймає понад 6 мільйонів відвідувачів. В 2007 році на вежі побувало 6 893 000 осіб, що на 78 000 відвідувачів більше ніж у 2006, а за її історію з 1889 до 31 грудня 2007 року — 236 445 812 осіб. Вежа стала найвідвідуванішою і найфотографованішою туристичною пам'яткою світу.
Була зведена як тимчасова споруда та використовувалася як символ і вхідна арка паризької Всесвітньої виставки 1889 року (проходила в палаці Трокадеро з 6 травня до 31 жовтня).
На вежі постійно діють ресторани «Висота 95» (на першому поверсі, 95 м над рівнем моря) і «Жюль Верн» (респектабельний заклад на другому поверсі із високими цінами та окремим ліфтом).
У 1900 році на конструкціях «Залізної дами» з'явились електричні лампи. Одне за одним на вежі спалахували десять зображень: силует Ейфелевої вежі, зоряний дощ, політ комети, знаки Зодіаку, рік створення вежі, і поточний рік. Сьогодні башта використовується як майданчик для ретрансляторів радіо-і телевізійних станцій, а також мобільних операторів.
Слайд #11
Архітектурні пам'ятки України
Архикатедра́льний собор Святого Юра у Львові — греко-католицький собор Галицької митрополії, до 1817 при монастирі Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744—1762). Вважається головною святинею українських греко-католиків.
Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди. Перший період, що тривав майже півтисячоліття — від початків чернечої оселі приблизно до середини XVIII ст., — завершився руйнацією старого храму. Другий період розпочався з будівництва нового собору, яке згодом стало новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього ансамблю. Завершився він у XIX ст., коли з'явилася остання з існуючих нині будівель.
Архикатедра́льний собор Святого Юра у Львові — греко-католицький собор Галицької митрополії, до 1817 при монастирі Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744—1762). Вважається головною святинею українських греко-католиків.
Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди. Перший період, що тривав майже півтисячоліття — від початків чернечої оселі приблизно до середини XVIII ст., — завершився руйнацією старого храму. Другий період розпочався з будівництва нового собору, яке згодом стало новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього ансамблю. Завершився він у XIX ст., коли з'явилася остання з існуючих нині будівель.
Слайд #12
Собор Святого Юра
Слайд #13
Підгоре́цький за́мок або Палац в Підгірцях — пам'ятка архітектури епохи Ренесансу, що стоїть у селі Підгірці Бродівського району Львівської області.
Замок було збудовано протягом 1635—1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Під час Першої світової війни замок пограбувала російська армія..
1940 року, після приходу радянської влади, замок-палац передали Львівському історичному музею. Під час радянсько-німецької війни палац сильно постраждав. 1945 року замок розграбували військові Золочівського гарнізону. 1947 року музей закрили, а 1949-го в ньому влаштували санаторій для хворих на туберкульоз.
1956 - в замку сталася велика пожежа, яка знищила більшу частину внутрішнього оздоблення. Були проведені відновлювальні роботи, але туберкульозний санаторій для хворих залишаєвся в замку до часів незалежності України.
1997 - стався переломний момент у історії замку - завдяки клопотанням громадськості та праці Бориса Возницького Підгорецький замок передали Львівській галереї мистецтв. Того ж року створено благодійний фонд відродження замку на чолі з Б.Возницьким. У фондах галереї збереглися 85% речей із замку, які планують туди повернути, а у відновлений палац - перетворити на музей інтер'єрів.
Замок було збудовано протягом 1635—1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Під час Першої світової війни замок пограбувала російська армія..
1940 року, після приходу радянської влади, замок-палац передали Львівському історичному музею. Під час радянсько-німецької війни палац сильно постраждав. 1945 року замок розграбували військові Золочівського гарнізону. 1947 року музей закрили, а 1949-го в ньому влаштували санаторій для хворих на туберкульоз.
1956 - в замку сталася велика пожежа, яка знищила більшу частину внутрішнього оздоблення. Були проведені відновлювальні роботи, але туберкульозний санаторій для хворих залишаєвся в замку до часів незалежності України.
1997 - стався переломний момент у історії замку - завдяки клопотанням громадськості та праці Бориса Возницького Підгорецький замок передали Львівській галереї мистецтв. Того ж року створено благодійний фонд відродження замку на чолі з Б.Возницьким. У фондах галереї збереглися 85% речей із замку, які планують туди повернути, а у відновлений палац - перетворити на музей інтер'єрів.
Слайд #14
Підгоре́цький за́мок або Палац в Підгірцях — пам'ятка архітектури епохи Ренесансу, що стоїть у селі Підгірці Бродівського району Львівської області.
Замок було збудовано протягом 1635—1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Під час Першої світової війни замок пограбувала російська армія..
1940 року, після приходу радянської влади, замок-палац передали Львівському історичному музею. Під час радянсько-німецької війни палац сильно постраждав. 1945 року замок розграбували військові Золочівського гарнізону. 1947 року музей закрили, а 1949-го в ньому влаштували санаторій для хворих на туберкульоз.
1956 - в замку сталася велика пожежа, яка знищила більшу частину внутрішнього оздоблення. Були проведені відновлювальні роботи, але туберкульозний санаторій для хворих залишаєвся в замку до часів незалежності України.
1997 - стався переломний момент у історії замку - завдяки клопотанням громадськості та праці Бориса Возницького Підгорецький замок передали Львівській галереї мистецтв. Того ж року створено благодійний фонд відродження замку на чолі з Б.Возницьким. У фондах галереї збереглися 85% речей із замку, які планують туди повернути, а у відновлений палац - перетворити на музей інтер'єрів.
Замок було збудовано протягом 1635—1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Під час Першої світової війни замок пограбувала російська армія..
1940 року, після приходу радянської влади, замок-палац передали Львівському історичному музею. Під час радянсько-німецької війни палац сильно постраждав. 1945 року замок розграбували військові Золочівського гарнізону. 1947 року музей закрили, а 1949-го в ньому влаштували санаторій для хворих на туберкульоз.
1956 - в замку сталася велика пожежа, яка знищила більшу частину внутрішнього оздоблення. Були проведені відновлювальні роботи, але туберкульозний санаторій для хворих залишаєвся в замку до часів незалежності України.
1997 - стався переломний момент у історії замку - завдяки клопотанням громадськості та праці Бориса Возницького Підгорецький замок передали Львівській галереї мистецтв. Того ж року створено благодійний фонд відродження замку на чолі з Б.Возницьким. У фондах галереї збереглися 85% речей із замку, які планують туди повернути, а у відновлений палац - перетворити на музей інтер'єрів.
Слайд #15
Лівадійський палац — палацовий комплекс, знаходиться в смт Лівадія, що є частиною міста Ялта в АР Крим.
Як маєток постав у 1790-их роках. Першим власником був грек Ламброс Кацоніс, який назвав садибу на згадку про своє рідне місто Лівадію. Впродовж I-ї половини XIX століття був зведений палац, парк. В 1860-их палац купила імператриця Марія Олександрівна, після перебудови він став літньої резиденцією Російських імператорів. Місце проведення Ялтинської конференції 1945 року. Історія виникнення Лівадійського палацу почалася в 1790-х роках, коли грецький офіцер російської служби Ламброс Кацоніс заснував тут свій маєток і назвав його на честь свого рідного міста Лівадії, що в Центральній Греції. На території маєтку він був похований після смерті в 1804 році. Також в Лівадії встановлено погруддя героя.
Після смерті Кацоніса маєток належав наступному командиру Балаклавського грецького батальйону Теодосіосу Ревеліотісу. У нього Лівадію придбав 1835 року польский магнат Лев Потоцький. Він збудував для себе палац і на прилеглій території в 40 десятин (1.09 га) розбив ландшафтний парк. Комплекс було збудованно за проектом ялтинського архітектора Ешлімана (1808—1893). Парк було засаджено миртами, кедрами, магноліями, лавром, пініями, кримськими соснами.
Як маєток постав у 1790-их роках. Першим власником був грек Ламброс Кацоніс, який назвав садибу на згадку про своє рідне місто Лівадію. Впродовж I-ї половини XIX століття був зведений палац, парк. В 1860-их палац купила імператриця Марія Олександрівна, після перебудови він став літньої резиденцією Російських імператорів. Місце проведення Ялтинської конференції 1945 року. Історія виникнення Лівадійського палацу почалася в 1790-х роках, коли грецький офіцер російської служби Ламброс Кацоніс заснував тут свій маєток і назвав його на честь свого рідного міста Лівадії, що в Центральній Греції. На території маєтку він був похований після смерті в 1804 році. Також в Лівадії встановлено погруддя героя.
Після смерті Кацоніса маєток належав наступному командиру Балаклавського грецького батальйону Теодосіосу Ревеліотісу. У нього Лівадію придбав 1835 року польский магнат Лев Потоцький. Він збудував для себе палац і на прилеглій території в 40 десятин (1.09 га) розбив ландшафтний парк. Комплекс було збудованно за проектом ялтинського архітектора Ешлімана (1808—1893). Парк було засаджено миртами, кедрами, магноліями, лавром, пініями, кримськими соснами.
Слайд #16
Лівадійський палац — палацовий комплекс, знаходиться в смт Лівадія, що є частиною міста Ялта в АР Крим.
Як маєток постав у 1790-их роках. Першим власником був грек Ламброс Кацоніс, який назвав садибу на згадку про своє рідне місто Лівадію. Впродовж I-ї половини XIX століття був зведений палац, парк. В 1860-их палац купила імператриця Марія Олександрівна, після перебудови він став літньої резиденцією Російських імператорів. Місце проведення Ялтинської конференції 1945 року. Історія виникнення Лівадійського палацу почалася в 1790-х роках, коли грецький офіцер російської служби Ламброс Кацоніс заснував тут свій маєток і назвав його на честь свого рідного міста Лівадії, що в Центральній Греції. На території маєтку він був похований після смерті в 1804 році. Також в Лівадії встановлено погруддя героя.
Після смерті Кацоніса маєток належав наступному командиру Балаклавського грецького батальйону Теодосіосу Ревеліотісу. У нього Лівадію придбав 1835 року польский магнат Лев Потоцький. Він збудував для себе палац і на прилеглій території в 40 десятин (1.09 га) розбив ландшафтний парк. Комплекс було збудованно за проектом ялтинського архітектора Ешлімана (1808—1893). Парк було засаджено миртами, кедрами, магноліями, лавром, пініями, кримськими соснами.
Як маєток постав у 1790-их роках. Першим власником був грек Ламброс Кацоніс, який назвав садибу на згадку про своє рідне місто Лівадію. Впродовж I-ї половини XIX століття був зведений палац, парк. В 1860-их палац купила імператриця Марія Олександрівна, після перебудови він став літньої резиденцією Російських імператорів. Місце проведення Ялтинської конференції 1945 року. Історія виникнення Лівадійського палацу почалася в 1790-х роках, коли грецький офіцер російської служби Ламброс Кацоніс заснував тут свій маєток і назвав його на честь свого рідного міста Лівадії, що в Центральній Греції. На території маєтку він був похований після смерті в 1804 році. Також в Лівадії встановлено погруддя героя.
Після смерті Кацоніса маєток належав наступному командиру Балаклавського грецького батальйону Теодосіосу Ревеліотісу. У нього Лівадію придбав 1835 року польский магнат Лев Потоцький. Він збудував для себе палац і на прилеглій території в 40 десятин (1.09 га) розбив ландшафтний парк. Комплекс було збудованно за проектом ялтинського архітектора Ешлімана (1808—1893). Парк було засаджено миртами, кедрами, магноліями, лавром, пініями, кримськими соснами.
Слайд #17
Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури і монументального живопису 11 — 18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Знаходиться на території Софійського монастиря i є складовою Національнoгo заповідника «Софія Київська». Окрім цього собору до Національного заповідника належать такі пам'ятки історії, як Золоті ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква і Судацька фортеця.
Собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.
Найстарішою спорудою Києва вчені називають саме собор Святої Софії.
У 2009 році ЮНЕСКО внесла 1000-річчя заснування Софії Київської до Календаря пам'ятних дат на 2011 рік.
Собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.
Найстарішою спорудою Києва вчені називають саме собор Святої Софії.
У 2009 році ЮНЕСКО внесла 1000-річчя заснування Софії Київської до Календаря пам'ятних дат на 2011 рік.
Слайд #18
Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури і монументального живопису 11 — 18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Знаходиться на території Софійського монастиря i є складовою Національнoгo заповідника «Софія Київська». Окрім цього собору до Національного заповідника належать такі пам'ятки історії, як Золоті ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква і Судацька фортеця.
Собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.
Найстарішою спорудою Києва вчені називають саме собор Святої Софії.
У 2009 році ЮНЕСКО внесла 1000-річчя заснування Софії Київської до Календаря пам'ятних дат на 2011 рік.
Собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.
Найстарішою спорудою Києва вчені називають саме собор Святої Софії.
У 2009 році ЮНЕСКО внесла 1000-річчя заснування Софії Київської до Календаря пам'ятних дат на 2011 рік.
Слайд #19
Андрі́ївський узвіз — історична вулиця Києва, що з'єднує Поділ з центральною частиною міста. Пролягає від Контрактової площі до Володимирської та Десятинної вулиць.
20 січня 2012 року Міністерство культури України видало наказ, згідно якого Андріївський узвіз отримує статус пам'ятки містобудування місцевого значення Існує легенда, відповідно до котрої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївскій церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобережжя.
20 січня 2012 року Міністерство культури України видало наказ, згідно якого Андріївський узвіз отримує статус пам'ятки містобудування місцевого значення Існує легенда, відповідно до котрої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївскій церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобережжя.
Слайд #20
Андрі́ївський узвіз — історична вулиця Києва, що з'єднує Поділ з центральною частиною міста. Пролягає від Контрактової площі до Володимирської та Десятинної вулиць.
20 січня 2012 року Міністерство культури України видало наказ, згідно якого Андріївський узвіз отримує статус пам'ятки містобудування місцевого значення Існує легенда, відповідно до котрої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївскій церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобережжя.
20 січня 2012 року Міністерство культури України видало наказ, згідно якого Андріївський узвіз отримує статус пам'ятки містобудування місцевого значення Існує легенда, відповідно до котрої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївскій церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобережжя.
Слайд #21
Дякую за увагу!
