Презентація на тему «Китай в 16-17 століннях. Династія Мін»
161
Слайд #1
Китай в 16-17 столінняхДинастія Мін
Презентацію підготувала
Учениця 9-Б класу
НВК №1
м. К.-каширського
Качур Діана
Презентацію підготувала
Учениця 9-Б класу
НВК №1
м. К.-каширського
Качур Діана
Слайд #2
Династія Мін ( 1368 — 1644) — династія, що правила Китаєм
після ліквідації монгольської династії Юань.
Охоплювала територію сучасних внутрішніх провінцій Китаю та частину Маньчжурії. Залежними від імрерії країнами були В*єтнам, Корея та Тибет.
після ліквідації монгольської династії Юань.
Охоплювала територію сучасних внутрішніх провінцій Китаю та частину Маньчжурії. Залежними від імрерії країнами були В*єтнам, Корея та Тибет.
Слайд #3
Мінські імператори перейняли систему земельного управління у династії Юань, тринадцять мінських провінцій дали початок сучасному адміністративному поділу країни.
Слайд #4
ПОДАТКОВА СИСТЕМА
Кожні 10-ть років складалися списки платників податків, які зберігалися у відомстві фінансів. Селяни мусили виконувати повинності, працювати на будівництві міст, палаців, каналів. Від повинностей можна було відкупитися або наняти замість себе когось іншого, але це могли дозволити багаті люди.
Кожні 10-ть років складалися списки платників податків, які зберігалися у відомстві фінансів. Селяни мусили виконувати повинності, працювати на будівництві міст, палаців, каналів. Від повинностей можна було відкупитися або наняти замість себе когось іншого, але це могли дозволити багаті люди.
Слайд #5
Наука
Лі Шичжень — відомий лікар, фармаколог, натураліст.
Сюй Гуанці — науковець, математик та астроном.
Фан Ічжи — вчений-енциклопедист, здійснив термінологічне розділення флософії та науки.
Чжу Цзайюй — вчений, музикознавець, астроном.
Лі Шичжень — відомий лікар, фармаколог, натураліст.
Сюй Гуанці — науковець, математик та астроном.
Фан Ічжи — вчений-енциклопедист, здійснив термінологічне розділення флософії та науки.
Чжу Цзайюй — вчений, музикознавець, астроном.
Слайд #6
Культура
Для раннього мінського живопису, була характерна орієнтація на колишні, головним чином сунські, зразки. Яскравими представниками цього періоду є Ван Фу (1362—1416) та Ван Лу (1332—1383) . У відродженої на межі 20-30-х років XV сторіччя придворної Академії живопису переважав жанр «квітів та птахів». Найбільш уславленими майстрами тут були Бянь Веньцзінь (початок XV сторіччя) і Лінь Лян (кінець XV сторіччя). У жанрі пейзажного живопису, характерному для незалежних від двору художників, користувалася популярністю школа У на чолі з її засновником Шень Чжоу (1427-1509) та Чень Чунєм (1482—1544) і школа Чже, найяскравішим представником якої був Дай Цзінь (нар. бл. 1430 р.) [13], а також Хуатінська (Сунцзянська) школана чолі з видатним теоретиком живопису Дун Цичаном та його учнем Ван Ши-міном. У живописі XVI сторіччя переважав наслідувальний (щодо традиційних манер та сюжетів) стиль. У традиційному жанрі «квіти і птахи» великої майстерності досяг Люй Цзі. До нових моментів слід віднести розповсюдження в XV ст. так званого «похоронного портрету» з його характерною реалістичністю. З XVI сторіччі виникає жанр ілюстрації похоронних творів. Особливий мініатюрний стиль в цій області доводить до досконалості Цю Ін, котрий працював у середині сторіччя [20]. Крім названих художників широку популярність в епоху Мін також придбали Тан Ін, Вень Чженмін, Сюй Вей та ін. Одним з головних творців техніки багатобарвної художньої ксилографії
Для раннього мінського живопису, була характерна орієнтація на колишні, головним чином сунські, зразки. Яскравими представниками цього періоду є Ван Фу (1362—1416) та Ван Лу (1332—1383) . У відродженої на межі 20-30-х років XV сторіччя придворної Академії живопису переважав жанр «квітів та птахів». Найбільш уславленими майстрами тут були Бянь Веньцзінь (початок XV сторіччя) і Лінь Лян (кінець XV сторіччя). У жанрі пейзажного живопису, характерному для незалежних від двору художників, користувалася популярністю школа У на чолі з її засновником Шень Чжоу (1427-1509) та Чень Чунєм (1482—1544) і школа Чже, найяскравішим представником якої був Дай Цзінь (нар. бл. 1430 р.) [13], а також Хуатінська (Сунцзянська) школана чолі з видатним теоретиком живопису Дун Цичаном та його учнем Ван Ши-міном. У живописі XVI сторіччя переважав наслідувальний (щодо традиційних манер та сюжетів) стиль. У традиційному жанрі «квіти і птахи» великої майстерності досяг Люй Цзі. До нових моментів слід віднести розповсюдження в XV ст. так званого «похоронного портрету» з його характерною реалістичністю. З XVI сторіччі виникає жанр ілюстрації похоронних творів. Особливий мініатюрний стиль в цій області доводить до досконалості Цю Ін, котрий працював у середині сторіччя [20]. Крім названих художників широку популярність в епоху Мін також придбали Тан Ін, Вень Чженмін, Сюй Вей та ін. Одним з головних творців техніки багатобарвної художньої ксилографії
Слайд #7
ЗАНЕПАД
На 16 століття розвиток мінської економіки стимулювався морською торгівлею з Португалією і Іспанією. Китай взяв участь у так званому явищі Колумбового обміну — глобальній торгівлі речами, рослинами, тваринами і людьми, що стартувала в епоху європейських відкриттів. Торгові відносини із європейськими країнами і Японією призвели до масового імпорту срібла, яке витіснило китайські мідні і паперові гроші як засіб грошового обігу.
У середині XVI ст. імперія витримала запеклу боротьбу з японськими піратами, яких підтримували дайме та китайські пірати. Центральна влада виявилася нездатною боротися з загрозою. Причина цього полягала у безкінечних палацових інтригах, корупції, відриву імператорів від реального ходу подій. Лише завдяки самовідданим діям китайських патріотів, зокрема Ці Цзігуана, Юй Даю, вдалося впоратися із цією загрозою. У підсумку прибережні землі та моря були очищені не тільки від японських, але й від усіх піратів загалом, на тривалий прмоіжок часу.
В останні роки існування Мін, притік срібла в країну сильно зменшився, що підірвало державні доходи і всю мінську економіку загалом. Цей удар співпав із малим льодовиковим періодом, який завдав шкоди сільському господарсту в Китаї і позначився неврожайними роками, стихійними лихами і епідеміями. Це спровокувала конфлікт між євнухами, які отримали надзвичайний вплив, та Дунліньською партією, представники якої на чолі з Гао Паньлуном виступали за реформи.Прогресуючий занепад влади і добробуту мешканців держави стали причиною бунтів, а згодом призвів до іноземного завоювання.
На 16 століття розвиток мінської економіки стимулювався морською торгівлею з Португалією і Іспанією. Китай взяв участь у так званому явищі Колумбового обміну — глобальній торгівлі речами, рослинами, тваринами і людьми, що стартувала в епоху європейських відкриттів. Торгові відносини із європейськими країнами і Японією призвели до масового імпорту срібла, яке витіснило китайські мідні і паперові гроші як засіб грошового обігу.
У середині XVI ст. імперія витримала запеклу боротьбу з японськими піратами, яких підтримували дайме та китайські пірати. Центральна влада виявилася нездатною боротися з загрозою. Причина цього полягала у безкінечних палацових інтригах, корупції, відриву імператорів від реального ходу подій. Лише завдяки самовідданим діям китайських патріотів, зокрема Ці Цзігуана, Юй Даю, вдалося впоратися із цією загрозою. У підсумку прибережні землі та моря були очищені не тільки від японських, але й від усіх піратів загалом, на тривалий прмоіжок часу.
В останні роки існування Мін, притік срібла в країну сильно зменшився, що підірвало державні доходи і всю мінську економіку загалом. Цей удар співпав із малим льодовиковим періодом, який завдав шкоди сільському господарсту в Китаї і позначився неврожайними роками, стихійними лихами і епідеміями. Це спровокувала конфлікт між євнухами, які отримали надзвичайний вплив, та Дунліньською партією, представники якої на чолі з Гао Паньлуном виступали за реформи.Прогресуючий занепад влади і добробуту мешканців держави стали причиною бунтів, а згодом призвів до іноземного завоювання.
